ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2010 р. Справа № 2-а-1967/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,
при секретарі судового засідання: Котюжанській Тетяні Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : Ковальчук О.М. - представник на підставі довіреності;
третя особа: Кравчук Л.Д. - представник за дорученням;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, третьої особи на стороні відповідача - Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці
про: скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, третьої особи на стороні відповідача - Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці (далі - УПФ України у Ленінському районі м. Вінниці) про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 07.04.2010 року та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2010 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі.
Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 05.06.2009 року у справі № 2-а-11700/07 винесена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки вказаний виконавчий лист фактично не виконано, перерахунок пенсії з урахуванням 20% підвищення пенсії пов'язане з темпами росту середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні боржником у повному обсязі не здійснено.
У зв’язку з викладеним, позивач просить скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 07.04.2010 року та зобов`язати відповідача в повному обсязі виконати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.2007 року за виконавчим листом №2-а-11700/07 з урахуванням роз`яснень суду.
В ході судового розгляду справи позивач неодноразово надавав клопотання про уточнення (доповнення) позовних вимог, а саме від 24.05.2010 р. (вх.№10513), від 26.05.2010 р. (вх.№10705) та від 04.06.2010 року, якими просив визнати постанову головного державного виконавця Ковальчук О.М. про закінчення виконавчого провадження від 07.04.2010 року неправомірною, відмінити її, відновити виконавче провадження та стягнути з відповідача матеріальну шкоду.
В судовому засіданні позивач - ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд позов задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву (а.с. 34-36), окремо вказавши, що постанова головного державного виконавця Ковальчук О.М. від 07.04.2010 року про закінчення виконавчого провадження винесена у спосіб, на підставах та у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
В судовому засіданні представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Кравчук Л.Д. позов не підтримала та заперечувала проти задоволення вимог позивача. При цьому пояснила суду, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.2007 року виконана УПФ України у Ленінському районі м. Вінниці в повному обсязі. З огляду на викладені обставини, просила позов не задовольняти.
Дослідивши подані сторонами документи, матеріали виконавчого провадження, заслухавши думку представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.2007 року у справі №2-а-11700/07 за позовом ОСОБА_1 до УПФ України в Ленінському районі м. Вінниці про визнання неправомірними дій, зобов`язання перерахувати та виплатити пенсію та про стягнення моральної шкоди, позовні вимоги задоволено частково, визнано дії УПФ України у Ленінському районі м. Вінниці протиправними та зобов`язано останнього призначити (перерахувати) пенсію ОСОБА_1 з 30.01.2007 року на підставі та в порядку, передбаченому ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 13.12.1991 №1977-ХІІ (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 22.09.2006 №190-V) та виплатити різницю між перерахованою та фактично виплаченою пенсією (а.с. 3-5).
Дана постанова була оскаржена в апеляційному порядку, однак ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2008 року залишена без змін (а.с. 6).
Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Частиною 4 даної статті визначено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до положень ст. 3 даного Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, яким є виконавчі листи, що видаються судами.
На виконання вказаної постанови 05.06.2009 року Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист (а.с. 37), який перебував на виконанні в Підрозділі примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова суду була роз’яснена ухвалами від 25.06.2008 року (а.с. 8,9), від 09.07.2008 року (а.с. 10-12), від 20.10.2008 року (а.с. 13-15), відповідно до яких УПФ України у Ленінському районі м. Вінниці зобов`язано перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 30.01.2007 року на підставі та в порядку передбаченому ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та із застосуванням середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за рік, що передує року звернення за призначенням пенсії як передбачено ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто при перерахунку пенсії за 2007 рік застосовується середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки за попередній 2006 рік і т.д. При цьому при перерахунку пенсії не може бути звужено (зменшено) її розмір та виключено надбавки, доплати, премії з врахуванням яких обраховувалась пенсія на момент перерахунку.
11 червня 2009 року головним державним виконавцем - Ковальчук О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі №2-а-11700/07 від 05.06.2009 року та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення до 17.06.2009 року (а.с. 38).
16 червня 2009 року з УПФ України у Ленінському районі м. Вінниці, надійшов лист за №904/06-38/01/09 про те, що проведений перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 30.01.2007 року на підставі та в порядку передбаченому ст. 24 Закону України "Про наукову і науково - технічну діяльність" та із застосуванням середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2006 рік, що передує року звернення за призначенням пенсії як передбачено ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", крім того, з урахуванням доплат за наукову роботу. Також відповідно до заяви ОСОБА_1 від 24.11.2008 року останній з сумою боргу ознайомлений та згоден з його виплатою протягом 6 місяців (а.с. 40).
18 листопада 2009 року до УПФ України у Ленінському районі м. Вінниці направлено лист №9368/0314/8 (а.с. 41), щодо надання інформації, а також 12 лютого 2010 року направлено вимогу державного виконавця №857/03-22/8 (а.с. 42) щодо виконання рішення суду в строк до 19 лютого 2010 року.
19 лютого 2010 року з УПФ України у Ленінському районі м. Вінниці надійшла відповідь про те, що згідно розпоряджень №136248 від 07.07.2008 року та №136248 від 07.11.2008 року ОСОБА_1 проведено нарахування та виплата з 30.01.2007 року пенсії на підставі та в порядку передбаченому ст.24 Закону України "Про наукову і науково - технічну діяльність" та виплачено різницю між перерахованою та фактично виплаченою пенсією (а.с. 43).
01 квітня 2010 року з УПФ України у Ленінському районі м. Вінниці надійшов лист №712/06-43-2/02-40 (а.с. 44) про те, що сума боргу ОСОБА_1 виплачувалась протягом 6 місяців рівномірними сумами згідно заяви пенсіонера. Остання виплата проводилась у травні місяці 2009 року в сумі 1946,94 гривні.
07 квітня 2010 року головним державним виконавцем Ковальчук О.М. складено акт про фактичне виконання в повному обсязі зазначеного вище виконавчого листа та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 45, 46).
Проаналізувавши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до висновку про задоволення позову, з наступних підстав.
Оцінюючи позовні вимоги про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, суд вважає за необхідне зазначити слідуюче.
Частиною 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", встановлено вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження. Зокрема виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.
Позивач звернувся до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області з виконавчим листом № 2-а-11700/07 від 05.06.2009 року Вінницького окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій УПФ України у Ленінському районі м. Вінниці та зобов`язання останнього призначити (перерахувати) пенсію ОСОБА_1 з 30.01.2007 року на підставі та в порядку, передбаченому ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 13.12.1991 №1977-ХІІ (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 22.09.2006 №190-V) та виплатити різницю між перерахованою та фактично виплаченою пенсією, по якому було відкрите виконавче провадження.
Постановою державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області від 07.04.2010 року про закінчення виконавчого провадження виконавче провадження по згаданому виконавчому листу закінчено. Підставою для закінчення виконавчого провадження зазначено повне фактичне виконання рішення суду, що підтверджувалося листами УПФ України у Ленінському районі м. Вінниці № 904/06-38/1/08 від 16.06.2009 року, №232/06-43-2/09 від 18.02.2010 року, від 712/06-43-2/02-40 від 26.03.2010 року
В судовому засіданні встановлено, що інших документів, крім зазначених листів УПФ України у Ленінському районі м. Вінниці, в матеріалах виконавчого провадження немає та при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження не використовувалося.
Суд вважає, що на момент винесення оскаржуваної постанови у державного виконавця не було достатніх підстав для закінчення виконавчого провадження, він належним чином не пересвідчився у виконанні рішення суду, а листи УПФ України у Ленінському районі м. Вінниці № 904/06-38/1/08 від 16.06.2009 року, №232/06-43-2/09 від 18.02.2010 року, від 712/06-43-2/02-40 від 26.03.2010 року не були належними доказами виконання рішення суду.
Відповідно до ст.76 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття провадження по виконавчому документу, який зобов’язує боржника вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, державний виконавець визначає йому строк добровільного виконання рішення.
При виконанні рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.2007 року, зокрема його частини зобов’язального характеру державний виконавець повинен був здійснити перевірку (оцінку) змісту самого розрахунку (перерахунку) заборгованості, яку УПФ України у Ленінському районі м. Вінниці зобов`язаний був перерахувати позивачу, оскільки в самій постанові суду не зазначена конкретна сума, яка повинна бути перерахована пенсійним фондом позивачу.
Свідченням того, що відповідач попередньо бажав добросовісно виконати свої обов`язки, в частині вжиття заходів примусового виконання рішення, з метою неупередженого, своєчасного та повного вчинення виконавчих дій є лист №9368/0314/8 від 18.11.2009 року (а.с. 41) зі змісту якого вбачається намагання відповідача одержати від УПФ України у Ленінському районі м. Вінниці інформацію стосовно розмірів надбавок, доплат, премій при перерахунку пенсії, що були встановлені ОСОБА_1, як науковому працівнику до прийняття рішення суду; інформацію стосовно розмірів надбавок, доплат, премій, що були враховані при проведені перерахунку пенсій з 30.01.2007 року (згідно рішення суду), а також інформацію щодо суми різниці, яка була виплачена між перерахованою та фактично виплаченою пенсією (згідно рішення суду).
Проте, представник відповідача Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області - Ковальчук О.М. у судовому засіданні не надала щодо цього пояснень на предмет остаточного отримання (одержання) згаданої інформації та подальшого її використання (врахування) при проведенні виконавчих дій, зазначивши лише те, що при винесені постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виходив із змісту листів УПФ України у Ленінському районі м. Вінниці № 904/06-38/1/08 від 16.06.2009 року, №232/06-43-2/09 від 18.02.2010 року, від 712/06-43-2/02-40 від 26.03.2010 року, вважаючи їх підтвердженням фактичного виконання боржником рішення суду в добровільний термін та в повному обсязі згідно з виконавчим документом.
Разом з тим, враховуючи принципи адміністративної юстиції, визначені ч. 3 ст. 2 КАС України прийняття рішення, вчинення дій повинне відбуватися з дотриманням принципу рівності перед законом. Суб’єкт владних повноважень повинен забезпечувати дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії) - цей критерій випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу у публічно-правових відносинах, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб’єкта владних повноважень.
Для реалізації цього принципу суб’єкт владних повноважень, в даному випадку відповідач - Підрозділ примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, був наділений повноваження щодо перевірки (оцінки) змісту самого розрахунку (перерахунку) заборгованості, яку УПФ України у Ленінському районі м. Вінниці зобов`язаний був перерахувати позивачу, однак відповідач утримався від виконання дій, передбачених законодавством.
Дослідивши наявні в матеріалах докази, суд дійшов висновку, що фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом не відбулось.
Таким чином, суд вважає, що приймаючи рішення про закінчення виконавчого провадження державний виконавець не впевнився у тому, що вимоги згідно виконавчого листа виконані фактично та в повному обсязі, а відтак суд приходить до висновку, що спірна постанова про закінчення виконавчого провадження винесена з порушенням вимог ст.ст. 5, 30, 37, 38 Закону України "Про виконавче провадження" та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 2 вказаної статті, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Беручи до уваги те, що станом на день винесення головним державним виконавцем Ковальчук О.М. постанови про закінчення виконавчого провадження виконавчий лист у справі №2-а-11700/07, УПФ України у Ленінському районі м. Вінниці в повному обсязі не виконано, підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії відповідачем при винесенні постанови від 07.04.2010 року про закінчення виконавчого провадження не дотримані, у зв’язку з чим позовні вимоги, в частині скасування постанови підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги про відновлення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа у справі № 2-а-11700/07 від 05.06.2009 року, суд звертає увагу на те, що вирішення питань про відновлення виконавчого провадження відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" належить до повноважень органів державної виконавчої служби і до компетенції суду не входить, а тому прийняття додаткового судового рішення з цього приводу не потрібно та позовні вимоги в цієї частині задоволенню не підлягають.
Поряд з цим, звернувшись до суду з позовом про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 07.04.2010 року, позивач згодом уточнив свої вимоги, в частині стягнення з відповідача на свою користь матеріальної шкоди, оскільки державним виконавцем не були проведені належним чином усі необхідні заходи по виконанню судового рішення, у зв'язку з чим позивачу були спричинені деякі незручності.
Утім, стосовно цієї вимоги позивача, то суд вважає за необхідне у задоволенні даної частини позову також відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини.
Так, у відповідності до вимог ст. 71 ч. КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Натомість в позовній заяві та твердженнях позивача відсутній будь-який причинно-наслідковий зв’язок між неправомірним рішенням відповідача та матеріальною (майновою) шкодою, яку бажає стягнути позивач.
Суд вважає, що у даному випадку сам факт визнання рішення державного виконавця неправомірним та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження являється достатнім для справедливої сатисфакції, а тому у задоволенні вимоги про стягнення матеріальної (майнової) шкоди у грошовому виразі відмовляє, оскільки цивільне право передбачає і інші форми для задоволення таких вимог.
Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначалось вище, за правилами ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
На підставі вищевикладеного, оскільки зворотного відповідачем, в порушення вимог ст.71 КАС України, не доведено та не представлено належних і беззаперечних доказів обґрунтованості своїх дій, суд вважає, що відповідач – Підрозділ примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області не довів, що діяв добросовісно, враховуючи усі обставини спірних правовідносин, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та розсудливо.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами сторін так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами ст. 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити, шляхом визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження від 07.04.2010 року та зобов'язання відповідача вчинити дії щодо виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.2007 року за виконавчим листом №2-а-11700/07 від 05.06.2009 року у повному обсязі.
На ряду з цим, суд звертає увагу на те, що якщо позивач, вважає, що йому недоплатили суму пенсії по постанові суду, то останній не позбавлений права звернутись до суду з окремим позовом за захистом своїх порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про закінчення виконавчого провадження від 07.04.2010 року.
Зобов'язати Підрозділ примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області вчинити дії щодо виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.2007 року за виконавчим листом №2-а-11700/07 у повному обсязі.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 09.06.10
Суддя Чернюк Алла Юріївна