Справа № 2-а-607/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2010 року                                                                                                          м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді     Українця В.В.

при секретарі              Клімовських С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Тернопільській області, Свідерського Ігоря Йосиповича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

У травні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідачів про скасування постанови від 01 травня 2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України.

Свої вимоги мотивує тим, що 01 травня 2010 року щодо нього працівником ДАІ Свідерським І.Й. було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про притягнення його до відповідальності за перевищення швидкості руху, яка вимірювалась вимірювачем швидкості «Сокіл». У постанові зазначено, що він рухався зі швидкістю 94 км/год. Зазначеною постановою на нього накладено адміністративний штраф у розмірі 510 гривень.

Вважає постанову незаконною та необґрунтованою, такою, що суперечить нормам діючого законодавства та порушує його права.

Просить суд скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення щодо порушення ним правил дорожнього руху – перевищення швидкості.

У судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити з наведених у позові підстав.

Відповідачі у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись, причини неприбуття до суду не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань до суду не направили.

Суд за згодою позивача ухвалив проводити судове засідання без участі відповідача в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 128 КАС України на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 01 травня 2010 року інспектором ДПС УДАІ УМВС України в Тернопільській області Свідерським І.Й. винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності позивача та накладено штраф у розмірі 510 гривень (а.с. 2).

Відповідач виніс щодо позивача постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, проте не врахував всіх вимог закону.

Вимірювач швидкості «Сокіл» фактично не є таким, який працює в автоматичному режимі. Його використання з метою фіксування правопорушень здійснюється безпосередньо працівником ДАІ, він працює від акумуляторної батареї, відповідно до технічних характеристик має можливості вибору спеціальних режимів роботи.

Цей прилад може за своїми технічними можливостями фіксувати швидкість іншого автомобіля, який рухається поруч, а не того, який зупинили працівники міліції. Відсутні будь-які підстави, підтверджені належними доказами, що швидкість, вказана на зображені доданого до постанови, належить саме автомобілю позивача.

Статтею 251 КпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи судом був повідомлялися, заперечень проти позову чи доказів правомірності винесення постанови до суду не направили.

За таких обставин, оцінивши надані д