ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.06.2006 Справа № А38/256
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузнецової І.Л.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Чимбар Л.О.
при секретарі судового засідання: Гайдук Ю.А.
за участю представників:
від позивача: Олюх В.Г., довіреність №б\н від 01.02.06, представник;
від позвиача: Коноваленко А.П., довіреність №1/6 від 03.01.06, представник;
від відповідача: Петрова М.П., довіреність №24237/10/100 від 25.10.05, держ.под.інсп.;
від відповідача: Журавель Т.Г., довіреність №21662/10/230 від 19.09.05, держ.под.ревізор-інспектор;
від відповідача: Говорун І.С., довіреність №22161/10/100 від 26.09.05, головний держподатінспектор юридичного відділу;
від відповідача: Борис С.М., довіреність №845/10/100 від 16.01.06, завідувач сектору;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі;
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 2 грудня 2005 року;
у справі №А38/256;
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Українські заморожені продукти”, місто Кривий Ріг;
до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі;
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Українські заморожені продукти” звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить з урахуванням доповнень визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000362340/0 від 25 січня 2005 року про податкове зобов’язання на загальну суму 1147,5 гривень з них основний платіж на суму 765 гривень та штрафні санкції на суму 382,5 гривень прийнятого Відповідачем Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у місті Кривому Розі.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Відповідач безпідставно нарахував податкові зобов’язання підприємству за операціями з безоплатної отриманої оренди приміщень, основних засобів та виробничого обладнання та неправомірно зменшив валові витрати підприємства за технічне обслуговування зовнішніх та внутрішніх мереж та споруд, які передбачені договором та підтверджуються первинними документами.
Постановою господарського суду у справі №А38/256 від 2 грудня 2006 року (суддя Стрелець Т.Г.) позовні вимоги задоволені повністю.
Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з наступного:
1. Відповідачем безпідставно донараховано податкові зобов’язання Позивачеві, оскільки з урахуванням додаткової угоди до договору оренди, наявність якого не суперечить вимогам діючого законодавства, та наявних документів, фактичне користування об’єктом оренди встановлено з 1 грудня 2003 року.
2. В судовому засіданні Відповідач не довів факт завищення податкового кредиту Позивачем з податку на додану вартість за технічне обслуговування внутрішніх мереж та споруд в перевіряємий період із-за наявності декількох орендарів.
3. Орендовані основні засоби не є активами Позивача, тому і не повинні відображатися на балансі підприємства і врахуванню підлягають тільки у випадках, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.
4. В акті перевірки МДПІ не вказано жодного первинного документа, який би містив підтвердження факту того, що придбані протвєні не використовуються підприємством у господарській діяльності.
5. Холодильні камери передбачені проектом добудівлі та реконструкції приміщень у складі цеху по виробництву напівфабрикатів та здаються в оренду Позивачу з жовтня 2003 року.
Відповідач не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що вона винесена з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні постанови неправильно застосував норми матеріального права.
Відповідач просить спірну постанову скасувати та у позовних вимогах відмовити посилаючись на наступне:
1. Згідно підпункту 1.2 пункта 1 договір суборенди вважається укладеним з моменту його підписання сторонами. Вступ Суборендаря у строкове володіння об’єктом суборенди настає після підписання Договору.
2. Судом не прийнято до уваги умови договору суборенди нежитлових приміщень (будівель), виробничого обладнання та технологічного процесу, а саме Суборендодавець надає, а Суборендар приймає в тимчасове користування виробничі обладнання.
Суборендар має право на користування виробничого обладнання та технологічного процесу після підписання Договору.
Позивач згідно актів прийому-передачі основних засобів отримав в оренду від ТОВ “Апети Груп” виробниче обладнання, перелічене в апеляційній скарзі.
У ході перевірки встановлено, що підприємством орендна плата не нараховувалась та не сплачувалась.
На апеляційну скаргу Позивач надав заперечення у якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і необгрунтовані, тому просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:
1. Судом було встановлено, що приміщення за вказаним договором було передано у суборенду з 1 грудня 2003 року, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення, та іншими доказами.
Також Відповідач не надав доказів правомірності врахування при донарахуванні валового доходу та податкових зобов’язань площі більшої, ніж була передана за договором суборенди.
2. Відповідач в процесі перевірки не зміг з’ясувати, на якій площі та до яких об’єктів відносяться зовнішні та внутрішні мережі та споруди, а отже і не надав доказів правомірності донарахування Позивачу зобов’язань з податку на додану вартість.
3. Орендовані основні засоби не є активами Позивача і не відображаються на балансі підприємства, отже і не повинні враховуватися при проведенні інвентаризації.
4. В акті перевірки МДПІ не вказує жоден первинний документ, який би підтверджував, що придбанні протвені не використовуються підприємством у господарській діяльності.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити.
Постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що:
1. Оскільки з урахуванням наявних документів та додаткової угоди до договору оренди, наявність якого не суперечить вимогам діючого законодавства, фактичне користування Позивачем об’єктом оренди встановлено саме з 1 грудня 2003 року, а саме:
актом приймання-передачі приміщення;
додатковою угодою від 1 вересня 2003 року №1 про внесення змін і доповнень до договору суборенди від 1 вересня 2003 року №263;
актами прийому-здачі №000000003 від 31 грудня 2003 року, №000000006 від 31 січня 2004 року, №000000009 від 27 лютого 2004 року, копії яких долучені до матеріалів справи.
2. Господарським судом встановлено, що Відповідач в запереченнях на позов зазначив, що останнім в процесі проведення перевірки не вдалося з’ясувати на якій площі та до яких об’єктів відносяться зовнішні та внутрішні мережі та споруди, з урахуванням наявності багатьох орендарів.
Згідно пункта 2 договору на обслуговування зовнішніх та внутрішніх мереж від 1 вересня 2003 року, підприємство Позивача щомісячно, в строк до 5 числа поточного місяця компенсує ТОВ “Апетит Груп” понесені витрати, пов’язані з експлуатацією орендуємого об’єкту, відповідно до виставлених рахунків та актів виконаних робіт.
Відповідно до умов договору ТОВ “Апетит Груп” надавало Позивачу наступні документи:
акти здачі-прийому робіт щодо обслуговування зовнішніх та внутрішніх мереж;
звіт про споживання електроенергії та податкові накладні, зокрема за червень 2004 року;
акт здачі - прийому робіт №000000024 від 18 червня 2004 року;
звіт про споживання електроенергії за червень 2004 року;
Тому судова колегія погоджується, що є нез’ясованим та недоведеним Відповідачем в судовому засіданні факт завищення податкового кредиту по ПДВ за технічне обслуговування внутрішніх мереж та споруд в перевіряємий період.
3. Відповідно до статті 10 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
Відповідно до пунктів 3, 5 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року №69 орендовані основні засоби не є активами позивача, не відображаються на балансі підприємства і врахуванню підлягають тільки у випадках, коли проведення інвентаризації є обов’язковим.
Орендовані основні засоби не є активами ТОВ «УЗП»і не відображаються на балансі підприємства, отже і не повинні враховуватися при проведенні інвентаризації.
4. Відповідно до пункта 1.7 Порядку оформлення результатів доку-ментальних перевірок, щодо дотримання податкового і валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності-юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 6 вересня 2002 року за №429, вказане рішення прийнято з порушенням.
Тому що факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
В акті перевірки МДПІ не вказано жодного первинного документа, який би містив підтвердження факту того, що придбані протвєні не використовуються підприємством у господарській діяльності.
Крім того при перевірці на підприємстві проводилася інвентаризація лише основних засобів, а придбані у ТОВ “Торгтехніка” протвені обліковуються в бухгалтерському обліку не як основні засоби, а як малоцінні необоротні матеріальні активи відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92.
5. Господарським судом встановлено, що:
холодильна камера 320 м3 - 162409,73 грн. (без ПДВ);
холодильна камера 180 м3 - 86541,60 грн. (без ПДВ);
холодильна камера 30 м3 - 14069,49 грн. (без ПДВ),
є вбудованими в орендовані у ТОВ “Апетит Груп” нежитлові приміщення (цех по виготовленню напівфабрикатів).
Актом, від 12 квітня 2004 року, обстеження приміщень ТОВ “Апетит Груп” та проекту добудівлі та реконструкції приміщень для розташування цеху по виробництву напівфабрикатів розташованого за адресою по вулиці Телевізійній, будинок №5 у місті Кривому Розі, встановлено, що холодильні камери передбачені проектом добудівлі та реконструкції приміщень у складі цеху по виробництву напівфабрикатів та здаються в оренду Позивачу з жовтня 2003 року.
З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 КАС України суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі, залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 2 грудня 2005 року у справі №А38/256, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді В.В. Швець
Л.О. Чимбар