Справа №2-а-338-1/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 червня 2010 року Солом’янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Мельника В.В.
при секретарі Глушко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі міста Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та управління праці та соціального захисту населення у Солом’янському районі міста Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, –
в с т а н о в и в :
У березні 2010 року позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив визнати дії відповідачів неправомірними, визнати за позивачем право на отримання суми щорічної допомога на оздоровлення, суми основної пенсії та додаткової пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язати відповідачів здійснити перерахунок та виплату позивачу суми щорічної допомога на оздоровлення, суми основної пенсії та додаткової пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», посилаючись на те, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом ІІ групи захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який має право на отримання значно більшого розміру суми щорічної допомога на оздоровлення, суми основної пенсії та додаткової пенсії, ніж той, що нараховується.
Посилаючись на протиправність дій відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати суми щорічної допомога на оздоровлення, суми основної пенсії та додаткової пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвела до порушення конституційних прав позивача на соціальний захист та поставила у нерівні умови, просив про задоволення позову.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник Управління праці та соціального захисту населення у Солом’янському районі міста Києва та представник Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у судовому засіданні проти позову заперечували, просили у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що пенсійне забезпечення позивачу нараховується та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства і жодним чином не порушує та не звужує прав позивача.
Представник управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі міста Києва у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі, а тому суд вважає за можливе розглядати справу у його відсутності
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та особою, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом ІІ групи, про що свідчить відповідне посвідчення та довідка до акта огляду МСЕК (а.с. 11-13).
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної (експертної) комісії №КВ-199 061875 від 14.07.2008 року, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 14.07.2008 року.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Розділ 8 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає право призначення та виплати пенсій і компенсацій, особам віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4.
Згідно абзацу другого частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам II групи у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам II групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.
Встановлено, що порядок обчислення суми щорічної допомога на оздоровлення, суми основної пенсії та додаткової пенсії визначається Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок був визначений постановами Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2002 року, №562 від 12 липня 2005 року, №530 від 28 травня 2008 року та №654 від 16 липня 2008 року.
Згідно роз’яснень, викладених у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» №9 від 1 листопада 1996 року судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції так і Закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Таким чином, встановлено, що постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2002 року, №562 від 12 липня 2005 року, №530 від 28 травня 2008 року та №654 від 16 липня 2008 року, на які посилаються відповідачі, в частині встановлення обмежень щодо розміру нарахування та виплати щорічної допомога на оздоровлення, суми основної пенсії та додаткової пенсії не відповідають розміру, встановленому статтями 48, 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, на думку суду, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не вказані постанови Кабінету Міністрів України.
За таких умов відмову відповідачів у перерахунку щорічної допомога на оздоровлення, суми основної пенсії та додаткової пенсії позивачу не можна визнати законною і обґрунтованою.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державної Конституційної гарантії громадян і достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум», а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсій за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на думку суду, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімальної пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено інших, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-IV був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня – 470,00 гривень, з 1 квітня – 481,00 гривень, з 1 липня – 482,00 гривень, з 1 жовтня – 498,00 гривень.
Частиною 1 статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» був встановлений прожитковий мінімум на одну особу для тих, хто віднесений до основних соціальних і демографічних груп населення в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, а з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 701 гривня та для тих, хто відноситься до основних соціальних i демографічних груп населення: дітей віком до 6 років – 632 гривні; дітей віком від 6 до 18 років – 776 гривень; працездатних осіб – 744 гривні; осіб, які втратили працездатність, – 573 гривні.
Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» №2154-VI від 27.04.2010 року затверджено на 2010 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у розмірі: з 1 січня – 695 гривень, з 1 квітня – 706 гривень, з 1 липня – 709 гривень, з 1 жовтня – 723 гривень, з 1 грудня – 734 гривень.
Статтею 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено, що з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 605 гривень, з 1 квітня 2009 року – 625 гривень, з 1 липня 2009 року – 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року – 650 гривень, з 1 листопада 2009 року – 744 гривні на місяць.
Згідно статті 2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» 1646-VI від 20.10.2009 року розмір мінімальної заробітної плати: з 1 листопада 2009 року – 744 гривні, з 1 січня 2010 року – 869 гривень, з 1 квітня – 884 гривні, з 1 липня – 888 гривень, з 1 жовтня – 907 гривень, з 1 грудня – 922 гривні.
Таким чином, для позивача, як інваліда ІІ групи, особі постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, розмір щорічної допомоги на оздоровлення, суми основної пенсії та додаткової пенсії повинен розраховуватися виходячи із наведених розмірів.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (рішення №8-рп/2005 від 11 жовтня по справі №1-21/2005) пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалось, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права, шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинного закону за статтею 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до статті 22 Конституції України права i свободи людини i громадянина, закрiпленi цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституцiйнi права i свободи гарантуються i не можуть бути скасованi.
При прийнятті нових законів або внесеннi змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав i свобод.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання дії відповідачів протиправними, визнання за позивачем права на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, суми основної пенсії та додаткової пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов’язання відповідачів здійснити перерахунок та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, сумуи основної пенсії та додаткової пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв’язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.
В решті позов є таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в :
Позов задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі міста Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та управління праці та соціального захисту населення у Солом’янському районі міста Києва неправомірними.
Визнати за ОСОБА_1 право на отримання пенсії, додаткової пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення згідно вимог статей 48, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 року.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення у Солом’янському районі міста Києва та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 року, у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2009 рік та виплатити недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за виключенням суми фактично проведеної виплати та в подальшому проводити нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 року.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі міста Києва здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії у відповідності до вимог статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 року, з 01 березня 2009 року у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виплатити недоплачену суму додаткової пенсії за виключенням суми фактично проведеної виплати та в подальшому проводити нарахування та виплату додаткової пенсії у відповідності до вимог статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 року.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі міста Києва здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії у відповідності до вимог статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 року, з 01 березня 2009 року, виходячи із суми мінімальної пенсії за віком, виплатити недоплачену суму пенсії за виключенням сум фактично проведеної виплати та в подальшому проводити нарахування та виплату пенсії у відповідності до вимог статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 року.
В решті позову ОСОБА_1 відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Мельник В.В.