РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" червня 2006 р. | Справа № 13/133-1788 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стопника С.Г.
Розглянув справу
за позовом: Приватного малого підприємства "ВІК", вул. Львівська, 3/49, м. Тернопіль (адреса для відправлення кореспонденції: вул. Текстильна, 4, м. Тернопіль)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Акціонерний комерційний банк "ТАС-Комерцбанк" в особі Тернопільської обласної філії АКБ "ТАС - Комерцбанк", вул. Шептицького, 1, м. Тернопіль, 46000
до відповідачів: 1. Колективного підприємства "Тернопільський райагробуд", вул. Дичківська, 1, смт. Великі Бірки, Тернопільський район, Тернопільська область, 47740 (адреса для відправлення поштової кореспонденції: вул. Д.Нечая, 19, м. Тернопіль)
2. Державної виконавчої служби у Тернопільському районі, вул. Д.Нечая, 27, м. Тернопіль, 46000
3. Закритого акціонерного товариства "Агробуд", вул. Крушельницької, 18, м. Тернопіль, 46001
За участю представників сторін:
позивача: Вдовиченко Н.Ф. –довіреність б/н від 28.04.2006 р.
відповідача 1: Козловська Г.М. –довіреність б/н від 20.03.2006 р.
відповідача 2:
відповідач 3: Кукуруза В.А. –довіреність № 122 від 26.04.2006 р.
третя особа: Котовський М.І. –доручення № 05-07/341 від 21.04.2006 р.
Суть справи:
про визнання права власності на майно - цілісний майновий комплекс Малоходачківського цегельного заводу по вул. В.Великого, 2, с. М.Ходачків Тернопільського району Тернопільської області, та виключення майна - цілісного майнового комплексу Малоходачківського цегельного заводу з акту опису й арешту від 04.04.2006 р.
Перший відповідач відзиву не подав, представник в засіданнях проти позову не заперечував.
Другий відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те що: ним вчинені усі необхідні дії по зведеному виконавчому провадженню на загальну суму 169392,71 грн. заборгованості КП «Тернопільський райагробуд»у відповідності до вимог закону; 25.11.2003р. була винесена постанова про арешт майна та оголошена заборона на його відчуження, а саме приміщення цегельного заводу в с. Малий Ходачків Тернопільського району в забезпечення виконання наказу Господарського суду на користь ЗАТ «Агробуду»45568 грн. та інших виконавчих документів (в цілому 123081,43 грн.), на підставі якої даний об’єкт внесено 02.12.2003 р. в Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна і яка отримана Тернопільським районним бюро технічної інвентаризації до проведення реєстрації заводу за позивачем; 15.12.2005 р. господарським судом визнано договір купівлі-продажу цегельного заводу недійсним з моменту його укладення (12.12.2003 р.), тому акт опису й арешту від 04.04.2006 р. складено правомірно.
Третій відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те що: господарським судом 15.08.2003 р. стягнуто з першого відповідача на його користь 45 000 грн., з яких ні гривні не погашено; 02.12.2003 р. виникла заборона відчуження цегельного заводу на підставі постанови другого відповідача від 25.11.2003 р.; не дивлячись на існуючу заборону КП «Тернопільський райагробуд»продав цегельний завод позивачу; господарський суд у справі № 3/244-2980 визнав договір купівлі-продажу недійсним і Львівський апеляційний господарський суд рішення першої інстанції визнав законним і обґрунтованим, доповнивши реченням: «визнати недійсним реєстраційне посвідчення на право власності на всі споруди М. Ходачківського цегельного заводу, видане Тернопільським районним бюро технічної інвентаризації ПМП «ВІК»; провадження у справі визнання недійсним посвідчення припинити»; цегельний завод є єдиним джерелом погашення боргу, а подані позивачем витяги і довідки про відсутність обтяжень «є сфабрикованими», тому цегельний завод не може бути вилученим з акту опису і арешту.
Третя особа відзиву не подала, проти позову не заперечила, визнаючи вимоги позивача правомірними.
В розпочатому судовому засіданні представники відмовились від оголошення їх прав і обов’язків, посилаючись на те, що свої права і обов’язки знають і їх усвідомлюють.
Розгляд справи відкладався на 12.05.2006 р., оголошувалась перерва до 19.05.2006 р., відкладався до 26.05.2006 р. та 09.06.2006 р. для надання можливості сторонам подати додаткові обґрунтування, заперечення, докази та в зв’язку з уточненням (конкретизацією) позовних вимог.
Другим відповідачем заявлялись клопотання про витребування експертної оцінки заводу та договору іпотеки, а третій відповідач – про залучення районної нотаріальної контори в якості відповідача, які судом відхилені, а клопотання ЗАТ «Агробуд»про витребування доказів оплати заводу позивачем, судом задоволено, підставність і причини чого викладені в ухвалі від 28.04.2006 р. по даній справі.
Заявлене клопотання третього відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 10/96-2115, про витребування заводу з чужого незаконного володіння, на яке позивач подав заперечення, судом відхилено, оскільки позовні вимоги позивачем обґрунтовуються тими ж фактами і доказами, що досліджуватимуться у вищевказаній справі і факту неможливості розгляду даної справи ( ст. 79 ГПК України) немає.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:
- 04.04.2006 р. другим відповідачем описано й арештовано комплекс нежитлових приміщень, будівель та споруд цегельного заводу, розташованого в с. М.Ходачків, Тернопільського району по вул. В.Великого, 2, про що складено акт і в якому вказано, що ці дії вчинені на примусове виконання зведеного виконавчого провадження № 15 і з них наказу № 7/203-1976 від 08.09.2003 р., про стягнення з Тернопільського райагробуду в користь ЗАТ «Агробуд»45568 грн., а в цілому по зведеному виконавчому провадженню –169392,71 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те що: він придбав у Тернопільського райагробуду Малоходачківський цегельний завод за оплатним договором від 12.12.2003 р., який був переданий йому цього ж числа по акту прийому-передачі; з наявних запитів та відповідей в процесі реєстрації за ним у Тернопільському районному бюро технічної інвентаризації придбаного заводу обтяження не фігурують; в процесі господарських стосунків з банківськими установами з приводу кредитування, де застосовувалась іпотека (цегельного заводу), регулярно перевірялись його права на Малоходачківський завод; рішенням від 15.12.2005 р., яким визнано договір купівлі-продажу недійсним, реституція не застосовувалась; придбане майно є в нього на балансі, він є добросовісний набувач, а тому згідно ст. 388 ЦК України, вважає себе власником описаного і арештованого майна.
Позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи зі слідуючого:
- між Приватним малим підприємством «ВІК»(покупець) та КП «Тернопільським райагробудом»(продавець), був укладений договір купівлі-продажу комплексу нежитлових приміщень, будівель та споруд цегельного заводу, що знаходиться в с. М.Ходачків, Тернопільського району по вул. В.Великого, 2 від 12.12.2003 р.
Майно передано згідно акту прийому-передачі від 12.12.2003 р.
- вказаний договір є відплатним, що підтверджується пакетом поданих позивачем документів. Пунктом 3.3 Договору, передбачено можливість розрахунків любими не забороненими способами. Відплатність договору та факт повного розрахунку підтверджується й вироком Тернопільського міськрайонного суду від 13.09.2004 р., який є обов’язковим для господарського суду виходячи з вимог ст.35 ГПК України.
- рішенням від 15.12.2005 р. у справі № 3/244-2980 договір купівлі-продажу визнано недійсним з моменту його укладення. Однак реституція фактично не застосована, оскільки й вимоги позивача такої не було;
- з огляду на п.3.2. договору купівлі-продажу, де були встановлені розрахунки на протязі трьох років з дня його підписання (12.12.2003), і який визнаний недійсним рішенням від 15.12.2005 р. у справі № 3/244-2980, між позивачем та Тернопільським райагробудом фактично продовжували існувати права і обов’язки після набрання чинності Цивільного кодексу України (01.01.2004р.), тому останній підлягає застосуванню;
- з поданих позивачем запиту Тернопільського районного бюро технічної інвентаризації №11 від 16.12.2006 р. та відповіді Тернопільської районної державної нотаріальної контори №498107-2592 від 16.12.2006 р. видно, що Малоходачківський цегельний завод по вул. В.Великого, 2, під забороною не числиться. А з поданого другим відповідачем витягу від 13.12.2005 р. з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, який видано на його ж запит видно, що інформація про заборону на власність Тернопільського райагробуду в с. М.Ходачків, вул. Січових Стрільців, 2, в реєстрі відсутня.
В підписаному договорі купівлі-продажу (п.6.1) було вказано, що продавець гарантує, що предмет договору під арештом чи іншим обтяженням не знаходиться. При реєстрації за позивачем цегельного заводу, районне бюро технічної інвентаризації (як зобов’язана особа) отримала інформацію, про відсутність від райдержнотконтори обтяження, а тому суд вважає, що позивач не знав і не повинен був знати про наявність арешту (ст. 145 ЦК УРСР), і не міг знати (ст. 388 ЦК України), а тому являється добросовісним набувачем.
Розбіжність в поданих сторонами довідках та витягах з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна на думку суду виникла по причині:
1. неправильної адреси вказаної в постанові від 25.11.2003 р. другого відповідача, оскільки відповідно до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна затвердженого наказом Мін’юсту України № 31/5 від 09.06.1999 р. і зареєстрованого Мін’юстом України 10.06.1999 р. за № 364/3657 (п.2.6.3), місце знаходження об’єкта обтяження, являється одним із основних реквізитів реєстру, при відсутності якого, може бути відмовлено в реєстрації заборон. Так в постанові від 25.11.2003 р. вказано місце розташування об’єкта, вул. Січових Стрільців, а згідно довідок Малоходачківської сільської ради № 786 від 24.05.2006 р.; № 39 від 26.04.2006 р., об’єкт з 21.02.2000 р. знаходиться по вул. Володимира Великого, 2, і ця ж адреса була вказана в договорі купівлі-продажу;
2. ототожнення документів - довідка і витяг з Єдиного реєстру заборон, по інформативному навантаженню, оскільки на відміну від витягу, довідка видається по базі даних раніше створеного Реєстру (п.3.5; п.3.6 вищевказаного положення) і комп’ютерна програма може видавати різні інформації, як у випадку із запитом державної виконавчої служби у Тернопільському районі –довідка № 5853468-Д від 13.12.2005 р. свідчить, що цегельний завод в с. М.Ходачків вул. Січових Стрільців, 2, обтяжений, а витяг № 5853468 від 13.12.2005 р. свідчить, що об’єкт в с. М.Ходачків, вул. Січових Стрільців, 2, під обтяженням не значиться. При цьому два документа видав один і той же реєстратор 13.12.2005 р. в 11 год. 01 хв. і в 11 год. 22 хв.
Разом з тим вищевикладені недоречності, які виникли в т.ч. і по вині другого відповідача не закладають сумнівів у добросовісності набувача (позивача).
- оскільки відповідачі, як у відзивах так і неодноразово в засіданнях посилались на документ - постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.11.2003 р., суд вважає за необхідне дослідити та оцінити цей доказ, як передбачено ст. 43 ГПК України, оскільки у справі № 3/244-2980 був встановлений лише факт наявності постанови від 25.11.2003 р., як доказу без його дослідження та оцінки.
Так відповідно до вимог ст.50 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Разом з тим у справі № 7/203-1976 було винесено рішення, про стягнення з Тернопільського райагробуду в користь ЗАТ «Агробуд»коштів на загальну суму 45568 грн., і зміна способу виконання, як то перехід з грошового на майнове стягнення, судом не вирішувалось, що є компетенцією суду, який видав виконавчий документ згідно вимог ст. 121 ГПК України, а не виконавчої служби. В порушення вимог ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження», Державною виконавчою службою у Тернопільському районі арештоване в т.ч. майно балансовою вартістю 150 тис., коли межі суми стягнення більш ніж в тричі менші (45568 грн.). А арешт накладений лише на виконання наказу господарського суду № 7/203-1976 від 08.09.2003 р., тому посилання другого відповідача у відзиві, що постанова від 25.11.2003 р. прийнята на виконання й інших виконавчих документів на загальну суму 123081,43 грн. безпідставні і спростовуються текстом цієї постанови, а також поданою постановою другим відповідачем про об’єднання у зведене провадження лише 30.12.2005 р. Крім того даною постановою арештоване все майно Тернопільського райагробуду на що посилається і Львівський апеляційний господарський суд у постанові від 01.03.2006 р. № 3/244-2980. Враховуючи, що постанова від 25.11.2003 р. протирічить і не відповідає вищевказаним нормам закону, суд керуючись ст.4 ГПК України її як доказ не застосовує.
- слід відмітити, що докази доведення до відому Тернопільського райагробуду, як передбачено ст. 27, 55 Закону України «Про виконавче провадження», постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.11.2003 р. відсутні, і у справі № 3/244-2980 не підтверджені та не встановлені. А з поданого акту опису та арешту майна боржника від 26.11.2003 р. видно, що на виконання наказу № 7/203-1976 було описано інше ніж Малоходачківський цегельний завод, майно на суму більше 80 тис. грн., що також не може свідчити про доведеність до боржника вказаної постанови, і спростовує твердження третього відповідача про те, що цегельний завод є єдиним джерелом погашення його вимог, а також додатково підтверджує добросовісність позивача як набувача майна.
Враховуючи вищевикладене та те, що позивач придбав майно Малоходачківського цегельного заводу за відплатним договором, не знав і не міг знати про якісь обтяження з приводу цього заводу, тобто є фактично добросовісним набувачем, та враховуючи що між райагробудом та позивачем права і обов’язки продовжували існувати після 01.01.2004 р. (момент введення ЦК України), то в силу закону, а саме ст. 330 ЦК України, позивач набув право власності на Малоходачківський цегельний завод, оскільки відповідно до ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребуване у нього.
Тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, як обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та базуються на нормах Закону.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 43, 69, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати за Приватним малим підприємством "Вік", вул. Львівська, 3/49, м.Тернопіль, код 30497955, право власності на майно - цілісний майновий комплекс Малоходачківського цегельного заводу, що знаходиться в селі Малий Ходачків, вул. В.Великого, 2, Тернопільського району, Тернопільської області.
3. Виключити із акту опису й арешту майна від 04.04.2006 р. майно Приватного малого підприємства "Вік" - цілісний майновий комплекс Малоходачківського цегельного заводу, що знаходиться в селі Малий Ходачків, вул. В.Великого, 2, Тернопільського району, Тернопільської області.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор – апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення 14 червня 2006 р., через місцевий господарський суд.
Суддя С.Г. Стопник