Справа №2а-502\2010р.

П О С Т А Н О В А

Іменем           України    

    04 березня 2010 року Суддя Святошинського районного суду м.Києва  Троян Н.М. розглянувши  у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до  Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва  про перерахунок та стягнення заборгованості з виплати пенсії по інвалідності, що настала в наслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1  звернувся до суду із даним позовом до Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва  та просив  поновити термін для звернення до суду за захистом порушених прав, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва встановити йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом другої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, державну пенсію, в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державу пенсію, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008 року та зробити перерахунок і виплатити йому заборгованість.

У порядку ч.3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами у справі подану до суду заяви, про проведення судового розгляду у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

    Відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

              Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.5).

              Позивач має ІІ групу інвалідності довічно, у зв’язку з роботами, пов’язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою МСЕК № 511149 від  18.05.2000  року (а.с. 7),  експертним висновком № 7\00 від 18.04.2000 року (а.с. 3) та копією посвідчення серія НОМЕР_2 від 26.06.2000 року (а.с. 17).

             Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду в Святошинському районі м. Києва та отримує пільгову пенсію відповідно до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

            Станом до 31.12.2007 року відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції від 09.07.2007 року) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності від 8 мінімальних пенсій за віком.  

             Відповідно до ст. 50 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції від 09.07.2007 року) додаткова пенсія становить 75% мінімальної пенсії за віком.

             З 01.01.2008 року набрали чинності внесені зміни до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  відповідно до якого у всіх випадках пенсії для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильської катастрофою не можуть бути нижчими 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а додаткова пенсія становила інвалідам  II групи 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

     22.05.2008 року Конституційним Судом України було винесено рішення, яким вищезазначені зміни до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” були визнані неконституційними, оскільки відповідно до ст. 22 Конституції України при прийняті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

     Відповідно до ст. 152 Конституції України, ст. 73 Закону України “Про Конституційний Суд України” закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

     Також в резолютивній частині рішення від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зазначено, що положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

     Тобто, з набранням чинності вказаного рішення з 22.05.2008 року у позивача з’явилось право на перерахунок пенсії у встановленому Законом розмірі.

     Проте відповідач при нарахуванні пенсії став керуватися постановами КМУ № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008  року, в яких були визначені мінімальні розміри пенсій, зокрема, встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсія відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплачується інвалідам II групи у розмірі - 965 грн., щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплачується інвалідам II групи у розмірі - 20 відсотків до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, а починаючи з 1 липня 2008 року - встановлено доплату окремим категоріям осіб з тим, щоб їх пенсії (без урахування надбавок, підвищень додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, сум індексацій та інших доплат встановлених законодавством) досягали таких розмірів: інвалідам II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, а також ліквідаторам наслідків на ЧАЕС у 1986 році становить - 1090.00 грн.

     Однак суд не може  взяти до уваги і визначенні цими постановами Кабінету Міністрів розміри пенсії, оскільки питання розміру пенсій вирішені Законом України, а тому з огляду на загальні засади пріоритету законів над  підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії застосуванню підлягає саме Закон, а не постанова.

      Відповідно до частини 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.  

     Згідно з положенням ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

     Отже, за конституційними нормами, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивача застосуванню підлягають частина 1 статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (станом на 31.12.2007 року), а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують зміст і обсяг існуючих прав позивача, що є порушенням положень ст. 22 Конституції України.

     Зі змісту статей 50 та 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.  

     За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

     Суд вважає безпідставними посилання відповідача на не взяття до уваги положень частини 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, та погоджується з доводами позивача, що наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.    

     Отже, при нарахуванні пенсії відповідач повинен керуватися ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, де визначається розмір мінімальної пенсії за віком, яка встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом та ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, які були чинними станом на 31.12.2007 року, оскільки  вихідним критерієм для обрахунку державної та додаткової пенсії виступає саме мінімальна пенсія за віком, яка визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, і встановлюються у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, виходячи з того, що іншій нормативно-правовий акт, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, відсутній.

     Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.  

     Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить про те, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

     Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

     У відповідності до положень ст. 46 Конституції України прийнято Закон України “Про прожитковий мінімум”. Цей Закон дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.  

     Частиною 2 ст. 1 Закону України “Про прожитковий мінімум” встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.  

     Статтею 2 вказаного закону визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за  віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.                      

     Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується зокрема на ч. 3 ст. 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.    

     Враховуючи викладене, в контексті положень Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції від 09.07.2007 року) та ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд вважає за необхідне застосування для визначення розміру щомісячної пенсії розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної пенсії, що, на думку суду, не суперечить вимогам ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.    

     Таким чином, мінімальний розмір пенсії за віком залежить від розміру прожиткового мінімуму, який встановлюється Законом України “Про Державний бюджет”, тому при розрахунку державної (основної) та додаткової пенсій, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, має застосовуватись розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про державний бюджет на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

     Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

     Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції від 09.07.2007 року), є протиправними, оскільки не відповідають вищевказаним вимогам закону, а тому позовні вимоги позивача ґрунтуються на правових нормах і підлягають задоволенню.

     Разом з тим, нормою ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ст. 100 Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  

     Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду 12.02.2010 року.  

     За таких обставин позивачем щодо вимог про зобов’язання перерахунку пенсії до 12.02.2009 року пропущений строк звернення до адміністративного суду, визначеного КАС України, на чому наполягав представник відповідача, і поважність причин його пропуску позивачем не була суду доведена.

     Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково з врахуванням строку звернення до суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів за період з 12.02.2009 року та за вирахуванням здійснених відповідачем за цей період виплат пенсії.  

      Керуючись ст. 46 Конституції України, ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст. 7-12, 69-71, 94, 99, 128, 158- 163 КАС України, суддя, -

                                                                                     П О С Т А Н О В И В:  

     Адміністративний позов задовольнити частково.

     Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 державної пенсії і додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю як особі, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС - протиправними.

     Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію з 12.02.2009 року по 04.03.2010 року, відповідно до статей 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-XII (в редакції від 09.07.2007 року)  виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком, а також перерахувати щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, з застосуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом про Державний бюджет на відповідний рік, за виключенням здійснених Управлінням Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва за цей період таких виплат.

     В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.  

     Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.  

     Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції  протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги.  

     Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.        

     Суддя: