(справа розглянута в порядку письмового провадження)
справа №2а-684/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2010 року м. Дніпродзержинськ
Суддя Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Ковальова А.Б. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області «про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни» ,-
ВСТАНОВИВ :
Позивач ОСОБА_2 звернулася до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, як місцевого адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що вона відповідно до Закону має статус «дитини війни» та користується всіма правами та пільгами передбаченими Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для цієї категорії осіб і на підставі ст. 6 цього Закону має право на щомісячну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Відповідач всупереч вимогам Конституції України, Закону та Рішень Конституційного суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року не здійснював виплату щомісячної допомоги дітям війни у відповідному розмірі. Позивач вважає дії відповідача такими що не відповідають законодавству, оскільки суперечать Конституції України та рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року, просить визнати відмову відповідача відносно виплати їй щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – неправомірною, зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, стягнути з відповідача на її користь недоплачену їй щомісячну соціальну допомогу до пенсії за 2006-2009 роки в сумі 5117,10 грн.
В судове засідання позивач не з’явилася, надала суду заяву з клопотанням про розгляд справи за її відсутності в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримала повністю, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача по справі – Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська в судове засідання не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності в порядку письмового провадження, позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення проти позову. В своїх письмових запереченнях зазначила, що підвищення до пенсії дітям війни виплачується у відповідності до пенсійного законодавства та з урахуванням вимог Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» якими призупинялися дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Не заперечувала, той факт, що допомога дітям війни виплачувалася в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, наполягає на тому, що позивач пропустила строк звернення до суду, передбачений ст. 100 КАС України, наполягає на його застосуванні, оскільки позивач звернувся до суду лише в лютому 2010 року, поважні причини пропуску строку звернення до суду відсутні.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 відповідно до положень, зазначених в абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», отримує пенсію за віком та має статус дитини війни. В 2006 році відповідачем підвищення до пенсії позивачу згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не нараховувалось і не виплачувалось, в 2007 році також не виплачувалося відповідна надбавка оскільки вона не була визнана інвалідом, в 2008 та 2009 роках допомога дітям війни виплачувалася в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що сторонами не заперечувалось та підтверджується листом відповідача /а.с. 6-7/ та їх письмовими запереченнями /а.с. 19-20/.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року №3235-ІУ, дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року №2195-ІУ на 2006 рік зупинено. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 року №3367-IV, п.17 ст.77 вказаного Закону виключено, а ст.110 викладено в новій редакції, згідно якої пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року №2195-ІУ, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалось і положення ст.110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" в зазначеній частині не реалізовані.
Таким чином, у 2006 році позивач не мала правових підстав для нарахування і підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитина війни, відповідно відповідач по справі не зобов'язаний був здійснювати відповідне підвищення пенсії, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.
Дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була також призупинена п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Рішенням Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.
У відповідності до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.
Згідно до п.2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, Пенсійний фонд України організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією, узагальнює практику законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції з питань вдосконалення цього законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Міністерства праці та соціальної політики.
Приймаючи до уваги той факт, що ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» про зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік втратила чинність з 09.07.2007 року, відповідач повинен був здійснити нарахування та виплатити щомісячну доплату до пенсії позивачу відповідно до чинного законодавства.
Сторонами визнано, що Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області будь-яких дій, пов'язаних з нарахуванням підвищення до пенсії позивачки з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно, відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснювало, відповідних виплат - не проводило.
Частиною 3 статті 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 %, що складає відповідно: 410.06 гривни - з 01 квітня 2007 року та 415.11 гривни - з 1 жовтня 2007 року. Згідно ч.2 ст.152 Конституції України, відповідно до якої Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення
Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення зворотної дії в часі не має.
На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі Дніпропетровської області, в строк з січня по 8 липня 2007 року, не зобов'язане було виплачувати позивачу пільгу, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тому у задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити. З 9 липня по 31 грудня 2007 року позивач мав правові підстави для нарахування їй підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 "Про соціальний захист дітей війни".
Згідно пп.2 п.41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року №107-VI, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року №2195-ІУ, викладено в новій редакції згідно якої, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Частиною 4 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-XII визначено, що учасникам війни пенсії підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, пп.2 п.41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року №107-VI, визнано неконституційним.
Судом встановлено, що з 1 січня 2008 року позивачу підвищено пенсію на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на підставі ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 28.12.2007 року). З 22 травня 2008 року, на підставі рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 перерахунок пенсії з урахуванням ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 18.11.2004 року) позивачу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі Дніпропетровської області не проводилось.
Виходячи з вищезазначеного, суд дійшов висновку, що з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року позивачу правомірно Управлінням Пенсійного фонду України в Дніпровському районі Дніпропетровської області нараховане підвищення пенсії на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і тому в цій частині у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
З 22 травня 2008 року позивач мав право на отримання підвищення пенсії, не на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком пенсії. На підставі зазначеного, Управлінню Пенсійного фонду України в Дніпровському районі Дніпропетровської області належало здійснити позивачу перерахунок пенсії починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, згідно вище вказаного законодавства України.
В 2009 році ніяких обмежень щодо виконання ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не приймалося. Виходячи з колізії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та Постанови КМУ від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», в 2009 році норма Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівнянні з підзаконним нормативним актом яким є Постанова КМУ. Тому при вирішенні даного спору, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами застосуванню підлягають не постанови КМУ, а саме Закон України «Про соціальний захист дітей війни». На підставі зазначеного, Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі Дніпропетровської області повинно було здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно.
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В своїх запереченнях на позов відповідач наполягає на застосуванні ст. 99 КАС України під час розгляду справи. У відповідності до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 4 ст. 99 КАС України визначено, якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень. Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін. ОСОБА_2 звернулась до Управління пенсійного фонду Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська з заявою про донарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги дітям війни та отримала відмову 15 грудня 2009 року. Тому перебіг строку давності слід враховувати з 15 грудня 2009 р. До суду позивач звернулась з даним позовом 09 березня 2010 р. Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачем було пропущено строк для звернення до суду за захистом порушених прав щодо частини позовних вимог: суд вважає, що позивач про порушення своїх прав та законних інтересів щодо соціальної допомоги за 2007, та по 14 грудня 2008 року знала щомісяця та щороку при отриманні грошової допомоги, а в суд з позовом звернулась лише 09 березня 2010 року, тобто з пропуском встановленого законодавством строку. Зважаючи на це, не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги за 2007, та по 14 грудня 2008 роки задоволенню не підлягають, а тому в цій частині слід відмовити в задоволенні позовних вимог за пропуском строку. Задоволенню підлягають вимоги позивача з 15 грудня 2008 року по 31 грудня 2009 року включно.
Як вже зазначалося, згідно з частиною 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Керуючись зазначеними принципами права, суд встановлює, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача недоотриманої допомоги у відповідній сумі також не підлягає задоволенню оскільки в даному випадку судом фактично буде самостійно здійснено перерахунок розміру соціальної допомоги, що стане підміною функцій органів соціального населення, що неприпустимо відповідно до принципу поділу державної влади, закріпленому статтею 6 Конституції України.
Керуючись ст. ст. 11,14,70,71,72,86,159-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області «про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни» – задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління пенсійного фонду України Дніпровського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області щодо не вчинення дій по перерахунку та виплаті ОСОБА_2 30 % надбавки до пенсії дітям війни, що дораховуються до загального розміру пенсії і виплачується разом, за період з 15 грудня 2008 року по 31 грудня 2009 року.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України Дніпровського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну надбавку до пенсії дітям війни за період з 15 грудня 2008 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлена в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до адміністративного суду апеляційної інстанції Дніпропетровської області через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська протягом десяти днів з дня проголошення постанови та поданням після цього апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Ковальова А.Б.