Копія                                                                                                                                                                                                                                          

В  И  Р  О  К

І  М Е Н Е М         У  К  Р  А  Ї  Н  И

15 червня 2010 року                                                                                            м. Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі:

головуючого – підполковника юстиції Дацківа В.В. ,

при секретарі – Каменєвій Є.Ф. ,

за участю державного обвинувача – заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону майора юстиції ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні військового суду кримінальну справу відносно інспектора прикордонної служби- водія відділення інспекторів ПС ВПС “Лужанка”  Мукачівського прикордонного загону колишнього старшини служби за контрактом

                                                                                    ОСОБА_3 , який народив-

                                                                                   ся ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Квасово Берегівського

                                                                                   району Закарпатської області, українця, з серед- ньо-спеціальною освітою, одруженого, маючого

                                                                                   на утриманні одну малолітню дитину, раніше не

                                                                                   судимого, на військовій строковій службі - з груд-

                                                                                   ня 1996 року по квітень 1998 року та на військо-

                                                                                   вій службі за контрактом – з серпня 2008 року,

за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.  410 ч. 1, 358 ч. 3 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

                                                   В С Т А Н О В И В:

В період з грудня 1996 року по квітень 1998 року ОСОБА_3  проходив строкову службу у військовій частині А2260 (м. Біла Церква) на посадах: "старший навідник", "командир гармати", "заступник командира взводу – командир гармати".

02 червня 1997 року наказом командира в/ч А2260 № 313 рядовому ОСОБА_3 було присвоєне чергове військове звання "молодший сержант". Потім, відповідно до наказу командира військової частини А2260 № 9 від 10 січня 1998 року мол. сержанту ОСОБА_3 було присвоєне чергове військове звання "сержант".

15 квітня 1998 року згідно наказу командира в/ч А2260 № 94 ОСОБА_3 був звільнений з лав Збройних Сил України у військовому званні "сержант" та направлений у Берегівський РВК Закарпатської області для постановки на облік.

При цьому підсудний подав у вказаний військовий комісаріат військовий квиток, в який були внесені завідомо неправдиві відомості щодо присвоєння йому чергових військових звань "ст. сержант" та "старшина", після чого був взятий на облік у військовому званні "старшина".

Надалі, усвідомлюючи те, що у його військовий квиток внесено неправдиві відомості про присвоєння йому військових звань "ст. сержант" та "старшина", маючи на меті призватись на військову службу  за контрактом у військовому званні  "старшина", він (ОСОБА_3А.) використав завідомо підроблений документ - військовий квиток серії НОМЕР_2 з внесеними до нього неправдивими відомостями щодо присвоєння йому військових звань "ст. сержант" та "старшина", подавши цей документ у серпні 2008 році до Берегівського РВК Закарпатської області для формування на нього військовим комісаріатом особової справи для призову в Прикордонні війська України, після оформлення якої, ОСОБА_3 був призваний на військову службу за контрактом у військовому званні "старшина" та направлений для її проходження до Мукачівського прикордонного загону.

У подальшому ОСОБА_3 з серпня 2008 року по даний час, використовуючи завідомо підроблений документ – військовий квиток, з неправдивими відмітками про присвоєння військових звань "ст. сержант" та "старшина", проходить військову службу за контрактом у в/ч 2142, де незаконно отримав грошове забезпечення  за нормами військовослужбовця у військовому званні "старшина", внаслідок чого незаконно заволодів військовим майном - грошовими коштами на загальну суму 1358,58 грн., чим завдав збитків державі.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинах визнав повністю, дав показання, які повністю відповідають викладеному вище, при цьому доповнив, що військову строкову службу він закінчив у військовому званні «сержант». Після демобілізації планував проходити військову службу за контрактом у ЗСУ або якомусь іншому правоохоронному органі. При цьому усвідомлюючи, що чим вище у нього буде військове звання на момент вступу на контрактну службу, тим більше він буде отримувати грошового забезпечення та у нього будуть кращі перспективи по службі. З цією метою він вирішив, підійти до службових осіб стройової частини в/ч А2260, щоб попросити їх поставити йому у військовий квиток запис про присвоєння чергових військових звань «старшого сержанта» та «старшини», що він в подальшому і зробив.

Окрім того, він запевнив службових осіб з стройової частини що про те, що про внесення незаконних записів у його військовий квиток про присвоєння йому військових звань ніхто не дізнається, а тому враховуючи це, а також те, що по службі він характеризувався позитивно, хтось із службових осіб (хто саме не пам’ятає) поставив йому у військовий квиток відмітки про присвоєння військових звань «старшого сержанта» та «старшини».

Надалі, після демобілізації він був направлений у Берегівський РВК Закарпатської області, для постановки на військовий облік. Прибувши у Берегівський військкомат, він надав його працівникам свій військовий квиток, де були зазначені всі його військові звання від «рядового» до «старшини». Після цього він став на військовий облік у військовому званні «старшини».

Влітку 2008 року він вирішив влаштуватись на контрактну службу у прикордонні війська. Для цього написав на ім”я начальника Мукачівського прикордонного загону заяву про бажання вступити на службу за контрактом та повідомив, що перебуває на військову обліку у військовому званні «старшини».

Окрім того, щоб вступити на військову службу за контрактом у військовому званні «старшини» він пішов у Берегівський військкомат, де знову надав їм свій військовий квиток з даними про присвоєння йому військового звання «старшини». Після того, як він підтвердив присвоєння йому вказаного військового звання, його призвали на військову службу за контрактом у військовому званні «старшини».

З серпня 2008 року по теперішній час, він проходить військову службу за контрактом у Мукачівському прикордонному загоні, ВПС «Лужанка» на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії – водія, у військовому званні «старшини».

В своїх протиправних діях, пов’язаних з використанням свого військового квитка з наявними в ньому завідомо неправдивими відомостями про присвоєння йому військових звань «старшого сержанта» та «старшини» з метою отримувати вище грошове забезпечення, розкаюється

У подальшому, так як ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинах, державним обвинувачем у судовому засіданні було заявлено клопотання визнати недоцільним дослідження  усіх доказів, які підтверджують вину ОСОБА_3 у скоєному і яка ніким не оспорюється та обмежитись лише дослідженням документів, які характеризують особу підсудного. З даним клопотання погодився у судовому засіданні і сам підсудний та воно було задоволене судом. При цьому учасникам процесу, у відповідності до вимог ст. 299 ч. 3 КПК України було роз’яснено, що у даному випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Оскільки колишній старшина к/с ОСОБА_3, будучи військовослужбовцем в/ч 2142, використавши завідомо підроблений документ – військовий квиток НОМЕР_1 подав його командиру в/ч 2142, повідомив йому ж завідомо неправдиві відомості стосовно свого військового звання, та шляхом обману, діючи з єдиним умислом на заволодіння чужим  майном, в період з серпня 2008 року по травень 2010 року включно, незаконно отримав грошове забезпечення за нормами військовослужбовця у військовому званні «старшина», внаслідок чого незаконно заволодів грошовими коштами на загальну суму 1358,58 грн., чим вчинив за вказаний період заволодіння іншим військовим майном шляхом шахрайства, суд   ці дії   підсудного кваліфікує за ст. 410 ч.1 КК України.

Оскільки він же, діючи з метою на використання підробленого документу - свого військового квитка НОМЕР_2 та  отримання тих прав, які цей документ надає, зокрема можливість у подальшому проходити військову службу за контрактом у в/частині 2142 у військових званнях «старший сержант» та «старшина» та отримувати відповідне грошове забезпечення, у серпні 2008 року надав у в/ч 2142 та Берегівський РВК свій військовий квиток, де були внесені завідомо неправдиві відомості щодо свого військового звання, чим вчинив  використання  завідомо підробленого документа, суд ці дії ОСОБА_3 кваліфікує за ст. 358 ч. 3 КК України.

При обранні підсудному виду та міри покарання військовий суд враховує, що ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності притягується уперше, раніше ні в чому вартому осуду помічений не був, по місцю служби та проживання характеризується виключно з позитивної сторони, на утриманні у нього перебуває малолітня дитина, а також те, що він добровільно у повному обсязі відшкодував заподіяні державі збитки.

 Беручи до уваги конкретні обставини справи, особу підсудного, мотиви та ступінь тяжкості вчинених ним дій, суд знаходить можливим у даному конкретному випадку, приймаючи до уваги і важкий матеріальний стан підсудного, застосувати до ОСОБА_3 ст.ст. 69 та 53 КК України і перейти до іншого, більш м”якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 410 того ж Кодексу, а за ч. 3 ст. 358 КК України – призначити найбільш м”яке за видом основне покарання у виді штрафу, застосувавши до підсудного при призначенні покарання за сукупністю злочинів принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення.

Крім цього, приймаючи до уваги, що підсудний по місцю служби характеризується з позитивної сторони, виявляє бажання дальше проходити військову службу, наказом Начальника Мукачівського прикордонного загону № 461 від 02 червня 2010 року ОСОБА_3 позбавлений військових звань “старшина” та “ст. сержант”, як отриманні ним незаконно, тому суд за скоєння тяжкого злочину, передбаченого ст. 410 ч. 1 КК України, не позбавляє підсудного, у відповідності до вимог ст. 54 КК України, військового звання “сержант”.

           На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324, 330 КПК України, військовий місцевий суд

                                                           З А С У Д И В :

ОСОБА_3  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 410 КК України , на підставі якої, із застосуванням ст.ст. 69 і 53 того ж Кодексу , призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 80 (вісімдесяти)  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360   (одна тисяча триста шістьдесят) грн. 00 коп.

Його ж визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 358 ч. 3 КК України , на підставі якої призначити йому покарання також у вигляді штрафу у розмірі 40 (сорока)  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680   (шістсот вісімдесят) грн. 00 коп.

За сукупністю злочинів, у відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України  остаточно призначити ОСОБА_3  покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу у розмірі 80 (вісімдесяти)  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360   (одна тисяча триста шістьдесят) грн. 00 коп.

Запобіжний захід – підписку про невиїзд, до вступу вироку в законну силу залишити без зміни.

   Речові докази по кримінальній справі – військовий квиток НОМЕР_2 та особову справу ОСОБА_3, які зберігаються при матеріалах кримінальної справи, після вступу вироку в законну силу повернути у Мукачівський прикордонний загін.

На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону  через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.

    З оригіналом звірено.

Головуючий у справі

            підполковник юстиції                                                                      В.В. Дацків