Справа 1-510/10

В И Р О К

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

    22 квітня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді                       Чаус М.О.

при секретарі                 Дворніковій Т.С.

за участю прокурора             Постемської Ю.Ф.  

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальну справу за обвинуваченням  ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, українця, гр-на України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше  судимого 04.06.2004 року Дарницьким районним судом м. Києва  за ст.ст.186 ч.2, 69 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнився умовно-достроково 22.11.2005 року, невідбутий строк 6 місяців 20 днів,  

у вчиненні злочину, передбаченого ст.190 ч.2 КК України, суд –

                                                                                           В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, 07.01.2010 року, близько 14 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння та знаходячись  по АДРЕСА_2  з корисливих спонукань, з метою повторного заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою підійшов до раніше знайомого потерпілого  ОСОБА_2, ввійшовши до останнього в довіру, попросив у нього мобільний телефон марки «LG KG288» та зарядний пристрій до нього, під приводом зарядити мобільний телефон, сказавши при цьому, що поверне телефон через деякий час, не маючи наміру в подальшому повертати даний телефон.

Потерпілий ОСОБА_2, не здогадуючись про злочинні наміри ОСОБА_1, виходячи із довіри до останнього і помилкової впевненості в правильності  і добросовісності його дій, погодився на прохання останнього.

Після чого, ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 його мобільний телефон марки «LG KG288», вартістю 150 гривень, зі встановленою в нього сім картою оператора «КиївСтар», вартістю 25 гривень на рахунку якої було 10 гривень та зарядний пристрій до даного мобільного телефону вартістю 35 гривень, тим самим, шляхом зловживання довірою, повторно заволодів чужим майном ОСОБА_2, на загальну суму 220 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд.

Допитаний  судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе визнав повністю, згоден з досудовим розслідуванням, розкаявся та пояснив, що він 07.01.2010 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння та знаходячись, по АДРЕСА_2, підійшов до раніше знайомого ОСОБА_2, попросив у нього мобільний телефон марки «LG KG288» та зарядний пристрій до нього, під приводом зарядити мобільний телефон, сказавши при цьому, що поверне телефон через деякий час.

Після чого, він отримав від ОСОБА_2 його мобільний телефон марки «LG KG288», зі встановленою в нього сім картою оператора «КиївСтар» та зарядний пристрій до даного мобільного телефону, та з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, здав під заставу до магазину за спиртні напої та продукти харчування.

Враховуючи те, що учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та вітсутні сумніви щодо добровільності і істинності їх позиій, а тому вислухавши думку учасників судового розгляду та роз”яснивши їм положення ст.299 КПК України, суд визнає недоцільним допитувати свідків та досліджувати інші докази по справі.

Даючи юридичну оцінку, зібраним по справі доказам, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 своїми навмисним діями вчинив заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно,  і їх слід кваліфікувати за ст.190 ч.2 КК України.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу  винного.

Суд приймає до уваги те, що підсудний вину визнав повністю, збитки потерпілому відкодував(а.с.20), що є пом’якшуючими обставинами по справі, не працює, його характеристики за місцем проживання, стан його здоров»я, страждає хронічними захворюваннями  ВІЛ –інфекція та гепатит (а.с.70).

Разом з тим судом враховано, що підсудний скоїв  злочин в стані алкогольного сп»яніння, що є обтяжуючою обставиною по справі,  злочин середньої тяжкості, раніше  притягувався до кримінальної відповідальності, належних висновків не зробив, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість.

      При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд вважає, що його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і міра покарання повинна бути пов”язана  з позбавленням  волі.

      Речові докази по справі (а.с.18), а саме: мобільний телефон марки «LG KG288» імеі: 358685019247119 підлягає поверненню потерпілому ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України,  суд -  

                                                                                      З А С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України  та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року шести місяців  позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін  утримання під вартою в Київському СІЗО Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 20.01.2010 року.

      Речові докази по справі (а.с.18), а саме: мобільний телефон марки «LG KG288» імеі: 358685019247119 - повернути потерпілому ОСОБА_2.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15-ти днів через Дніпровський районний суд м. Києва з моменту його оголошення, а  засудженим  в той же строк з моменту  отримання копії вироку.

Суддя:

0 годині 00 хвилин, з метою звідництва для розпусти, та з метою наживи, прцюючи банщиком в сауні “Гідрозона”, яка розташована по Броварському проспекту, 10/А в м.Києві, надав приміщення сауни громадянину ОСОБА_3та ОСОБА_4, при цьому останні замовили у ОСОБА_5 за грошову винагороду повій, з метою розпусти.

Здійснюючи свої злочинні наміри, за проханням громадянина ОСОБА_6, та ОСОБА_4, з метою отримання наживи, достовірно знаючи телефон повій, замовив до приміщення сауни двох дівчат. Приблизно о 20 годині 30 хвилин  в приміщення сауни зайшли повії ОСОБА_7, ОСОБА_8, та ОСОБА_9, яких ОСОБА_5 звів зі своїми клієнтами ОСОБА_6, та ОСОБА_4  За отримання інтимних послуг дівчата отримали гроші в розмірі 100 доларів США та 300 гривень, з яких передали ОСОБА_5 винагороду в розмірі 200 гривень, за пошук клієнтів.

Крім того, ОСОБА_5, знаходячись в приміщенні сауни, отримав від ОСОБА_4грошову винагороду у розмірі 100 гривень за звідництво.

В цей же день, 25.12.2006 року, приблизно о 21 годині 30 хвилин в приміщенні сауни “Гідрозона” по Броварському проспекту, 10А в м.Києві ОСОБА_5, був затриманий працівниками міліції, які виявили та вилучили в нього гроші в сумі 300 гривень, які останній отримав від ОСОБА_7 та ОСОБА_4за звідництво.

Допитаний  судовому засіданні ОСОБА_5винним себе визнав повністю, згоден з досудовим розслідуванням, розкаявся та показав, що 25.12.2006 року, приблизно о 20 годині 00 хвилин, з метою звідництва для розпусти, та з метою наживи, прцюючи банщиком в сауні “Гідрозона”, яка розташована по Броварському проспекту, 10/А в м.Києві, надав приміщення сауни громадянину ОСОБА_3та ОСОБА_4, при цьому останні замовили у нього за грошову винагороду повій, з метою розпусти.

Враховуючи те, що учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та вітсутні сумніви щодо добровільності і істинності їх позиій, а тому вислухавши думку учасників судового розгляду та роз”яснивши їм положення ст.299 КПК України, суд визнає недоцільним допитувати свідків та досліджувати інші докази по справі.

Даючи юридичну оцінку, зібраним по справі доказам, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5своїми навмисним діями вчинив звідництво для розпусти з метою наживи,  і їх слід кваліфікувати за ст.302 ч.2 КК України.

При обранні міри покарання підсудному ОСОБА_5, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу  винного.

Суд приймає до уваги те, що підсудний вину визнав повністю, що є пом’якшуючою обставиною по справі, його характеристики за місцем проживання, в силу ст.55 КК України (1960 року) є не маючим судимості.

Разом з тим судом враховано, що підсудний скоїв  злочин невелької тяжкості.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_5 суд вважає, що його виправлення  можливо без ізоляції від суспільства і міра покарання можу бути  пов”язана не з позбавленням  волі, а із застосуванням до нього ст.ст.75, 76 КК україни, звільнення від призначеного покарання з випробуванням.

Речові докази (а.с.10, а.с.11) повернути на користь держави.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України,  суд -  

З А С У Д И В:

Визнати винним  ОСОБА_5   у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.302 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.76 КК України зобов”язати його не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця роботи та проживання, періодично з”являтися в ці органи на реєстрацію.

Запобіжний захід ОСОБА_5, до вступу вироку в законну силу залишити без змін, підписку про невиїзд з місця постійного проживання.

Речові докази по справі (а.с.10,а.с.11), а саме: 100 доларів США та 400 гривень повернути в дохід держави.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15-ти днів через Дніпровський районний суд м. Києва з моменту його оголошення, а  засудженим  в той же строк з моменту  отримання копії вироку.

Суддя