Справа №2-620/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  31 травня 2010 року Дніпровський  районний суд м. Києва в складі:

Головуючого-судді             Антипова Л.О.

при секретарі                 Дворнікової Т.С.

        розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Спеціального регіонального центру швидкого реагування Оперативно – рятувальної служби цивільного захисту МНС України та Управління праці та соціального захисту населення в Солом’янському  районі м. Києва про стягнення грошової компенсації, -

                                                      ВСТАНОВИВ:  

         Позивач звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом про стягнення грошової компенсації з Спеціального регіонального центру швидкого реагування оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України, а саме суми матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань в розмірі – 1320 грн. 00 коп., матеріальної допомоги на оздоровлення за 2009 р. в розмірі – 1320 грн. 00 коп.,  невиплаченої вихідної допомоги при звільненні у розмірі - 3960 грн. 00 коп.     Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач 1 допустився протиправної бездіяльності, яка полягає у невиплаті позивачу суми матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2009 р., а також допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, передбаченої частиною другою пункту 7 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796) у зв'язку із звільненням  Позивача з  Центрального аварійно-рятувального загону  оперативно-рятувальної служби цивільного захисту  МНС України.

          У  судовому засідання представник позивача, та позивач позов підтримав та просить суд його задовольнити та крім того просив стягнути з відповідача 1, витрати на юридичну допомогу в розмірі 1000 грн.

        Представник відповідача 1 проти позову заперечував та просить суд у задоволені позову відмовити з підстав викладених у письмових запереченнях № 81 від 25.01.2010 року, які залучено до матеріалів справи, а саме відповідач зазначає, що матеріальна допомога на оздоровлення була виплачена позивачу в жовтні 2009 р. – в повному розмірі, посилаючись на розрахункову-платіжну відомість в якій позивач розписався при отриманні коштів, матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань, було позивачу нарахована у розмірі – 539 грн.00 коп. але не виплачена тому що у позивача перед відповідачем існувала заборгованість за користування гуртожитком, а тому на користь відповідача було утримано – 500 грн., а до виплати залишилось - 39 грн. Щодо цієї суми позивачу було надіслано лист але позивач так і не звертався за отриманням цієї суми.          

       А відносно можливості виплати допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, передбаченої частиною другою пункту 7 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи», зазначив, що відповідно до пп.6 п.   4 Постанови Кабінету міністрів України „Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виплата цієї допомоги проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних  допомог, Управліннями праці та соціального захисту населення районних, а тому бездіяльність відповідача 1 не є протиправною.

       Представник Відповідача 2 надав суду пояснення по суті позовних вимог, які залучено до матеріалів справи.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та позивача, відповідача та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

   Як вбачається з матеріалів справи матеріальна  допомога  на оздоровлення була виплачена позивачу в жовтні 2009 р., що підтверджується копією розрахунково – платіжної відомості, з особистим підписом позивача, в отриманні грошових коштів, тому твердження позивача, щодо виплати їй матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, не знайшли свого підтвердження в  судовому засіданні, оскільки:

Щодо виплати матеріальної  допомоги для  вирішення соціально - побутових питань, то відповідач 1 довів, що матеріальна допомога для  вирішення соціально - побутових питань  була позивачу нарахована до виплати, в розмірі 539,00 грн., в грудні  2009 року, з якої за рапортом позивача було утримано 500,00 грн., плати за гуртожиток ДП Екос. А тому, вимоги позивача щодо виплати матеріальної допомоги для  вирішення соціально - побутових питань та матеріальної допомоги для  вирішення соціально - побутових питань не підлягають задоволенню.

    Відносно виплати  допомоги в зв’язку з скороченням штату працівників.

Відповідно до посвідчення  серія НОМЕР_1 позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, першої категорії та має право на пільги і компенсації, встановлені Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи».

Крім того позивач, перебував службі в органах і підрозділах цивільного захисту з 22 квітня 2008 р. по 11 серпня  2009 року.

Відповідно до наказу начальника Центрального аварійно-рятувального загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України  № 159 від 11 серпня 2009 р. позивача було звільнено з органів цивільного захисту МНС України у зв'язку із скороченням посад, під час перетворення Центрального аварійно-рятувального загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України в 1 Спеціальний регіональний центр швидкого реагування оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України.

Відповідно до ст. 13  Закону № 796 держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за:

- пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з Чорнобильською катастрофою;

- матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім'ї у зв'язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.

Відповідно до ч. 1 п. 7 ст. 20 Закону № 796 у разі вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а також зберігається за їх бажанням посадовий оклад, тарифна ставка (оклад) на новому місці роботи, але не більше одного року. Їм також гарантується працевлаштування з урахуванням їх побажань або можливість навчання нових професій (спеціальностей) із збереженням у встановленому порядку середньої заробітної плати за останнім місцем роботи за весь період перепідготовки, але не більше одного року.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем та представником відповідача 1, позивач  звертався до відповідача 1 з вимогою про виплату допомоги передбаченої ч. 1 п. 7 ст. 20 Закону № 796, але відповідач 1 виплату такої допомоги позивачу, станом на час розгляду справи, не здійснив, що змусило позивача звернутися до суду з даним позовом.

Щодо вимоги позивача до Спеціального регіонального центру швидкого реагування оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України про надання йому доплати, передбаченою ст. 39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то вони відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до п.п.5,6 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року №936 „Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету України для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виплата компенсацій та допомог, передбачених Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 5-6 пункту 4 цього Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінпраці. Для цього підприємства реєструються уповноваженим органом, для чого подають не пізніше ніж за два місяці до початку кожного бюджетного року відомості про підприємство з визначенням кількості постраждалих осіб за категоріями отримувачів компенсацій та допомоги певних видів за формою, затвердженою Мінпраці, І списки громадян із зазначенням прізвища, імені та по батькові, категорії, серії та номера посвідчення, місця реєстрації, ідентифікаційного номера. З матеріалів справи вбачається, що Відповідач 1 проігнорував звернення Позивача щодо виплати йому зазначеної доплати, та не здійснив передбачені чинним законодавством дії щодо реєстрації Центру уповноваженим органом в якості суб'єкта проведення доплат, передбачених Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з Спеціального регіонального центру швидкого реагування оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України допомоги у трикратному розмірі середньомісячної заробітної плати у зв'язку з скорочення штату працівників, є обґрунтованою.

Крім того з відповідача 1  підлягає стягнення судові витрати, а саме 1000 грн. сплачені позивачем за  юридичну допомогу.

На підставі викладеного, керуючись до ст.ст. 13, ч. 1 п. 7 ст. 20 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п.п.4-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року № 936 „Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету України для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України та, керуючись ст.ст. 60, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати Спеціальний регіональний центр швидкого реагування оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України подати документи щодо розрахункових виплат пов’язаних з виплатою допомоги  ОСОБА_1 у зв’язку з скороченням штату працівників та провести виплату цієї допомоги.  

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Солом’янського  району м. Києва зареєструвати розрахунки щодо нарахування ОСОБА_1 допомоги у зв’язку з скороченням штату працівників, нарахувати та перерахувати цю допомогу  до Спеціального регіонального центру швидкого реагування оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України.

Стягнути  з Спеціального регіонального центру швидкого реагування Оперативно – рятувальної служби цивільного захисту МНС України на користь ОСОБА_1 1000 грн. сплачену позивачем за юридичну допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дати подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: