УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    19 травня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Яковенко Л.Г.

Суддів Летягіної О.В.

при секретарі Адаменко О.Г,

Приходько Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання угоди купівлі – продажу дійсною та визнання  права власності за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 – ОСОБА_8 на рішення Красно гвардійського районного суду АР Крим від 1 жовтня 2007 року,                                                    

                                                      В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання угоди купівлі – продажу дійсною та визнання права власності на жилий будинок.

Вимоги мотивовані тим, що у жовтні 2004 року вона уклала з відповідачкою договір купівлі – продажу будинку, що розташований по АДРЕСА_1 Красногвардійського району АР Крим. Згідно умов договору вона сплатила за будинок 1800 грн., а відповідачка видала на її ім’я довіреність з правом переоформлення даного будинку. Вказує, що вона за власні кошти переоформила будинок з померлого батька відповідачки – ОСОБА_9 на відповідачку, на своє ім’я переоформити будинок не встигла, оскільки строк дії довіреності закінчився у жовтні 2005 року. На її письмові прохання, відповідачка нової довіреності їй не дала. Вважає себе власницею зазначеного домоволодіння, оскільки нею виконані всі істотні умови договору, а саме: сплачена вартість будинку, а також з 2004 року вона мешкає у будинку.

Рішенням Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від   1 жовтня 2007 року – позовні вимоги задоволені. Визнана угода купівлі – продажу жилого будинку АДРЕСА_1 Красногвардійського району АР Крим, яка укладена між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – дійсною. Визнано за ОСОБА_5 право власності на жилий будинок з надвірними будовами, що розташований  по АДРЕСА_1 Красногвардійського району АР Крим.

           Не погодившись з вказаним рішенням суду представник ОСОБА_7 – ОСОБА_8 подала  апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального та  матеріального права. Вказує, що позивачка не надала суду письмові докази, які підтверджують факт укладення договору купівлі – продажу спірного будинку. Крім того зазначає, що фактично договір був укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Проте, суд першої інстанції не притягнув до участі у справі ОСОБА_7

Заслухавши представника ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд виходив з обґрунтованості позовних вимог.

З такими висновками суду не може погодитися колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.2004 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклали правочин. Зі змісту правочину вбачається, що ОСОБА_6 отримала кошти за будинок  від ОСОБА_7 у сумі 1800 грн.

Відповідно до пункту 4 статті 311 ЦПК України, у разі, якщо, суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Вирішуючи спір між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання угоди купівлі – продажу дійсною та визнання права власності, суд не вирішив питання про права та обов'язки ОСОБА_7, не притягнувши її до участі у справі, хоча з пояснень ОСОБА_6 та розписки про отримання грошей слідує, що договір укладався саме з  ОСОБА_7 \а.с.44,45\.

За таких обставин рішення суду не можна вважати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушені права ОСОБА_7, встановлені статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод з наступними поправками, відповідно до якої кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків, або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зазначена Конвенція є, відповідно до статті 9 Конституції України, частиною національного законодавства України, оскільки згоду на обов'язковість її положень надано Верховною Радою України.

Права сторін мають вирішуватися, виходячи з положень статті 6 Конвенції, якою гарантується право кожної людини на доступ до справедливого і неупередженого судочинства.

Встановлені порушення процесуального права перешкоджають суду апеляційної інстанції дослідити обставини, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

            На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 307, 311 ч.1. п.4, 313 - 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 – ОСОБА_8 – задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 1 жовтня 2007 року – скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

 Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

            Судді: