Справа № 2-1614
2010 р.
Рішення
іменем України
17 травня 2010 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Троян Н.М.,
при секретарі Колісник К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, Київська міська рада про визначення порядку користування земельною ділянкою,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що він є правонаступником колишнього власника 1/2 будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.09.2004 року. Співвласником 1/2 цього ж будинку на підставі договору дарування від 10.09.2008 року є відповідач ОСОБА_2.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 06.02.1998 року №220 ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку пл..0,09 га. Однак державний акт на право власності вона не встигла одержати, бо цьому перешкоджав ОСОБА_3, а тепер його правонаступник ОСОБА_2
Просив визначити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, залишивши у його користуванні земельну ділянку пл..1119 кв.м згідно з висновком будівельно-технічної експертизи №73 від 02.04.2003 року (а.с.67).
ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1, Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради про визнання недійсним розпорядження Київської міської державної адміністрації про передачу земельної ділянки у приватну власність та визначення порядку користування земельною ділянкою.
Цей позов мотивувала тим, що на підставі договору дарування від 10.02.2008 року вона є правонаступником ОСОБА_3, за яким набула право власності на 1/2 будинку АДРЕСА_1
Посилалась на те, що 02.09.1988 року між колишніми співвласниками будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено нотаріально посвідчений договір про порядок користування будинком, який є обовґязковим для неї та позивача, як їх правонаступників.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №220 від 06.02.1998 року передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку пл. 0,10 га, а ОСОБА_5 – 0,09 га.
Вважаючи, що земельну ділянку пл. 0,19 га незаконно передано їм у приватну власність, просила визнати недійсним розпорядженням Київської міської державної адміністрації №220 від 06.02.1998 року та визначити порядок користування земельною ділянкою між нею та ОСОБА_1, виходячи із її фактичної площі 1128 кв.м.
У подальшому ОСОБА_2 просила залишити її позов в частині визнання недійсним розпорядження Київської міської державної адміністрації №220 від 06.02.1998 року без розгляду.
Ухвалою від 30.04.2010 року позов ОСОБА_2 в цій частині залишено без розгляду.
Третя особа ОСОБА_3 подав до суду заяву в якій просив слухати справу у його відсутність. Зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 визнає частково, а проти позовних вимог ОСОБА_2 не заперечує.
Представник Київради в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, тому суд вважає за можливе слухати справу у його відсутність.
У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлений ним позов та просили його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Проти зустрічного позову заперечували, посилаючись на його безпідставність.
Представник відповідачки проти позову ОСОБА_1 заперечувала, заявлений нею зустрічний позов підтримала, посилаючись на обставини в уточненій позовній заяві, та просила визначити порядок користування земельною ділянкою за першим варіантом в користування за Висновком № 11428 від 19.02.2008 року судової будівельно-технічної експертизи.
Суд, вислухавши представників позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 вважає встановленими наступні обставини по справі.
Судом встановлено, що згідно з записами у погосподарських книгах Микільсько-Борщагівської сільської ради за 1950-1952 роки головою двору АДРЕСА_1 була ОСОБА_6, членами якого були: ОСОБА_3 та ОСОБА_5. Земельна ділянка становила 0,25 га (т.2, а.с.8-9).
Як вбачається із записів у погосподарських книгах Микільсько-Борщагівської сільської ради за 1967-1971 роки відкрито особовий рахунок №531 на імґя ОСОБА_5 та №533 на імґя ОСОБА_3 За кожним числиться земельна ділянка пл. 0,06 га (т.1, а.с.197-200, а.с.44-45 справи № 2-375-1\09 р.). Така ж площа земельної ділянки зазначена у архівній довідці архівного відділу Києво-Святошинської райдержадміністрації Київської області від 01.10.2009 року (т.1, а.с.219-220).
Земельний податок також сплачувався обома – ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за період 1967-1971 роки виходячи із площі земельної ділянки 0,06 га (т.1, а.с.194-196, 236-239).
Оскільки правовідносини між колишніми співвласниками будинку склалися на час чинності Земельного Кодексу України в ред.25.12.1970 року, суд застосовує до них норми цього Кодексу.
Відповідно до ст.20 Земельного Кодексу України право користування громадян, що мешкають у сільській місцевості, посвідчується записом у земельно-кадастрових книгах сільськогосподарського підприємства та по господарських книгах сільських рад.
Відповідно до ст.7 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 25.12.1970 року «Про порядок введення в дію Земельного Кодексу Української РСР» надані громадянам до 01.01.1971 року земельні ділянки, а також земельні ділянки для будівництва житлового будинку та для городництва зберігаються у розмірах, передбачених раніше діючим законодавством.
Отже, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зберегли за собою право користування земельними ділянками, зареєстрованими за ними в погосподарських книгах Микільсько-Борщагівської сільської ради по 0,06 га за кожним.
Відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 30.08.1971 року №115-УІІІ та рішення виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 11.09.1971 року № 1562 с. Микільська Борщагівка Києво-Святошинського району включено в межі Жовтневого району м.Києва ( т.2 а.с. 69).
У зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів у громадян с.Микільська Борщагівка на житлові будинки рішенням від 24.07.1972 року № 2145 виконкому Жовтневої районної ради депутатів трудящих за цими громадянами визнано право власності на належні їм домоволодіння (т.2, а.с.69).
Цим же рішенням ОСОБА_5 та ОСОБА_3 видано кожному свідоцтво про право власності по 1/2 частині домоволодіння АДРЕСА_1 (т.1, а.с.7, 37).
Правонаступником ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 02.04.2004 року є ОСОБА_1, якому належить 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 (а.с. 14 справа № 2-375-1\9).
Правонаступником ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 10.09.2008 року є ОСОБА_2, якій належить 1/2 частини цього будинку (а.с. 12 справа № 2-375-1\9).
У зв’язку з наведеним, не мають під собою підстав твердження представників позивача щодо правонаступництва ОСОБА_5 та ОСОБА_3 після колишнього голови двору ОСОБА_6, яка користувалась земельною ділянкою пл..0,25 га, адже обидва не є правонаступниками ОСОБА_6 Відтак, не набули права користування земельною ділянкою пл..0,25 га.
Суд, критично відноситься до посилання позивача та його представників на розпорядження Київської міської державної адміністрації від 06.02.1998 року № 220, яким передано у приватну власність його матері ОСОБА_5 земельну ділянку пл..0,09 га, оскільки ні їй, ні ОСОБА_3 державний акт на право власності не видавався, що зазначено у повідомленні Головного управління земельних ресурсів (а.с. 224-225 справа № 2-378-1\09).
Відповідно до ст.22 Земельного Кодексу України в ред.18.12.1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Оскільки ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_3 не набули право власності на передані їм розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 06.02.1998 року №220 земельні ділянки, їх правонаступники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також не набули право власності на ці земельні ділянки.
Таким чином, вимоги позивача щодо залишення у його користуванні земельної ділянки пл. 1119 кв.м, визначену у користування його матері ОСОБА_5 рішенням суду від 19.05.2003 року не мають правових підстав..
Як встановлено судом рішенням Київської міської ради від 26.12.2002 року № 202/362 (а.с.106-107 т.1 справа № 2-375-1\09, т.1 а.с.203) передано у приватну власність ОСОБА_7 земельну ділянку пл..0,07 га та видано державний акт на право власності на землю від 17.12.2004 року за рахунок земель міської забудови, тобто частину земельної ділянки, якою раніше користувались колишні власники будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_5 без будь-яких правових підстав.
Як вбачається із повідомлення Головного Управління земельних ресурсів від 21.01.2009 року земельна ділянка пл..1072,76 кв.м кадастровий № 75:196:046 по АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_5, а земельна ділянка пл. 468 кв.м кадастровий №75:196:047 по вул. Трублаїні, 89 зареєстрована за ОСОБА_3
З витягу бази даних земельного кадастру вбачається, що станом у 09.12.2009 року у кадастровий номер 75:196:046 внесено зміни, згідно з якими користувачами земельної ділянки пл..1072,76 кв.м є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т.2, а.с. 95-99, а.с. 79-85 справа № 2-375-1\09).
Згідно з висновком судової будівель-технічної експертизи від 19.12.2008 року №11428 (т.1, а.с.254-260, а.с. 80-84 цивільної справи № 2-375-1\09) фактична площа земельної ділянки становить 1128 кв.м.
Отже, суд, визначаючи порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, виходить із площі земельної ділянки 1128 кв.м.
Відповідно до ст.120 Земельного Кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об’єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності на жилий будинок, будівлю або споруду.
Аналізуючи наданий експертом висновок № 11428 судової будівельно-технічної експертизи від 19.12.2008 року (а.с. 80-84 цивільна справа № 2-375-1\09), суд вважає найбільш доцільним другий варіант, який враховує можливість кожного із співвласників нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель та споруд, можливість проходу з вулиці на подвір’я тощо.
Що стосується першого варіанту, то він не враховує таких можливостей сторін, тому вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню в частині визначення користування спірною земельною ділянкою виходячи саме з 2-го варіанту судового висновку № 11428, а не з 1-го, як просе позивачка ОСОБА_2, та вимоги позивача ОСОБА_1також підлягають частковому задоволенню тільки в частині визначення порядку користування земельною ділянкою АДРЕСА_1
За варіантом №2 вказаного висновку № 11428 співвласникам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визначається у користування 1/2 земельної ділянки пл..564 кв.м з урахуванням площі під будівлями та ділянками загального користування.
Перша лінія розподілу ділянки проходить:
- з точки «Б», що розподіляє чільну межу ділянки на відрізки 2,00 м ліворуч в точку «А» та 9,23 м праворуч в точку «В» вздовж лінії забору (який є межею фактичного користування) та бічної сторони фасаду будинку в точку «Г» 12,38 м;
- з точки «Г» вздовж лінії розподілу в будинку в точку «Т»;
- з точки «Т» умовно перпендикулярно в точку «Д» - 2,51 м.
Друга лінія поділу ділянки проходить:
- з точки «Ж», що розподіляє бічну межу ділянки на відрізки 16,96 м ліворуч в точку «Д» та 72,48 м праворуч в точку «П» перпендикулярно до тильної сторони будинку в точку «Л» - 2,50 м;
- з точки «Л» перпендикулярно в точку «М» - 2,94 м;
- з точки «М» в точку «Н» - 69,98 м, що розподіляє тильну межу ділянки на відрізки 4,00 ліворуч в точку «О» та 4,00 праворуч в точку «П».
Третя лінія поділу ділянки проходить:
- між ділянками співвласників ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та ділянкою загального користування:
- з точки «Б», що розподіляє чільну межу ділянки на відрізки 2,00 м ліворуч в точку «А» та 9,23 м праворуч в точку «В» вздовж лінії забору (який є межею фактичного користування) та бічної сторони фасаду будинку в точку «Г» 12,38 м;
- з точки «Г» перпендикулярно в точку «Е» - 2,00 м.
За цим варіантом убиральня літ.»Ж», якою користується ОСОБА_1, знаходиться на земельній ділянці, що передається у користування ОСОБА_2
Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію.
Згідно з висновком спеціаліста будівельно-технічних досліджень від 29.01.2009 року вартість убиральні літ. «Ж» становить 955,00 грн., які суд стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (а.с. 116-121 цивільної справи №2-375-1\09).
Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалюється рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Отже, суд стягує з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов’язані за сплатою вартості будівельно-технічної експертизи в сумі 976 грн. 56 коп. (а.с. 79 справа № 2-375-1\09).
Керуючись ст.120 Земельного Кодексу України, ст. 4, 5, 10, 11, 60, 212-218 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ», суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визначити порядок користування ОСОБА_2 та ОСОБА_1, виділивши кожному в користування земельну ділянку площею 564 кв.м, що становить по 1\2 частині земельної ділянки по АДРЕСА_1 з урахуванням площі під будівлями та ділянками загального користування, відповідно до варіанту 2 «Висновку судової будівельно-технічної експертизи № 11428 від 19.12.2008 року.
Перша лінія розподілу ділянки проходить:
- з точки «Б», що розподіляє чільну межу ділянки на відрізки 2,00 м ліворуч в точку «А» та 9,23 м праворуч в точку «В» вздовж лінії забору (який є межею фактичного користування) та бічної сторони фасаду будинку в точку «Г» 12,38 м;
- з точки «Г» вздовж лінії розподілу в будинку в точку «Т»;
- з точки «Т» умовно перпендикулярно в точку «Д» - 2,51 м.
Друга лінія поділу ділянки проходить:
- з точки «Ж», що розподіляє бічну межу ділянки на відрізки 16,96 м ліворуч в точку «Д» та 72,48 м праворуч в точку «П» перпендикулярно до тильної сторони будинку в точку «Л» - 2,50 м;
- з точки «Л» перпендикулярно в точку «М» - 2,94 м;
- з точки «М» в точку «Н» - 69,98 м, що розподіляє тильну межу ділянки на відрізки 4,00 ліворуч в точку «О» та 4,00 праворуч в точку «П».
Третя лінія поділу ділянки проходить:
- між ділянками співвласників ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та ділянкою загального користування:
- з точки «Б», що розподіляє чільну межу ділянки на відрізки 2,00 м ліворуч в точку «А» та 9,23 м праворуч в точку «В» вздовж лінії забору (який є межею фактичного користування) та бічної сторони фасаду будинку в точку «Г» 12,38 м;
- з точки «Г» перпендикулярно в точку «Е» - 2,00 м.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 955,00 гривень вартості убиральні під літерою «Ж» за адресою: АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість проведення судової будівельно-технічної експертизи за висновком № 11428 від 19.12.2008 року в розмірі 976 грн. 56 коп.
В задоволенні інших заявлених вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя