Справа №2-615/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.
14 березня 2007 року . Бердичівський міськрайонний суд в складі : головуючого судді -Хавронюк О.Л., при секретарі Лободі В.Л., з участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення коштів
ВСТАНОВИВ:
Позивачем предяявлено вимоги до відповідачки про стягнення половини витрачених ним коштів по сплаті боргу за комунальні послуги у вигляді газопостачання згідно рішення суду від 17.09.2003 року , квартирній платі, а також просить компенсувати витрати на відвідування державної виконавчої служби, підготовку заяви в суд, витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, звільнити його від сплати держмита в сумі 51 грн. згідно рішення суду від 17.09.2003 року.
В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав повністю . Ствердив, що він сплатив борг згідно рішення суду від 17.09.2003 року в сумі 484, ЗО грн. повністю, крім того поніс витрати по сплаті квартирної плати, електропостачання, а тому просить відшкодувати половину витрат з відповідачки.
Відповідачка позов не визнала. Ствердила, що вона з позивачем шлюб розірвала, ще до його розірвання не проживала з позивачем. Сам позивач звертався до суду в 2004 році з позовом про визнання її втратившою право користування житловим приміщенням, свідки також ствердили, що вона не проживала в квартирі позивача. В письмових запереченнях відповідачка вказала, що позивач є квартиронаймачем, він є стороною укладених договорів, а вона не являється членом сім"ї наймача житлового приміщення, домовленостей щодо виконання рішення між нею і позивачем не було. Про існування судового рішення від 17.09.2003 року вона не знала, воно їй належним чином до відома не доводилось , до неї за примусовим виконанням рішення державні виконавці не звертались. З її боку відсутні факти порушення будь-якого цивільного права позивача .Перелічені в позові вимоги щодо компенсації витрат на законі не ґрунтуються і документально не підтверджені.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши представлені сторонами письмові докази, прийшов до висновку про часткове задоволення заявлених вимог.
Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що рішенням Бердичівського міського суду від 17.09.2003 року з ОСОБА_1.,ОСОБА_2 стягнуто солідарно на користь ВАТ по газопостачанню і газифікації ВАТ „Житомиргаз" в особі Бердичівського управління по газифікації 484,30 грн. заборгованості за комунальні послуги по липень 2003 року включно, та 51 грн. держмита в дохід держави. Рішення суду ґрунтується на вимогах ст.. 64 ЖК України щодо солідарності обов'язків наймача та членів його сім'ї , що випливають з договору найму житлового приміщення. Рішення суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 не оскаржували, ОСОБА_2 була присутня при розгляді справи , проти позову, наявності боргу у вказаній сумі не заперечувала. Постановою від 18.08.2005 року виконавче провадження про стягнення боргу з ОСОБА_1. в сумі 484,30 грн. закрито, виконавчий лист повернуто до суду в зв"язку з реальним виконанням ( а.с. 4, цивільна справа № 2-2322/03 а.с. 10-12).Факт виконання рішення суду від 17.09.2003 року саме ОСОБА_1. в сумі 484,30 грн. стверджено і дослідженими в суді матеріалами виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2322 /03 , довідкою Бердичівського управління газового господарства про відсутність заборгованості за газопостачання ( а.с. 6), представленою позивачем квитанцією про сплату ним послуг по газопостачанню 20.11.2003 року в сумі 39,01 грн.(а.сТ)..
Отже, позивач 18.08.2005 року особисто виконав цивільний обов'язок по виконанню рішення суду про солідарне стягнення боргу в сумі 484,30 грн., таке виконання зобов'язання не суперечить вимогам ст.ст. 509,11 ЦК України щодо поняття зобов'язання та підстав його виникнення. Доводи відповідачки про те, що вона не є стороною зобов'язання суперечать вимогам ст.. 64 ЖК України ,
2
ст..ст. 509,11 ЦК України, Статтею 544 ЦК України визначено, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом , за вирахуванням частки , яка припадає на нього. Суд, виходячи із наведених вимог закону прийшов до висновку про підставність вимог позивача щодо стягнення на його користь половини понесених ним витрат по виконанню рішення суду про стягнення 484, ЗО грн., а тому задовольняє вимоги позивача в частині стягнення з відповідачки на його користь 242,15 грн. сплачених коштів за комунальні послуги у вигляді газопостачання! 484, ЗО грн.: 2 = 242,15 грн.).
Суд не бере до уваги твердження відповідачки, пояснення свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 про те, що вона не проживала з ОСОБА_1.по АДРЕСА_1з 2000-2001 років, а тому не зобов"язана була сплачувати комунальні послуги . Такий висновок суду грунтується на наступному.
Судом встановлено , що рішенням Бердичівського міського суду від 9.04.2004 року відповідачка ОСОБА_2 була визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням в АДРЕСА_1 З моменту набрання рішенням законної сили відповідачка ОСОБА_2 , відповідно до ст.. 64 ЖК України , не несе обов'язків, що випливають з договору найму вказаного жилого приміщення. До набрання вказаним рішенням законної сили відповідачка такі обов'язки несла солідарно з ОСОБА_1 в сил вимог закону- ст.. 64 ЖК України.
Суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог про відшкодування витрат по квартирній платі згідно представленої квитанції на суму 141, 60 грн. (а.с.7), газопостачанню, електропостачанню згідно представлених квитанцій (ас. 7- 9), оскільки такі виплати по ним проведені позивачем після набрання законної сили рішенням від 9.04.2004 року про втрату права відповідачкою на користування житловим приміщенням, наймачем якого є ОСОБА_1, а представлена квитанція про сплату ОСОБА_5 100 грн. за газопостачання (а.с. 9) суті спору між сторонами не стосується.
Суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог про компенсацію понесених ним витрат на відвідування державної виконавчої служби і підготовку заяви в суд в сумі 100 грн. на підставі ст. ст.79, 84 ЦПК України , оскільки відвідування виконавчої служби не видом судових витрат, а витрати на підготовку заяви в суд , як витрати на правову допомогу жодним доказом не підтверджені .Суд відмовляє позивачу в задоволенні вимоги про звільнення його від сплати державного мита в сумі 51 грн. згідно з рішенням суду від 17.09.2003 року, оскільки вказана вимога не стосується судових витрат по справі за його позовом , як це передбачено ст.. 215 ЦПК України . При зверненні до суду позивач був звільнений від сплати державного мита, що стверджується посвідченням ( а.с. 10), а тому суд , відповідно до вимог ст.88 ЦПК України , стягує такі кошти в дохід державного бюджету з відповідачки , на користь позивача з відповідачки суд відшкодовує понесені ним витрати в сумі ЗО грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи .
Керуючись ст.ст. 10,11,60, 209,212,214,215, 218 ЦПК України, ст. 64 ЖК України, ст.ст. 11, 509, 544 ЦК України
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення коштів задоволити частково .Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1242,15 грн. сплачених коштів за комунальні послуги у вигляді газопостачання , ЗО грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи , а також на користь державного бюджету 51 грн. державного мита .В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, таку заяву може бути подано протягом 10 днів. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються в апеляційний суд Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд.
Головуючий: підпис
Вірно. Суддя