ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.07.06 р. Справа № 34/115а
15 год.00 хвилин, м. Донецьк, вул.Артема,157,
зал судових засідань (каб.) №212
Господарський суд Донецької області у складі судді Кододової О.В.
при секретарі судового засідання Тараненко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За участю:
представників сторін
від позивача Бєляєв О.А. (за дорученням)
від відповідача Аленнікова О.В. (за дорученням)
По справі була оголошена перерва з 13.07.2006року на 25.07.2006року на14,30год.
СУТЬ СПОРУ:
Заявлено позов Донецьким дочірнім підприємством “Градо-Сервіс” Відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання протиправним та недійсним повідомлення – рішення №0000041732/0 від 19.04.2006 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб (прибутковий податок з громадян) у розмірі 840,43грн. та штрафної санкції 1680,86грн., всього на загальну суму 2521,29грн.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на невідповідність податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства.
Позивач зазначає, що відповідачем не правомірно не прийняті до уваги первинні документи, що підтверджують факт придбання за готівкові кошти товарів, факт здійснення авансових звітів осіб, яким видані кошти для придбання товарів та сировини. А тому донарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 554,71грн. видану на закупівлю товарів та сплату послуг є безпідставним.
Позивач посилається на ст.5 Декрету КМУ “Про прибутковий податок з громадян” згідно якої, суми, одержані громадянами за здану ними вторинну сировину (макулатуру, ганчір’я, полімери, скло бій, відходи гумові, у тому числі зношені шини) не включаються до сукупного оподатковуваного доходу. Виплачені грошові кошти за скло бій, не є об’єктом оподаткування передбачений ст.8 Декрету. Тому на думку позивача нарахування податку на доходи фізичних осіб виданих на закупівлю склобою у сумі 740,35грн. є безпідставним.
Позивач заявою від 25.07.2006року (вхід. №02-41/17896 від 25.07.2006року) зменшив позовні вимоги і просить визнати недійсним податкове повідомлення – рішення №0000041732/0 від 19.04.2006 року у частині визначення суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб (прибутковий податок з громадян) у розмірі 823,76грн. та штрафної санкції 1647,52грн.
Відповідач у запереченнях від 25.05.2006року (вхід.№02-41/19393) проти позовних вимог заперечує за тих підстав, що позивач до авансових звітів не додав документів, які підтверджували розхід грошових коштів. У відповідності до Положення “Про ведення касових операцій у національній валюті України” затвердженого ПНБУ №72 від 01.12.2000р., а саме підтвердженням витрат є саме оригінали розрахункових документів, тобто документи, які підтверджують факт отримання грошей (касові та товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, проїзні документи, тощо).
У запереченнях відповідач також зазначає, що рахунки-фактури, договори, угоди, акти закупівлі не є документами, що підтверджують факт сплати, вони лише підтверджують передачу товару (робіт, послуг).
З огляду на вищенаведене відповідач просить позивачу у позові відмовити.
У судовому засіданні досліджені надані сторонами письмові докази, що знаходяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, суд встановив:
Відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.01.2003 р. по 01.01.2006 р. За результатами перевірки відповідачем був складений Акт перевірки № 34/23-6/30685330 від 12.04.2006 р.
З акту вбачається, що позивачем порушені вимоги ст.8 ДКМУ “Про прибутковий податок з громадян” №13-92 від 26.12.1992р. із змінами та доповненнями, внаслідок чого не утримано прибуткового податку на суму 776,95грн., п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого ПКМУ №2035 від 26.12.04р. Заниження податку 16,67грн., пп..4.2.15 п.4.2 ст.4, п.9.10 ст.9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” №809-IV від 22.05.2003р. із змінами та доповненнями, внаслідок чого не утримано податку з доходів фізичних осіб – 46,81грн.
На підставі Акту перевірки відповідачем було прийняте податкові повідомлення-рішення № 0000041732/0 від 19.04.2006року про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (прибутковий податок з громадян) у тому числі 840,43 грн. основного платежу та штрафні (фінансові) санкції склали – 1680,86 грн., всього на загальну суму 2521,29грн.
Відповідач у акті перевірки зазначив, що позивачем була застосована пільга: 14.04.2004р. було звільнено працівника Міхальова А.С., до доходу, нарахованого у місяці звільнення (квітень 2004р.) було застосовано податкову соціальну пільгу, чим порушено п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого ПКМУ №2035 від 26.12.2004р. Заниження податку 8,67грн.
30.11.2004р. було звільнено працівника Устінова В.Т., до доходу, нарахованого у місяці звільнення (квітень 2004р.) було застосовано податкову соціальну пільгу, чим порушено п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого ПКМУ №2035 від 26.12.2004р. Заниження податку 8,0грн.
Позивач у позовній заяві донарахування прибуткового податку у розмірі 16,67грн. не оспорює. Заявою від 25.07.2006року (а.с.150) він зменшив позовні вимоги і в цій частині донарахування податку не оспорює.
Крім того у акті перевірки встановлено, що з каси підприємства під звіт видавалась готівка для приймання від населення бою скла. Документи, що підтверджують факт сплати за прийнятий склобой відсутні. Сума виданої готівки складає 3374,5грн. (згідно переліку, аркуш справи 96-97). Оскільки ці суми не повернуті, а також не має підтвердження витрат цих сум, вони мають бути оподатковані прибутковим податком з громадян у відповідних місцях у відповідності до ст.8 ДКМУ “Про прибутковий податок з громадян” №13-92 від 26.12.1992р. із змінами та доповненнями. Ці суми не було включено до оподатковуваного доходу, чим вищезазначену статтю було порушено. Неутримання прибуткового податку з громадян склало 740,35грн.
З даним висновком акту перевірки суд не може погодитися за наступних підстав:
Як зазначено у акті перевірки грошові кошти видавалися для приймання від населення склобою за період з 31.01.2003року до 31.07.2003року (таблиця а.с.96-97). Цей факт сторонами не оспорюється. Відповідно до пункту 3 ст.72 КАСУ обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
До 01.01.2004року діяв Декрет КМ України 26 грудня 1992 року N 13-92 “Про прибутковий податок з громадян”, підпункт “у” пункту 1 статті 5 якого передбачав, що до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються суми, одержані громадянами за здану ними вторинну сировину (макулатуру, ганчір'я, полімери, склобій, відходи гумові, у тому числі зношені шини). Відтак відповідач безпідставно посилався на порушення позивачем статті 8 зазначеного Декрету і вимоги позивача обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідач також у акті перевірки встановив, що з каси підприємства під звіт видавалась готівка на господарчі потреби, по виданих сумах було складено авансові звіти, але до деяких звітів не надано документів що підтверджують розхід грошових коштів у відповідності до Порядку ведення касових операцій, встановленого Національним банком України (згідно переліку, аркуш справи 97).
У акті зазначено, що суми, які не повернуті та розхід яких не підтверджено, мають бути оподатковані прибутковим податком з громадян у відповідних місцях у відповідності до ст.8 ДКМУ “Про прибутковий податок з громадян” №13-92 від 26.12.1992р. із змінами та доповненнями. Ці суми не було включено до оподатковуваного доходу, чим вищезазначену статтю було порушено. Неутримання прибуткового податку з громадян склало 36,6грн. (стосовно сум, які були видані у 2003р.).
Крім того у акті вказано, що суми, які не повернуті та розхід яких не підтверджено, мають бути оподатковані податком з доходів фізичних осіб у відповідності до пп.4.2.15 п.4.2 ст.4 та п.9.10 ст.9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” №809-IV від 22.05.2003р. із змінами та доповненнями. Ці суми не було включено до оподатковуваного доходу підзвітних осіб у відповідних місяцях, чим вищезазначену статтю було порушено. Неутримання податку на доходи фізичних осіб склало 46,81грн. (стосовно сум які були видані у 2004-2005рр.).
Пунктом 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що податкова звітність грунтується на даних бухгалтерського обліку.
Пунктом 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до п.2.3 “Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 р. N 72 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 р. за N 237/5428) (надалі Положення №72) розрахунки готівкою підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів тощо, які підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.
Пункт 2.15 Положення №72 передбачає, що видача готівки під звіт проводиться з кас підприємств за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами, тобто в разі подання до бухгалтерії авансового звіту про витрачені (частково витрачені) кошти та одночасного повернення до каси підприємства залишку готівки, виданої під звіт.
Підзвітні особи зобов'язані подати до бухгалтерії підприємства разом із невикористаним залишком готівки авансовий звіт про витрачання одержаних у касі сум на всі інші виробничі (господарські) потреби - наступного робочого дня після видачі готівки під звіт.
У пункті 5.8.4 Положення №72 визначено, що при перевірці авансових звітів про використання одержаної під звіт готівки для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню вимог підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з авансовим звітом), наявність оригіналів підтверджувальних документів, їх погашення, цільове витрачання підзвітних сум тощо. Під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтверджувальних документів, що додаються до авансових звітів (п. 5.8.6) .
Згідно пункту 5.9.2. Положення №72 для перевірки використовуються потрібні касові документи підприємств (касова книга, касові ордери, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, авансові звіти працівників щодо витрачання підзвітних сум), а також документи, що підтверджують здійснені покупцем (замовником) витрати готівки при придбанні товарів, оплаті наданих послуг та виконаних робіт (касові та товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, інші розрахункові документи, а також рахунки-фактури, податкові накладні, договори на поставку продукції, надання послуг, виконання робіт, товарно-транспортні накладні тощо).
Відповідно до статті 3 Закону України "Про систему оподаткування" одним із принципів побудови системи оподаткування є принцип обов'язковості, суть якого полягає у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановленні відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства. За змістом даної норми Закону України при проведенні перевірок господарської діяльності підприємств обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття актів податкового органу, покладається на відповідний податковий орган. Ці обставини можуть доводитись, зокрема, матеріалами документальних перевірок з описом змісту порушення, допущеного платником податку, посиланням на первинні облікові документи із зазначенням реквізитів останніх (назва, дата, номер тощо) або із долученням до матеріалів перевірки оригіналів чи належно звірених копій таких документів.
Відповідально до п.1.7. „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Акт перевірки не містить посилання на первинні бухгалтерські документи із зазначенням реквізитів останніх (назва, дата, номер тощо), які відповідач вважає не підтверджені документально, що відповідно до п.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000року №2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” унеможливлює для платника податків спростування висновків акту перевірки.
З огляду на вищенаведене суд вважає за необхідне направити на адресу відповідача окрему ухвалу.
Відповідно до п.1 ст.2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно до ст.71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач належними доказами не довів правомірність прийняття спірного повідомлення – рішення №0000041732/0 від 19.04.2006 року у частині визначення податкового зобов’язання з прибуткового податку у розмірі 823,76грн і вимоги позивача обгрунтовані та підлягають задоволенню, що обумовлює неправомірне застосування штрафної санкції у розмірі 1647,52грн.
Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.
У судовому засіданні 25.07.20006року була оголошена вступна та резолютивна частина.
Керуючись Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Законом України “Про податок на додану вартість”, Законом України №2181 від 21.12.2000року „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Законом України від 27.03.91 р. N 887-XII "Про підприємства в Україні", ст.ст.17-20,69-72,86,94,158-163,167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,
П О С Т А Н О В И В :
Позов Донецького дочірнього підприємства “Градо-Сервіс” Відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання недійсним повідомлення – рішення №0000041732/0 від 19.04.2006 року в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб (прибутковий податок з громадян) у розмірі 823,76грн. та штрафної санкції 1647,52грн. задовольнити повністю.
Визнати недійсними податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька №0000041732/0 від 19.04.2006 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб (прибутковий податок з громадян) у розмірі 823,76грн. та штрафної санкції 1647,52грн.
Присудити Донецькому дочірньому підприємству “Градо-Сервіс” Відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” (83032, м. Донецьк, вул. Федосєєва,12, ЄДРПОУ 30685330) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подана, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова виготовлена у повному обсязі 31.07.2006року.
Суддя Кододова О.В.
Надруковано 3 екз.:
1 – у праву
1 – позивачу
1 – відповідачу