Справа №2-353              

                                                                                                                                        \2010 р.                                                                      

Р І Ш Е Н  Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 24 червня 2010 року.

 Ямпільський районний суд  Вінницької області

 в складі головуючого судді      Любинецької-Онілової А.Г.

   за участю  секретаря сз                           Лозінської Т.О.

    позивачки ОСОБА_2

     відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль

цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини,  

В С Т А Н О В И В:

    Позивачка  заявила позов до відповідача  про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини,  зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Тростянець, Ямпільського району, Вінницької області помер її батько – ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Тульчин Вінницької області померла її мати – ОСОБА_5. Після смерті матері залишилось спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай). За життя – 26 липня  2006 року її мати  склала заповіт,  яким на випадок своєї смерті належне їй  право на земельну частку (пай) у колективній власності правонаступника КСП “Рідний Край” с.Тростянець Ямпільського району, Вінницької області, заповідала позивачці. В своєму позові позивачка посилається на те, що протягом шести місяців після смерті матері не встигла звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки є громадянкою Російської Федерації і їй терміново необхідно було виїхати до місця свого  проживання по сімейним обставинам. Також позивачка зазначила, що відповідач по справі оформив своє право на спадщину в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_5, а саме – на земельну частку (пай). Про оформлення спадщини їй ніхто не повідомляв, заяви про відмову від своєї частки у спадщині після смерті матері вона не писала. Позивачка вважає, що їй має належати обов'язкова частка у спадщині у розмірі ј частини від всієї спадщини, так як вона є непрацездатною особою в силу свого пенсійного віку. Вважаючи свої права на спадщину невизнаними,  позивачка просить суд визначити їй додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася  після смерті її матері. В ході судового розгляду справи позивачка заявлені нею вимоги підтримала повністю, суду пояснила, що після похоронів матері 23 жовтня 2008 року вона ще була в селі Тростянець до сорокового дня після смерті матері і 16 грудня 2008 року виїхала в Росію, так як їй необхідно було виходити на роботу. Позивачка також пояснила, що вона не поспішала із зверненням до нотаріуса, оскільки на неї був оформлений заповіт покійною матір’ю, і тому вважала, що вона встигне оформити свої спадкові права. Про те, що заповіт було скасовано і складено новий, вона не знала. Як і не знала тієї обставини, що до нотаріуса необхідно подати заяву у строк до шести місяців після смерті спадкодавця. Поштовим відправленням  заяви до нотаріуса також не надсилала, оскільки вважала, що із Росії такі документи не приймаються. Позивачка вважає дані обставини  поважною причиною пропуску нею строку звернення до нотаріуса.    

           Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав. Суду пояснив, що їх із позивачкою мати - ОСОБА_5, перед смертю проживала у нього в м.Тульчин. Він здійснював за матір’ю догляд, так як вона цього потребувала. За життя 11.10.2008 року склала заповіт, в якому все своє майно заповідала йому. Про існування даного заповіту позивачка знала, так як він їй особисто говорив про заповіт ще до 40 днів після смерті матері, коли позивачка перебувала на Україні. З відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса він звернувся за один тиждень до закінчення строку. Вважає позов необґрунтованим. В задоволенні заявлених вимог просив відмовити.

    Судом встановлені такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

    Із досліджених судом письмових доказів – свідоцтва про смерть, сертифікату на право на земельну частку (пай)  встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Тульчин, Вінницької області померла ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) в с.Тростянець Ямпільського району Вінницької області. За життя, 26.07.2006 року, ОСОБА_5 склала заповіт, в якому право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності правонаступника КСП “Рідний край” с.Тростянець, Ямпільського району, Вінницької області, заповідала позивачці.       Із Заповіту від 11.10.2008 року витягу зі спадкового реєстру заповітів, встановлено, що 11.10.2008 року ОСОБА_5 склала заповіт, в якому все своє майно заповіла ОСОБА_3. Заповіт не змінено та не відмінено. Із Повідомлення Тульчиснької державної нотаріальної контори  вих.№336\2-14 від 11.05.2010 року, заяви ОСОБА_3 від 17.04.2009 року,  Повідомлення Ямпільської державної нотаріальної контори  вих.№236/01-14, Витягу зі спадкового реєстру спадкових справ встановлено, що до майно померлої ОСОБА_5 Тульчинською державною нотаріальною конторою 17.04.2009 року  заведено спадкову справу за заявою ОСОБА_3 про прийняття спадщини за заповітом, інших заяв про прийняття чи відмову від спадщини не зареєстровано.  

          Оцінюючи усі докази у їх сукупності, суд вважає недоведеними обставини, на які позивачка посилається як на підставу своїх позовних вимог, виходячи із наступного.

    Відповідно до ч.2,ч.3 ст.1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює  заповіту, який заповідач склав перед ним.

    Оскільки 11.10.2008 року спадкодавцем ОСОБА_5 було складено новий заповіт, попередній її заповіт від 26.07.2006 року, в якому право на земельну частку (пай),  заповідалося позивачці ОСОБА_2 є скасованим.

     Із свідоцтва про народження та шлюб позивачки, тимчасової посвідки на проживання, пенсійного посвідчення встановлено, що вона є донькою спадкодавця ОСОБА_5, громадянкою Російської Федерації  і особою пенсійного віку, однак, нею  пропущено шестимісячний термін, необхідний для подання заяви про прийняття спадщини. Позивачка не навела поважних причин, через які вона не могла вчасно звернутися з відповідною заявою до нотаріуса. Крім цього, як стверджує сама позивачка, і дана подія відображена у наданій позивачкою Довідці  Тростянецької сільської ради вих.№773 від 04.12.2008 року, після смерті матері вона перебувала в Україні ще сорок днів, тому суд вважає, що час для звернення з відповідною заявою до нотаріуса в неї був. Позивачка також не довела суду наявність обставин, які б перешкоджали їй надіслати таку заяву із місця свого проживання в Російській Федерації поштою.  Наведені позивачкою доводи про те, що вона не знала про необхідність подання заяви до нотаріуса у шестимісячний термін не є поважною причиною.  Крім цього суд вважає сумнівними її доводи про необхідність термінового виїзду в Російську Федерацію. Зокрема,  в позові позивачка вказує на сімейні обставини як причину такого виїзду, а в судовому засідання особисто пояснила про необхідність виїзду у зв’язку із роботою. Однак, будь-яких достовірних доказів в підтвердження жодної із цих обставин не надала.

      Відповідно до абз.6 п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення таких дій.

          Дослідивши наведені позивачкою причини пропуску строку для прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_5, суд вважає відсутніми об’єктивні, непереборні та істотними труднощі  для позивачки для подання заяви про прийняття спадщини. Названі позивачкою причини суд визнає неповажними.

    Виходячи із наведеного, суд  не має підстави для задоволення позову.

          Спірні правовідносини врегульовані ст.ст.1216, 1222, 1272 ЦК України.

    Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК  України і на підставі ст.1272 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

         В задоволенні позову відмовити.

       Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження Ямпільському районному суду Вінницької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

         ГОЛОВУЮЧИЙ                   підпис       А.Г.ЛЮБИНЕЦЬКА-ОНІЛОВА