Справа № 2а-180/10 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2010 року Святошинський районний суд м. Києва у складі
Головуючого судді Троян Н.М.
при секретарі Колісник К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач у грудні 2009 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом і просив визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва по відмові в призначені йому пенсії по інвалідності згідно з ч.5 ст. 37 Закону України «Про державну службу», та зобов’язати відповідача призначити пенсію по інвалідності в розмірах передбачених ч.2, ч.5 ст. 37 Закону України «Про державну службу».
В позовній заяві послався, що починаючи з 30.04.1988 року по 23.12.2003 року позивач обіймав посади:
- з 30.04.1988 року по 20.06.1988 року – помічника начальника штаба 427 окремого механізованого полку цивільної оборони;
- з 20.06.1988 року по 25.11.1991 року – старшого помічника начальника штабу по кадрах і стройової частини полку 427 окремого механізованого полку цивільної оборони;
- з 25.11.1991 року по 01.04.1993 року – командира ядра окремого механізованого батальйону 148 окремої механізованої бригади округу;
- з 01.04.1993 року по 31.03.1994 року – старшого помічника начальника 1035 мобілізаційної групи (у зв’язку з організаційними заходами) 148 окремої механізованої бригади округу;
- з 31.03.1994 року по 09.02.1999 року - начальника 1035 мобілізаційної групи 148 окремої механізованої бригади округу;
- з 09.02.1999 року по 06.06.2001 року – начальника штабу цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій – заступника начальника цивільної оборони в Штабі цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій Ленінградського району міста Києва;
- з 06.06.2001 року по 10.10.2001 року начальника управління з питань надзвичайних ситуацій - заступника начальника цивільної оборони в Ленінградській районній державній адміністрації міста Києва;
- 10.10.2001 року по 23.12.2003 року – начальника управління з питань надзвичайних ситуацій - заступника начальника цивільної оборони Святошинського району міста Києва.
23.12.2003 року звільнився з військової служби, а 24.12.2003 року на конкурсних засадах був призначений на ту ж саму посаду начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення у Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації.
24.12.2003 року склав присягу державного службовця України.
22.01.2009 року через поганий стан здоров’я звільнився з посади начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення у Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації.
06.08.2009 року він звернувся до відповідача з проханням призначити йому пенсію по інвалідності відповідно до положень ч. 5 ст. 37 Закону України «Про державну службу», як інваліду 2-ї групи, який має більше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, та безпосередньо перед зверненням за призначенням пенсії працював на зазначених посадах.
28.10.2009 року листом за вих. № 1280/7-П відповідач в призначенні йому пенсії по інвалідності згідно з Законом України «Про державну службу» відмовив.
В судовому засіданні позивач та його представник вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, пояснила, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки він не має 10 років стажу роботи на посадах, які віднесені до категорій державних службовців, тому відповідачем правомірно було відмовлено в призначенні йому пенсії по інвалідності згідно з ч.5 ст. 37 Закону України «Про державну службу».
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає встановленими наступні обставини по справі.
Судом встановлено, що позивач відповідно до послужного списку (а.с. 10) проходив військову службу.
2412.2003 року позивач був призначений за контрактом на посаду начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення. Прийняв присягу державного службовця та йому було призве єно 11 ран державного службовця (а.с. 11-12).
22.01.2009 року позивач був звільнений з займаної посади відповідно до ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (а.с. 13).
13.07.2009 року позивачу була встановлена друга група інвалідності, яка пов’язана з виконанням обов’язків аварії на ЧАЕС (а.с. 15).
ОСОБА_1 є постраждалим в наслідок Чорнобильської катастрофи по категорії 1, та учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 14).
Відповідно до посвідчення на ім’я ОСОБА_1 – позивач є особою, що прирівнюється до ветеранів війни – інвалідів війни та є інвалідом 2-ої групи (а.с. 16).
Позивач звернувся до відповідача з проханням щодо призначення пенсії у відповідності до Закону України «Про державну службу», проте листом № 1280\7 від 28.10.2009 року йому було відмовлено (а.с. 15) з посиланням на відсутність 10 років стажу державної служби на посадах віднесених до категорії посад державних службовців (а.с. 5).
Позивач вважає, що він є особою з числа інвалідів 2 групи, який має більше 10 років стажу служби на посадах віднесених до категорії посад державних службовців, та якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням пенсії державного службовця по інвалідності, працював на посаді державного службовця. При цьому послався, в тому числі і на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.05.1995 року № 301-р «Про віднесення посад керівних працівників та спеціалістів апарату органів управління військових формувань до категорій державних службовців».
Згідно з правилами ст. 37 ч.2 та ч.5 Закону України «Про державну службу» - пенсія по інвалідності у розмірах вказаних в зазначеній нормі призначається при наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особам визнаним інвалідами 1-ої та 2-ої групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І та ІІ групи передбачено від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах віднесених до категорії посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах.
Відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про державну службу» При прийнятті на державну службу службовцю присвоюється ранг у межах відповідної категорії посад, а в трудовій книжці державного службовця робиться запис про присвоєння, зміну і позбавлення відповідного рангу.
Як вбачається з трудової книжки позивача, останній, як державний службовець прийняв Присягу 24.12.2003 року, та йому присвоєно 11 ранг державного службовця.
Статтею 25 Закону України «Про державну службу» визначені категорії державних службовців, проте посади військовослужбовців, в тому числі і посади, які займав позивач, перебуваючи на військовій службі в Збройних силах в період з 05.08.1980 року по 23.12.2003 року, не визначені, як посади, які відносяться до категорій державних службовців, передбачених вказаною статтею. Станом на час звернення до суду позивача, у Закон України «Про державну службу» зміни не вносились.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що стаж роботи позивача на посадах, які віднесені до категорій державних службовців становить 5 років, з 24.12.2003 року, до дня звільнення позивачу не присвоювався ранг державного службовця, та він не приймав Присягу державного службовця.
При зазначених обставинах, суд вважає, що позивачу правомірно відмовлено в призначені пенсії по інвалідності в розмірах передбачених ч.2, ч.5 ст. 37 Закону України «Про державну службу», а тому його вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 162, 167 КАС України, Закону України «Про державну службу», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним дій та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя