УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    14 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Синельщікової О.В.

Суддів Летягіної О.В.

при секретарі  Яковенко Л.Г.

 Іванові О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ПП „Югавтомоторс”, третя особа -  ОСОБА_6 про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 березня 2010 року,                                                    

                                                     В С Т А Н О В И Л А:

         ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ПП „Югавтомоторс”, третя особа -  ОСОБА_6 про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

Вимоги мотивовані тим, що рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 20.05.2009 року його позов до ПП „Югавтомоторс” був задоволений. Стягнуто з відповідача заборгованість із заробітної плати у розмірі 41600 грн., компенсацію у зв’язку з порушенням строків її виплати у розмірі 9276 грн.80 коп., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 5200 грн., заробітну плату за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 9100 грн. та у відшкодування моральної шкоди стягнуто 10 000 грн. Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 21.10.2009 року рішення змінено у частині стягнення моральної шкоди, сума якої знижена до 1000 грн., в іншій частині рішення залишено без змін. Посилаючись на те, що зазначеним рішенням суду стягнено компенсацію у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати  з вересня 2008 року по березень 2009 рік, просив стягнути компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати з квітня 2009 року по січень 2010 року у розмірі 13000 грн. та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

 Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 березня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_5 подав  апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального та  матеріального права. Вказує, що  висновок суду про те, що компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати може бути стягнута на протязі 3-х місяців з моменту коли позивач дізнався  про порушене право, суперечить ч.2 ст. 233 КЗпП України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того,  що  по заявленим вимогам щодо компенсації за несвоєчасну  виплату заробітної плати  з квітня 2009 року по 20 травня 2009 року позивач пропустив строк позовної давності. Відмовляючи в позові про стягнення компенсації за несвоєчасну  виплату заробітної плати з 20 травня  2009 року по січень 2010 року, суд виходив з того, що законодавством не передбачено стягнення компенсації за несвоєчасну  виплату заробітної плати після ухвалення  судового рішення .

З такими висновками суду повністю погоджується колегія суддів.

З матеріалів справи  слідує, що рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 20 травня 2009 року  на користь ОСОБА_5 з ПП «Югавтомоторс»  було стягнуто: заборгованість по заробітній платі за період з січня 2006 року по серпень 2008 року у розмірі 41 600 гривень, компенсація втрати заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати за період з січня 2008 року по серпень 2008 року у розмірі 9276 грн., грошова компенсація за невикористану відпуску в сумі 5200 грн., заробітну плату за весь час затримки розрахунку при звільненні  за 7 місяців з 19 вересня 2008 року та у відшкодування моральної шкоди 10 000 гривень, усього 75 176 гривень 80 коп.

Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 21 жовтня 2009 року  рішення  суду було змінено тільки в частині стягнення сум у відшкодування моральної шкоди, а саме, сума у відшкодування моральної шкоди була  зменшена до 1000 гривень. В іншій частині рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим залишено без змін.

Звертаючись 23 листопада 2009 року до суду з позовом  про стягнення заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати  позивач  просив  стягнути з відповідача суму заробітної плати за період з квітня 2009 року по січень 2010 року.

Статтею 117 КЗпП України передбачається  відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, тобто стягнення суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку  по день фактичного розрахунку  є санкцією відносно роботодавця  за невиконання умов трудового договору, та положень ст.116 КЗпП України і заробітною платою не  являється.

Статтею 233 ч.1 КЗпП України передбачається, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, міського суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права , а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видання трудової книжки.  

Про те, що заборгованість по заробітній  платі та іншим виплатам  йому не сплачена  з квітня по 20 травня 2009 року  позивач знав на час ухвалення рішення місцевим судом  20 травня  2009 року, проте  позовних вимог  не уточнював.    

З позовом про  стягнення  заробітної плати за час затримки розрахунку  за цей  період звернувся тільки  23 листопада 2009 року, тобто з пропуском  тримісячного строку, передбаченого законом для звернення до суду з такими вимогами.

Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в позові в цій частині позовних  вимог.

 Обґрунтованим, вважає колегія суддів і рішенням суду в частині відмови в позові  про стягнення середнього заробітку за  час затримки розрахунку  з  20 травня  2009 року по січень 2010 року.

Рішенням Центрального районного суду  м. Сімферополя  від 20 травня 2009 року на користь ОСОБА_5 з роботодавця  була повністю стягнута сума  заборгованості по заробітній платі та іншім платежам, тобто трудові відносини  між сторонами припинилися та перейшли  в стадію виконавчого  провадження, а сума стягнута судом  стала боргом, яке підприємство повинно сплатити  стягувачу.      

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає рішення суду про відмову в позові  законним  та обґрунтованим і підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.

             На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 314,  Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

УХВАЛИЛА :

            Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

            Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 березня 2010 року залишити  без змін.

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Судді: