Справа № 2-533

                              2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М                У К Р А Ї Н И

09 березня 2010 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

    головуючого судді                           Троян Н.М.

    при секретарі                                         Колісник К.В.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач у вересні 2009 року пред’явив  позов до відповідачки про поділ майна і просив розділити квартиру АДРЕСА_1 виділивши у власність йому – ОСОБА_1 3\4 частини спірної квартири, а відповідачці ОСОБА_2 1\4 частину спірної квартири.

В позові послався, що з 22.07.1995 року по 04.06.2009 року він з відповідачкою перебували в зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу йому було подаровано 2\4 спірної квартири, а тому вказана частина квартири є особистою його власністю і поділу не підлягає.

Крім цього під час шлюбу сторін, дружина позивача уклала з його батьками договір міни інших 2\4 частин спірної квартири, на належну їй 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_2

Позивач вважає, що оскільки 2\4 частин спірної  квартири були придбані в шлюбі, шляхом міни, то вони є об’єктом права спільної сумісної власності і підлягають поділу між сторонами.

Приймаючи до уваги викладене позивач просив поділити спірну квартиру виділивши у власність позивачу 3\4 частин квартири, а відповідачці 1\4 частину вказаної квартири.

Відповідачка звернулась до суду з зустрічним позовом і просила поділити набутий під час шлюбу автомобіль «Хонда Цивік», стягнувши з відповідача в порядку поділу автомобіля 54 000 грн., та у відшкодування витрат по справі 8660 грн., а автомобіль залишити у власності відповідача. Крім цього в зустрічному позові заперечила проти первісного позову і  зазначила, що вона отримала у особисту власність 2\4 частин квартири АДРЕСА_1 оскільки обміняла двохкімнатну квартиру, яка належала їй на праві власності у порядку приватизації.

Вказала, що квартира АДРЕСА_2 була нею  приватизована під час шлюбу. Тому відповідач за зустрічним позовом не є власником вказаної квартири, оскільки майно набуте дружиною в період шлюбу, але шляхом приватизації,  є особистою власністю дружини.

19.02.2010 року після отримання висновку спеціаліста КНДІСЕ оцінки вартості автомобіля, позивачка за зустрічним позовом змінила позовні вимоги і просила в порядку поділу майна подружжя стягнути з відповідача 70 % витрат понесених сім’єю на придбання автомобіля, що становить 48597 грн., та відшкодувати судові витрати по справі 9437 грн., а всього стягнути 57945 грн.  В ході судового розгляду справи позивачка за зустрічним позовом, відмовилась від заявлених вимог, у зв’язку з добровільним вирішенням вказаного спору, а провадження у справі за зустрічним позовом було закрито.

Суд, вислухавши сторони, їх представників, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 22.07.1995 року (а.с. 7) по 04.06.2009 року.

Відповідачка ОСОБА_2 02.12.1999 року набула право власності на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 46,8 м.кв., у порядку приватизації (а.с. 46).

Позивачу ОСОБА_1 04.07.2002 року було подаровано 2\4 частин квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 8).

04.07.2002 року батьки позивача - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обміняли належну їм на праві приватної власності 2\4 частин квартири АДРЕСА_1 загальною площею 36,6 м.кв. на належну ОСОБА_2 двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 46,8 м.кв. (а.с.9).

Позивач ОСОБА_1 пояснив суду, що відповідачка ОСОБА_2 перебуваючи з ним в шлюбі приватизувала квартиру АДРЕСА_2, а тому він також мав право на частину приватизованої квартири у зв’язку з чим, вважає, що 2\4 частин квартири АДРЕСА_1 які були за договором міни на квартиру АДРЕСА_2, отримані відповідачкою в шлюбі з ним, підлягають поділу між ним та відповідачкою ОСОБА_2, оскільки згідно з вимогами ч.1 ст. 57 Сімейного кодексу України – особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею або ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Проте з таким твердженням позивача суд не може погодитись виходячи з наступних підстав.

Квартира АДРЕСА_2 належала на праві приватної власності ОСОБА_2, оскільки  вказану квартиру було приватизовано нею на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в 1999 році.

Відповідно до правил ст. 345 ЦК України – фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна, та майна що є у комунальній власності.

Згідно «Свідоцтва про право власності на житло» Державним комунальним управлінням житлового господарства Мінського району м. Києва посвідчено 02.12.1999 року про те, що квартира АДРЕСА_2 дійсно належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_2 (а.с. 46).

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_2, право власності на яку набуто шляхом приватизації, є особистою приватною власністю того із подружжя, кому вона безоплатно передана у власність державою, в нашому випадку вказана квартира є особистою приватною власністю відповідачки ОСОБА_2

Виходячи з наведеного, суд, приходить до висновку, що ОСОБА_2 обміняла належну їй на праві особистої приватної власності квартиру АДРЕСА_2, на 2\4 частини квартири АДРЕСА_1 в зв’язку з чим стала єдиною власницею вказаних 2\4 частин спірної квартири, тому вказана частина спірної квартири  не підлягає поділу між колишнім подружжям ОСОБА_2.

З цих підстав, суд, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до вимог ст. 79, 84, 88 ЦПК України, витрати пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката, суд присуджує з другої сторони, стороні на користь якої ухвалено рішення, якщо вони документально підтверджені.

Встановлено, що на підставі ордеру адвокатського об’єднання «Легалітас» представляти інтереси відповідачки було доручено адвокату ОСОБА_7 (а.с. 55).

Згідно з наданими квитанціями до прибуткових касових ордерів № 237 та № 244 відповідачкою внесено кошти в розмірі, відповідно 1400  грн. та 6600 грн. за надання правової допомоги адвоката.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, то з нього на користь ОСОБА_2 Необхідно стягнути витрати пов’язані з наданням правової допомоги.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 11, 15, 60, 79, 84, 88, 208, 209, 212-218 ЦПК України, ст. 57, 69, 70 СК України, Законом України «Про приватизацію житлового фонду», суд,

В И Р І Ш И В:

     В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна – відмовити.

      Стягнути на користь ОСОБА_2, проживаючої: АДРЕСА_1 з ОСОБА_1, проживаючого: АДРЕСА_1 витрати  пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду.

          Суддя