Справа № 2-о-48/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

20 травня 2010 року                                         Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі:  головуючого судді  - Галічого В.М.

                           при секретарі  -   Баштаненко  І.О.

           за участю : заявника – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа – Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В :

22 березня 2010 року ОСОБА_1  звернулась до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зазначивши заінтересованою особою Шосту Дніпропетровську державну нотаріальну контору. У своїй заяві та у судовому засіданні заявник посилалась на те, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.02.1990 року належав  житловий будинок АДРЕСА_1. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, після її смерті  спадщину прийняв її син – ОСОБА_3, який є батьком заявниці. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 помер і заявник ОСОБА_1, як спадкоємиця першої черги звернулась до Шостої нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але нотаріальна контора відмовляє їй у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з тим, що у свідоцтві про право на спадщину від 23.02.1990 року, яке було видане на ім’я ОСОБА_2 було допущено описку, а саме її  ім’я зазначено як «ОСОБА_2», така ж сама помилка міститься і в заповіті, складеного 31.08.1982 року та зареєстрованого в реєстрі за № 2019. Також нотаріус відмовляє заявнику ОСОБА_1  у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з тим, що  заявник не надала докази на підтвердження того,  що між ОСОБА_2  та ОСОБА_3 існували родинні відносини. Але у заявника відсутня така можливість, оскільки свідоцтво про народження ОСОБА_3 прийшло в непридатність, а архів РАЦС за необхідний період не зберігся. Внаслідок чого заявник ОСОБА_1 позбавлена свого законного права на прийняття спадщини, у зв’язку з чим просила суд встановити факт, що має юридичне значення.

    Представник заінтересованої  особи – Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився, про день та годину розгляду справи був  повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив (  а.с. 44).

    Суд вислухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вважає що заява підлягає  задоволенню за наступних підстав.

    Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 лютого 1990 року, посвідченого державним нотаріусом П’ятихатської державної нотаріальної контори Лункан Н.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 605, належав житловий будинок АДРЕСА_1, зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи (а.с. 18-19).

    Також у судовому засіданні встановлено, що  31 серпня 1982 року ОСОБА_2 на випадок своєї смерті залишила заповіт, посвідчений державним нотаріусом П’ятихатської державної нотаріальної контори Лункан Н.О. та зареєстрований в реєстрі за № 2019, у якому все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось, заповіла своєму синові ОСОБА_3,  зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи (а.с. 17).

    Але як у свідоцтві про право на спадщину, виданого 23.02.1990 року та зареєстрованого в реєстрі за № 605  так і в заповіті, складеному ОСОБА_2  31.08.1982 року та зареєстрованому в реєстрі за № 2019,  ім’я померлої помилково зазначено як «ОСОБА_2», в той час, як українською мовою вірним є -  «ОСОБА_2», що також підтверджується і копією свідоцтва про смерть, у якому ім’я померлої українською мовою зазначено «ОСОБА_2» (а.с. 14).

    Окрім того судом встановлено, що ОСОБА_3 04.05.2006 року у СГІРФО Індустріального РВ м. Дніпропетровська було отримано паспорт громадянина України АН № НОМЕР_1. У заяві про отримання паспорту батьками ОСОБА_3 зазначені «ОСОБА_4» та «ОСОБА_2», що відповідно підтверджує родинний зв'язок між ОСОБА_3  та ОСОБА_2, зазначені обставини підтверджуються Довідкою № 451740 від 29.10.2009 року, виданою СГІРФО Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області (а.с. 10).

    Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

    Пунктом 6 частиною 1 ст. 256 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи, щодо належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім’ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.  

    Частиною 2 ст. 256 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких  залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав фізичної особи, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.    

    Оцінюючи усі докази які було досліджено судом у ході судового засідання в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що «ОСОБА_2», яка зазначена у заповіті як заповідач, складеному 31.08.1982 року, посвідченому державним нотаріусом П’ятихатської державної нотаріальної контори Лункан Н.О. та зареєстрований в реєстрі за № 2019, а також, яка зазначена у свідоцтві про право на спадщину за законом від 23 лютого 1990 року, посвідченого державним нотаріусом П’ятихатської державної нотаріальної контори Лункан Н.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 605 - як спадкоємець   та  «ОСОБА_2»  одна і та сама особа, а тому суд вважає за необхідне встановити факт, що ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року належить свідоцтво про право на спадщину за законом від 23 лютого 1990 року, посвідченого державним нотаріусом П’ятихатської державної нотаріальної контори Лункан Н.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 605 та   заповіт, складений 31 серпня 1982 року, посвідчений державним нотаріусом П’ятихатської державної нотаріальної контори Лункан Н.О. та зареєстрований в реєстрі за № 2019. А також суд вважає за необхідне встановити, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року є сином ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 213, 215, 256 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

    Встановити факт, що ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року належить свідоцтво про право на спадщину за законом від 23 лютого 1990 року, посвідченого державним нотаріусом П’ятихатської державної нотаріальної контори Лункан Н.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 605.  

Встановити факт, що ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року належить   заповіт, складений 31 серпня 1982 року, посвідчений державним нотаріусом П’ятихатської державної нотаріальної контори Лункан Н.О. та зареєстрований в реєстрі за № 2019.  

Встановити факт, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року є сином ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

    Суддя                                                            В.М. Галічий