Справа № 2-828/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

18 червня 2010  року                                                     місто Кіровське    

Кіровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді                              Карабан І.І.

при секретарі                                             Єфременко О.М.

за участю  позивача                                   ОСОБА_1

                  представника відповідача       Марченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кіровське цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу» про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2010 р. ОСОБА_1. звернувся до суду з позовною  заявою до  ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу» (далі Шахта) про  стягнення  в відшкодування моральної шкоди    100000 гривень в зв’язку з трудовим каліцтвом, мотивуючи свій позов тим, що  в період з 15 травня 2007 року по 04 лютого 2010 року перебував в трудових відносинах з відповідачем, працював  гірноробочим підземним 3-го розряду. Звільнений на підставі п.2 ст.40 КЗпП України,  в зв’язку  з виявленою невідповідністю роботі, яка  виконується в наслідок стану здоров’я.. 15 жовтня 2009 року  отримав виробничу  травму, про що   було складено акт за формою Н-1 і 04 лютого 2010 року  висновком МСЕК   йому встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 80 % та ІІ група інвалідності в строк до 04 лютого 2011 року.    В зв'язку з трудовим каліцтвом  тривалий час  знаходився  на лікуванні, переніс декілька операцій, йому завдана значна моральна шкода, яка полягає в моральних стражданнях з приводу пошкодження здоров’я, втраті нормальних  життєвих зв’язків  із-за неможливості продовження активного способу життя, порушення відносин  з оточуючими  людьми, що потребує додаткових зусиль для організації життя  відчуває себе неповноцінною особою, оскільки не може займатися  своїми любимими заняттями (спортом), не в змозі надавати допомогу своїм близьким у веденні домашнього господарства. В зв’язку з фізичною неповноцінністю  відчуває почуття невправності, сорому, смутку, від чаяння та безпомічності від ситуації, що склалася. Погіршилися відносини з оточуючими людьми, став нездібним до праці за своєю професією, вимушена професійна бездіяльність пригнічує, постійний біль не покоїть, це все його пригнічує і завдає душевні страждання.   Просив також  поновити строк звернення до суду, оскільки пропустив його з поважних причин, бо після встановлення у нього професійного захворювання продовжував лікування,  знаходився в  пригнічено-емоційному стані, крім того, змінилося законодавство, яке регулює  вказані правовідносини та відсутні висвітлення цього питання в ЗМІ.  

В судовому засіданні позивач  підтримав  позовні  вимоги в повному обсязі і пояснив, що  часто почав хворіти в 2007 році, в цьому році він вже і не пройшов  медичний огляд. Раніш звертався за медичною допомогою іноді. Працював на важких роботах, в на роботі видавали спец одяг і респіратори, які повністю не захищали від пилу,  радикулітні  пояси не видавали. Після встановлення першого профзахворювання він продовжував лікування і тому не зміг своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав.  Із-за наявності у нього професійних захворювань він погано себе почуває,  постійно відчуває біль в спині та нозі, постійно кашляє, із-за чого не може спілкуватися з друзями, займатися звичними справами, у тому числі  займатися домашніми господарськими справи, займатися улюбленою справою - риболовлею.   Такий стан здоров'я пригнічує його, він вимушений був звільнитися, іншою професії він не має,   не може знайти роботу, його принижує обставина, що він вимушений знаходитися на утриманні своєї дружини, не може забезпечити своїй сім'ї належне існування.  

Представник відповідача Марченко В.М., яка діє на підставі довіреності, позов не визнала   та пояснила, що позивач при прийомі на роботу  був повідомлений про тяжкі умови праці.  По першому профзахворюванню позивачем пропущено строк звернення до суду. Висновки позивача про порушення його звичного життя не знайшло свого підтвердження. Крім того, вважає, що в теперішній час не має норми права, яка регулює ці правовідносини,   позивач застрахований, і на нього не може розповсюджуватися ст.237-1 КЗпП України. Шахтою в повному обсязі сплачуються всі внески  до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві (далі Фонд) і з цих коштів відповідачу було виплачено одноразову допомогу по двум страховим випадкам та виплачуються регресні виплати. Також    ст.9 ЗУ «Про охорону праці» передбачено, що моральна шкода  відшкодовується  Фондом соціального страхування   від нещасних випадків на виробництві.

Заслухавши  пояснення сторін, дослідивши інші докази, суд вважає,  що позов позивача обґрунтований, але підлягає частковому задоволенню з   наступних підстав.

Судом встановлено, що з 02 березня 2009 року по  3 серпня 2009 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював   гірноробочим очисного вибою з повним робочим днем під землею 5 розряду. Звільнений 03 серпня 2009 року на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, за інвалідністю ІІ група.

03 квітня 2009 року з позивачем стався нещасний випадок на виробництві, в наслідок якої він отримав важку  сполучену  травму: струс головного мозку. ЗТГ – чисельні переломи ребер з обох сторін(флотіріющі справа); внітрішньолегенева  гематома справа; 2-х сторонній гемопневмоторакс; перелом грудини. Зашиб серця. Травматичний шок 3 ст., про що було складено акт №2 від 29 квітня 2009 року  за формою Н-1. Комісією з питань охорони праці ТОВ «Фонд-2»  встановлена провина потерпілого  в нещасному випадку – 25%.

Міжрайонною  травматологічною МСЕК м.Макіївки 03 серпня 2009  року позивачу вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 70 %  у зв’язку з трудовим каліцтвом та ІІ група інвалідності – в строк до 01 вересня 2010 року.

В зв’язку з травмою з 03 квітня 2009 року по 14 квітня знаходився на лікуванні  травматологічному відділені Кіровської ЦМЛ, з 14 квітня 2009 року по 04 червня 2009 року знаходився на лікуванні  в 2 торакальному відділенні Обласного центру грудної хірургії. З  5 червня 2009 року по 07 липня 2009 року знаходився на стаціонарному лікуванні в  міській лікарні № 2 м.Макіївки. Періодично проходить обстеження  в ДОКТМО та  ТОВ «Макіївському лікувально-діагностичному центрі».

Відповідно до  ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі ст.158 КЗпП України  власник або уповноважений ним орган зобов’язаний вживати  заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.

Частиною 1 ст.237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели  до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України  від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз’яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав  працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання  робіт к небезпечних для життя і здоров’я умовах, яке призвело  до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової)   шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

    Факт заподіяння моральної шкоди позивачу, який полягає в моральних стражданнях у зв’язку з фізичними стражданнями, яких позивач  зазнає в зв'язку з  пошкодженням здоров’я, в порушенні нормальних життєвих зв’язків внаслідок неможливості продовження активного суспільного життя, зміні умов    та звичайного ритму його життя, не можливості займатися звичними для нього заняттями, порушенні відносин з оточуючими людьми, доказано     дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, актом про нещасний випадок на виробництві, довідками МСЕК, витягами з історії хвороби. Ушкодження  здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків спричиняють йому  моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає більшої моральної шкоди. Тому втрата позивачем працездатності,  що встановлено  висновком МСЕК, вже саме по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров’я потерпілого погіршено.      

Згідно до ст. 233 КзпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового  спору безпосередньо  до суду  в тримісячний строк з дня, коли він дізнався  або повинен був дізнатися про порушення свого права .

Згідно до ст. 234 КзпП України  в разі пропуску з поважних причин строків,  встановлених ст. 233 КзпП України, суд може поновити ці строки.

Позивачу вперше стійка втрата професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням  - хронічною вертоброгенною попереко-крижовою радікулопатією – встановлено 22 листопада 2007 року, і з цього часу у нього виникло право  на звернення  до суду  з позовом про відшкодування моральної шкоди. В суді  позивач пояснив, що  пропустив строк звернення до суду, оскільки  після встановлення у нього професійного захворювання та інвалідності, він погано себе почував і  продовжував   лікування. Вказані обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, тому суд вважає причини пропуску строку звернення  позивача до суду поважними і вважає за необхідне поновити пропущений строк звернення до суду.

При визначенні розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд  враховує характер та об’єм фізичних та душевних страждань, які зазнав  та продовжує зазнавати позивач, неможливість відновлення професійної працездатності, важкість вимушених змін в житті позивача, характер додаткових зусиль для організації його життя, ступінь його вини та вини підприємства у цьому нещасному випадку на виробництві,  вимоги розумності і справедливості,  і вважає такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди на суму      40000 гривень.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України підлягає стягненню  з відповідача у  дохід держави судовий збір у розмірі  8 гривень 50 копійок.

 На підставі  ч.3 ст.81 ЦПК України з відповідача  підлягають стягненню витрати на  інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 15 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.153, 158, 237-1, 233, 234 КЗпП України, ст. ст. 15, 88, 213, 215 ЦПК України,  суд, -                            

ВИРІШИВ:

    Поновити  ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду.

            Позов   ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Стягнути  з Відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу» на користь   ОСОБА_1  в відшкодування моральної шкоди 40000 (сорок тисяч) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог  відмовити.

Стягнути з    Відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу»   судовий збір у розмірі 8 (вісім)  гривень 50 копійок  в дохід держави.

Стягнути з   Відкритого акціонерного товариства «Шахта «Комсомолець Донбасу»   на користь державного бюджету Ворошиловського району м. Донецька в відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи   15  (п’ятнадцять) гривень.  

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Кіровський міський суд Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів  з дня проголошення  рішення і подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви  про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання  заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

                        Суддя