ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.06.2006 Справа № 34/58
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий –суддя Науменко І.М.
судді –Голяшкін О.В. (доповідач), Білецька Л.М.
секретар судового засідання –Клименко Ю.І.,
за участю представників сторін:
від позивача –Аржанухін В.Л., довіреність від 22 травня 2006 року № 41-4016;
від відповідача –Насупи О.В., довіреність від 01 лютого 2006 року № 15;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського”, м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2006 року у справі № 34/58
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, м.Нікополь Дніпропетровської області
до Відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського”, м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
про стягнення 10585 грн.50 коп., -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2006 року у справі № 34/58 (суддя Примак С.А.) позов ВАТ “НЗФ” задоволено. З відповідача –ВАТ “ДМК ім.Ф.Е.Дзержинського” стягнуто на користь позивача 12008 грн.71 коп. інфляційних, 2512 грн.41 коп. –3% річних, 105 грн.86 коп. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
При прийнятті рішення господарський суд виходив із прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання, що за ст.625 ЦК України є підставою для стягнення інфляційних втрат та річних незалежно від вини боржника.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач –ВАТ “ДМКД”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про призупинення виконавчого провадження, у зв’язку з чим строк пред’явлення вимог про стягнення інфляційних та річних не наступив. Відповідач вважає необґрунтованим застосування судом положень ст..625 ЦК України, оскільки грошових зобов’язань між сторонами не існує, а відносини з виконання судового рішення Цивільним кодексом не регулюються. Також, з посиланням на ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відповідач вказує про заборону стягнення на підставі виконавчих документів.
Позивач –ВАТ “НЗФ”, проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення господарського суду вважає законним, просить залишити його без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити. У поданому відзиві з посиланням на судову практику Верховного Суду України зазначає, що інфляційні та річні не є заходами відповідальності і не відносяться до санкцій в розумінні ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03 березня 2005 року у справі № 11/63 з відповідача –ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського” стягнуто на користь позивача –ВАТ “Нікопольський завод феросплавів” стягнуто 214701 грн.09 коп. основного боргу (з урахування індексу інфляції в сумі 32751 грн.01 коп. за період з листопада 2003 року по січень 2005 року), 7028 грн.76 коп. річних, 1700 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу /а.с.8/.
Згідно вищевказаного судового рішення заборгованість відповідача –ВАТ “ДМК ім.Ф.Е.Дзержинського” перед ВАТ “НЗФ” по оплаті продукції, поставленої позивачем за контрактом від 25 грудня 2002 року № 031506, складає 181950 грн.08 коп.
Факт наявності заборгованості і її розмір вважається встановленим у відповідності до ч.2 ст.35 ГПК України і відповідачем не заперечується і не оспорюється.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2005 року № 34/281 з відповідача на користь позивача стягнуто 8915 грн.55 коп. інфляційних за період з лютого по липень 2005 року та 3245 грн.19 коп. річних за період з 02 березня 2005 року по 04 жовтня 2005 року /а.с.9-10/.
Позивач –ВАТ “НЗФ”, звернувся до господарського суду з позовом і, посилаючись на те, що відповідачем до цього часу заборгованість не погашена, просить суд, з урахування збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача інфляційні витрати за період з серпня 2005 року по лютий 2006 року в сумі 12008 грн.71 коп., та річні за період з 05 жовтня 2005 року по 21 березня 2006 року в сумі 2512 грн.41 коп.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду задоволення вимог позивача.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідачем прострочено виконання грошового зобов’язання, заборгованість по оплаті вартості отриманої продукції не погашена, у зв’язку з чим з відповідача підлягають стягненню інфляційні витрати та річні за весь час прострочення. Наведений позивачем розрахунок інфляційних та річних судова колегія вважає вірним.
Що стосується твердження відповідача в апеляційній скарзі про неправомірність нарахування індексу інфляції та 3 % річних під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, то відповідно до відповідно до ч.4 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань. Проте, як вірно зазначено в рішенні господарського суду, інфляційні втрати та річні не є штрафними санкціями, оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. Тому ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов’язань та в зв’язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст.12 вищеназваного Закону. Введення мораторію в процедурі банкрутства не звільняє боржника від виконання договірних зобов’язань та сплаті виниклого боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьома процентами річних.
Також судова колегія визнає безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі на відкриття виконавчого провадження та введену заборону стягнення за виконавчими документами, оскільки зупинення виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду не звільняє боржника від виконання грошового зобов’язання по оплаті вартості отриманої продукції.
На підставі зазначеного колегія суддів вважає, що господарським судом з’ясовані всі фактичні обставини справи та надана їм належна правова оцінка, порушень норм процесуального чи матеріального права з боку господарського суду судовою колегією не встановлено, рішення господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства і підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2006 року у справі № 34/58 залишити без змін.
Головуючий І.М.Науменко
Судді О.В.Голяшкін
Л.М.Білецька
З оригіналом згідно
Провідний спеціаліст О.В.Водопоєнко