справа № 2 - 1358/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

08 червня 2010 року                                                                   Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська                                                                                                                     Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.    

                при секретарі          - Драгунцевій С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень, зобов’язання вчинення певних дій та стягнення шкоди заподіяної неправомірними діями, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача,  в якому просить суд визнати неправомірними дії відповідача в частині нарахування та виплати їй щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 –категорії за період 2008, 2009 та 2010 років в розмірах значно нижче ніж передбачено ст.48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Просить зобов’язати відповідача виплатити матеріальну шкоду, спричинену неправомірними нарахуваннями щорічної допомоги за період період 2008, 2009 та 2010 років в розмірі 8575,00грн. Також просить суд зобов’язати відповідача, починаючи з 27.04.2010 року нараховувати та виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі встановленого ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 2-ої категорії,  у зв’язку з чим, відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” повинна була отримати від відповідача щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, натомість відповідачем їй виплачена допомога на оздоровлення за 2008-2010 роки у розмірі 100грн, кожного року, а всього за три роки – 300грн , згідно з постановою КабМін України від 12.07.2005р. №562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Вважає дії відповідача протиправними, оскільки останні суперечать ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і сума допомоги за 2008, 2009, 2010 роки повинна складати 8575,00грн., тобто, дорівнювати п’яти мінімальним заробітним платам на час виплати за мінусом виплати за три роки у розмірі 300 грн., яку просить стягнути. Позивач у судове засідання не з’явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву з проханням розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявилася, надала суду заяву з проханням розгляду справи за своєї відсутністі, позовні вимоги не визнала та зазначила, що позивачу призначена одноразова компенсація як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи в сумі 100грн. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України „Про статус і соціальний| захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснюється за рахунок Державного бюджету (ст.63). КабМін України доручалось здійснювати застосування цих норм, який виходив із реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на відповідний рік. Згідно із ч.2 ст.95 Конституції України виключно Законом України «Про Державний бюджет України" визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Також ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України встановлено, що всі здійснення бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону України „Про Державний бюджет України". Відповідно до п.5 ст.51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань. Згідно зі ст.117 Конституції України КабМін України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання суб'єктам всіх форм власності. З метою виконання зазначених законів, що встановлювали розмір мінімальної зарплати було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996року   №836 "Про компенсаційні виплати  особам,  які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанову Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005року №562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначеними постановами розміри виплат встановлено, виходячи з норм прийнятих законів про розмір мінімальної заробітної плати та видатків, передбачених на ці цілі законами про держбюджет на відповідний рік, як це і передбачено Конституцією України. Законом України „Про Державний бюджет України на 2008-2010 роки" внесені зміни деяких законодавчих актів України, в тому числі до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (р.II, п.28, а саме: внесено зміни до ст.48, якою визначається порядок виплати одноразової допомоги на оздоровлення. У 2008-2010 роках щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених КабМін України. Щорічна допомога на оздоровлення  позивачці, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2-ої категорії, була виплачена: за 2008 рік – 17.07.2008р. у розмірі 100грн.; за 2009рік - 09.06.2009р. у розмірі 100грн.; за 2010рік - 18.02.2010р. у розмірі 100грн., відповідно до постанови КабМін України від 12.07.2005р. №562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які. постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Визнання Рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 №10-рп, норм Закону України „Про Державний бюджет України на 2008-2010роки», якими призупинялися норми Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати неконституційними, не надає законодавчого права для застосування показника мінімальної заробітної плати, визначеного відповідно до ст.73 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008-2010роки та про внесення змін до деяких законодавчих актів" розрахунковою величиною для визначення розмірів компенсацій допоміг, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Просить на основі вищевикладеного відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Судом досліджені наявні в матеріалах справи  письмові докази шляхом їх оголошення в судовому засіданні, а саме: посвідчення інваліда ЧАЕС; копія паспорта, ідентифікаційного номеру; заява до УПСЗН; довідка і лист - відповідь УПСЗН.

В судовому засіданні встановлені наступні обставини та визначені відповідні до них правовідносини: Позивач є особою, яка постраждала внаслідок ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС, має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії та отримувала щорічну допомогу на оздоровлення  в розмірах: за 2008 рік – 17.07.2008р. у розмірі 100грн.; за 2009рік - 09.06.2009р. у розмірі 100грн.; за 2010рік - 18.02.2010р. у розмірі 100грн. На протязі 2008 - 2010 років позивачці нараховувалась щорічна допомога на оздоровлення відповідно до Постанови КМУ №562 від 12.07.2005року.

Суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивача, з  таких мотивів. Згідно ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991року. Згідно до ч.4 ст.48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в ред. Закону №2532-ХІ від 01.07.1992р.; із змінами внесеними згідно із Законами №230/96-ВР від 06.06.1996р., №563-ХІУ від 25.03.1999р., №2638-111 від 11.07.2001р., яка існувала до вступу в силу Закону України «Про державний бюджет України на 2008рік №107-УІ від 28.12.2007року, яким було змінено редакцію цієї статті, щорічна допомога на оздоровлення 2 категорії виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Згідно ч.7 цієї статті, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік», з 01.01.2008року - 515грн., з 1 квітня 2008 року - 525 грн., з 1 жовтня 2008 року - 545грн. та з 1 грудня 2008 року - 605грн. на місяць. Зазначені нормативні акти свідчать про те, що розмір мінімальної заробітної плати зростав кожен рік. Зі змісту зазначених вище Законів не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування визначеного в них розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації ст.48 Закону № 796-ХІІ. Окрім того, Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» було призупинено на 2008 рік дію ч.4 ст.48 Закону України №796-ХІЇ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Згідно рішення Конституційного Суду України №10-рп 2008 від 22.05.2008року визнані неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» та внесені зміни до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яке набрало чинності з часу його прийняття. Виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає що при визначенні щорічної допомоги на оздоровлення відповідно ст.48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, чинним на момент нарахування щорічної допомоги, органи соціального захисту населення повинні були виходити саме з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом, а не з розмірів визначених Постановою Кабінету Міністрів №562 від 12.07.2005року. Згідно Постанови КабМін України від 20.09.2005р. №936 "Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що виплата таких компенсацій та допомог провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (п.4 Порядку). Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

З’ясувавши позицію позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд визнає звернення позивача до суду з позовом обґрунтованим, однак вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008року визнані неконституційними внесенні зміни до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно з якими порядок та розмір виплати одноразової допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідачем  протиправно проводилось обчислення компенсації позивачу, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996року №836, що є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому при розрахунку розміру компенсацій, передбачених ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір мінімальної заробітної плати, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається розмір компенсацій.

Як встановлено в судовому засіданні, одноразова допомога на оздоровлення в розмірі 100 грн, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2-ої категорії, за 2008 - 2010р. виплачена позивачці у відповідні строки, тобто до ухвалення рішеннь Конституційного Суду України у відповідному році. В 2009 році виплати щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС регламентувались Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  № 796-XII від 28.02.1991р. Тому дії відповідача щодо не донарахування та не виплати позивачці разової допомоги на оздоровлення за 2009рік відповідно до ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” є неправомірними. В 2010 році виплати щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС регламентувались Законом України «Про державний бюджет України на 2010рік», однак питання щодо виділення додаткових коштів на виконання рвшень суду по соціальним виплатам не передбачено.

Проте вимоги позивача в частині стягнення з відповідача недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення  у відповідній сумі - не підлягають задоволенню оскільки в даному випадку судом фактично буде самостійно здійснено перерахунок розміру допомоги, що стане фактичним виконанням судом функцій органів соціального захисту населення, що неприпустимо відповідно до принципу поділу державної влади, закріпленому ст.6 Конституції України. Крім того стягнення вищезазначеної суми судом може створити загрозу невиконання поточних зобов’язань при виконанні рішення суду державною виконавчою службою та утворення заборгованості перед громадянами які перебувають на обліку у відповідача і також отримують відповідну допомогу. Обов'язок по здійсненню перерахунку належних до виплати грошевих сум законом покладено на відповідача, у зв’язку із чим суд не може виконувати обов’язку суб’єктів владних повноважень, покладених на них законом. Право позивача в такому випадку має бути захищене шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу недоплаченої суми за відповідний період.

На підставі ст.46 Конституції України, Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008року №10-рп/2008, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 4, 10, 11, 15, 16, 57, 60, 88, 209, 212-215, 217, 218 ЦПК України, суд, -  

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м.Дніпродзержинська  про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень, зобов’язання вчинення певних дій та стягнення шкоди заподіяної неправомірними діями -  задовольнити в повному обсязі.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м.Дніпродзержинська щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за  2008 - 2010 роки в розмірах значно нижчих, ніж передбачено ст.48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м.Дніпродзержинська в місячний термін сплатити на користь ОСОБА_1, матеріальну шкоду, спричинену неправомірними нарахуваннями щорічної допомоги за 2008 - 2010роки, відповідно до ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська надалі, починаючи з 27.04.2010 року, керуватись ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  при нарахуванні та виплаті щорічної допомоги ОСОБА_1.

Судові витрати віднести  на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області. Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення рішеня у повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається до Апеляційного суду Дніпропетровської області.  

Суддя                                         С.С. Федоріщев