Справа № 6-86/2010
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2010 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді – Галічого В.М.
при секретарі - Синенко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську подання державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського Управління юстиції, про звернення стягнення на грошові кошти боржника, -
ВСТАНОВИВ:
11 травня 2010 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло подання державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського Управління юстиції, про звернення стягнення на грошові кошти боржника.
В обґрунтування свої вимог державний виконавець посилався на те, що на виконанні в Індустріальному ВДВС Дніпропетровського МУЮ знаходиться виконавче провадження № 304 по примусовому виконанню вимоги № Ю-50 У виданої 05.02.2010 року УПФУ в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про стягнення з ПП «Рембудмеханізація» на користь УПФУ в Індустріальному районі м. Дніпропетровська боргу у розмірі 3220,10 грн., відповідно до вимог чинного законодавства державним виконавцем було винесено постанову про виконавче провадження та надано боржнику строк для добровільного виконання вимог відповідно до виконавчого документу, але боржник у добровільному порядку, зазначені у виконавчому документі вимоги не виконав, у зв’язку з чим просив суд вирішити питання щодо звернення стягнення на належні боржнику ПП «Рембудмеханізація» грошові кошти.
Особи, які повинні приймати участь у судовому засіданні або їх представники у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Дослідивши матеріали даної справи суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 59 ЗУ “Про банки та банківську діяльність” державний виконавець при виконанні виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти боржника, які містяться на його рахунках виключно за рішенням суду.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 3 ст. 60ЦПК України доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Частиною 4 статті 60ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Натомість держаним виконавцем не надано суду жодних доказів в підтвердження того, що в Індустріальному ВДВС Дніпропетровського МУЮ дійсно перебуває виконавче провадження щодо примусового стягнення з ПП «Рембудмеханізація» боргу, окрім того, державним виконавцем також не надано суду доказів в підтвердження того, чи дійсно боржнику надавався строк для добровільного виконання вимог відповідно до виконавчого документу.
Враховуючи вищезазначене, та приймаючи до уваги, що заявником не надано суду жодних доказів в підтвердження тих обставин, на які він посилається, а безпідставне накладення арешту на кошти боржника може негативно вплинути на фінансово-господарську діяльність підприємства, суд приходить до висновку, що подання державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського Управління юстиції, про звернення стягнення на грошові кошти боржника – є необґрунтованим, а тому державному виконавцю у задоволенні подання слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 60, 62 ЗУ “Про банки та банківську діяльність”, ст.ст. 60, 287-290 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Державному виконавцю Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського Управління юстиції у задоволенні подання щодо звернення стягнення на грошові кошти боржника - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання заяви про її оскарження протягом п'яти днів з дня її проголошення та подання апеляційної скарги протягом наступних десяти днів.
Суддя: В.М. Галічий