ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.07.06 р. Справа № 34/131а
15 год. 00 хвилин, м. Донецьк, вул.Артема,157,
зал судових засідань (каб.) №212
Господарський суд Донецької області у складі судді Кододової О.В.
при секретарі судового засідання Тараненко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За участю:
представників сторін
від позивача Бєляєв О.А.(за дорученням)
від відповідача Аленнікова О.В. (за дорученням)
По справі була оголошена перерва з 13.07.2006року на 25.07.2006року на14,30год.
СУТЬ СПОРУ:
Заявлено позов Донецьким дочірнім підприємством “Градо-Сервіс” Відкритого Акціонерного товариства “Облпаливо” м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання протиправним та недійсним повідомлення-рішення № 0000212330/0 від 19.04.2006 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 27500грн. та штрафної санкції 13750грн., всього на загальну суму 41250грн.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на невідповідність податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства.
Позивач зазначає, що в рахунок передплати на закупівлю вугілля підприємству надійшли кошти у сумі 165000грн. згідно договору №ДП-9 від 29.12.2003р., у зв’язку з відсутністю факту закупівлі вугілля, передплата була повернена ВАТ “Облпаливо” та підприємством виписано розрахунок №1,2 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 31.01.2003р. №15 за договором від 29.12.2002р. №9.
Позивач зважає на те, що в порушення п.4.5, п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2,п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” підприємством помилково суму ПДВ по податковій накладній №9 від 31.01.2003року віднесено до податкового кредиту у січні 2003 р., а також у порушення п.4.5 Закону України “Про податок на додану вартість” на підставі розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №15 від 31.01.2003р. підприємством не відкоригована (зменшена) сума податкового зобов’язання за січень 2003 року що призвело до завищення суми податкового зобов’язання відображеного у стрічці 9 Декларації з податку на додану вартість на суму 27500,00грн. – вказане порушення не визначено актом перевірки.
Позивач вказує на те, що ним були допущені два порушення що є взаємно компенсуючи ми та не призвели к заниженню податку на додану вартість, що підлягає до сплати в бюджет в січні 2003р.
Відповідач у запереченнях від 29 червня 2006 року (вхід. № 02-41/24278) проти позову заперечує та зазначає, що податкові зобов’язання до позивача визначені правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 27500грн. по податковій накладній №9 від 31.01.2003 р., яка була отримана від ВАТ “Облпаливо”, яка не відповідає вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону .
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, суд встановив:
Відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.01.2003р. по 01.01.2006р. За результатами перевірки відповідачем був складений Акт перевірки № 34/23-6/30685330 від 12 квітня 2006 року.
На підставі Акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000212330/0 від 19.04.2006року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 41250грн., яка складається з основного платежу у сумі 27500грн. та штрафних санкцій у сумі 13750грн.
Позивачем в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення не оскарджувалося.
Відповідач у акті перевірки зазначив, що позивачем порушено п.п. 7.2.1, п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), у результаті чого платником завищений податковий кредит за січень 2003року на загальну суму 27500грн. по податковій накладній №9 від 31.01.2003року, отриманій від ВАТ “Облпаливо”, яка не відповідає вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та містить наступні реквізити:
- найменування поставки товарів, робіт, послуг (гр.3)- “Повернення грошових коштів”
- одиниця виміру товару (гр.4) – “грн.”
- обсяги продажу (гр.5) – 137500.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” від 18.02.1997р. № 77/97-ВР (із змінами та доповненнями) платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.
Згідно з Законом України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997р., яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов’язок щодо визначення об’єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку - продавця товару.
Обов’язок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку –покупця.
Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. “Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. “Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити інформацію, зазначену окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д)місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну назву отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Як вбачається з податкової накладної, копія якої додана до матеріалів справи, ВАТ “Облпаливо” видала позивачу податкову накладну №9 від 31.01.2003року де у графі 3 зазначено “Повернення грошових коштів”. Податкова накладна видана на суму 165000грн. в тому числі ПДВ 27500грн. Дійсно податкова накладна не відповідає вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. “Про податок на додану вартість”.
Крім того відповідно до п.п.7.3.1. п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата
оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Зазначений підпункт не передбачає видачу податкової накладної за фактом повернення грошових коштів, ця подія є підставою для видачі розрахунку коригування відповідно до п.20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 (в редакції Наказу ДПА України від 08.10.1998 № 469, від 02.08.2001 № 311).
Позивач визнає помилковість віднесення до податкового кредиту податкової накладної №9 від 31.01.2003року на суму 165000грн. в тому числі ПДВ 27500грн. Однак позивач зазначає, що ним було припущене інше порушення, а саме у порушення п.4.5 Закону України “Про податок на додану вартість” ним не було відкориговане податкове зобов’язання січня 2003року на підставі розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №15 від 31.01.2003року на суму 165000грн. в тому числі ПДВ 27500грн., що не було відображене у акті перевірки. Дані порушення на думку позивача є взаємокомпенсуючими та не призвели до заниження податку на додану вартість.
Відповідно до підпункту “б” п.п. 4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України №2181 від 21.12.2000року „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Судом при розгляді справи у судовому засіданні була досліджена Книга обліку продажу товарів (витяг із якої доданий до матеріалів справи) де за №15 відображена податкова накладна №15 видана “ОАО “ОТ” індивідуальний податковий номер 01881333 на загальну суму 165000. Розрахунок коригування №1,2 до податкової накладної №15 від 31.01.2003року у Книзі обліку продажу товарів за січень не відображений. Відтак, за умовами заниження та завищення податкових зобов’язань у позивача не виникло об’єкту оподаткування, що не було враховано податківцями під час здійснення перевірки.
Крім того, судом при винесенні рішення враховано, що відповідно до п.п.15.1.1. п.15.1 ст.15 Закону України від 21.12.2000року №2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (надалі Закон №2181)податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Граничний строк подання декларації з податку на додану вартість до 20 лютого 2003року. Строк передбачений п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону №2181 спливає у лютому 2006року. Перевірка проведена відповідачам за період з 06 березня 2006року по 03 квітня 2006року. Відтак позивач вважається вільним від такого податкового зобов'язання і податковий орган не повинен був визначати позивачу податкове зобов’язання за січень 2003року. Тобто прийняте податкове повідомлення - рішення є протиправним і підлягає визнанню недійсним. З огляду на вищенаведене суд вважає за необхідне направити на адресу ДПІ окрему ухвалу.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (п. 6 ч. 3 ст. 105); звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин із зазначенням способу, який, на думку суду, не приводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто захисті права, що порушуються. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162). На це звернув увагу Верховний суд України у постанові від 24 січня 2006 року.
Згідно до ст.71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач належними доказами не довів правомірність прийняття спірного повідомлення - рішення.
Розглянувши обставини справи в їх сукупності суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправним та недійсними податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька №0000212330/0 від 19.04.2006 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 27500грн. та штрафної санкції 13750грн., всього на загальну суму 41250грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.
У судовому засіданні 25.07.20006року була оголошена вступна та резолютивна частина.
Керуючись Законом України “Про податок на додану вартість”, Законом України №2181 від 21.12.2000року „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст.17-20,69-72,86,94,158-163,167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,
П О С Т А Н О В И В :
Позов Донецького дочірнього підприємства “Градо-Сервіс” Відкритого Акціонерного товариства “Облпаливо” м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання протиправним та недійсним повідомлення-рішення №0000212330/0 від 19.04.2006 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 27500грн. та штрафної санкції 13750грн., всього на загальну суму 41250грн. задовольнити повністю.
Визнати протиправним та недійсним повідомлення-рішення №0000212330/0 від 19.04.2006 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 27500грн. та штрафної санкції 13750грн., всього на загальну суму 41250грн.
Присудити Донецькому дочірньому підприємству “Градо-Сервіс” Відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” (83032, м. Донецьк, вул. Федосєєва,12, ЄДРПОУ 30685330) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подана, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова виготовлена у повному обсязі 31.07.2006року.
Суддя Кододова О.В.