АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-811-2010 рік Головуючий по 1-й інстанції:
Таранкова І.М.
Суддя-доповідач: Макарчук М.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року квітня місяця 08 дня м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Макарчука М.А.
Суддів: Пилипчук Л.І., Чернова С.І.
при секретарі Лимар О.М.
з участю :
прокурора
адвоката
позивача (заявника) ОСОБА_3
представника позивача (заявника) ОСОБА_4
відповідача ОСОБА_5
представника відповідача ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_7
на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 6 січня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ВГІРФО Комсомольського МВ УМВС України в Полтавській області про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, що є приватною власністю;
зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача апеляційного суду ОСОБА_2, -
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до місцевого суду з позовом про усунення перешкод в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1. Вказав що 9 жовтня 2002 року він надав у найм ОСОБА_8 кімнату площею 9 кв. м. у спірному житловому будинку строком на три місяці. Договір найму зареєстрований у Комсомольському відділенні Кременчуцької ОДПІ та приватному підприємстві «ЖЕК-3». Оскільки дія договору закінчилася, а відповідачка не звільняє житлове приміщення просив зобов’язати ОСОБА_8 звільнити займане житлове приміщення , а ВГІРФО Комсомольського МВ УМВС України в Полтавській області зняти відповідача за реєстрації (а.с.4).
У січні 2008 року ОСОБА_8 звернулася із зустрічним позовом про усунення перешкод в користуванні власністю.
Вказала, в 1998 році вона разом з чоловіком придбала спірний будинок. В листопаді 2007 року ОСОБА_3 разом з невідомими особами самоправно із застосуванням фізичної сили виселив її з дітьми із будинку. З цих підстав просила суд усунути для неї перешкоди в користуванні спірним будинком шляхом виселення позивача (а.с.19).
У лютому 2008 року ОСОБА_3 уточнив заявлені вимоги (а.с.22).
У жовтні 2007 року ОСОБА_8 звернулася до місцевого суду з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 1 жовтня 2002 року між нею та ОСОБА_3 і про визнання за нею права власності на цей будинок. Зазначила, що 1 жовтня 2002 року між ними було досягнуто згоди щодо укладення до 1 жовтня 2007 року договору купівлі продажу житлового будинку АДРЕСА_1 за 90100 грн. або 17 000 умовних одиниць та укладено договір завдатку на 1590 грн. Станом на 1 жовтня 2007 року нею в рахунок договору сплачено 10800 доларів США. Так як власник ОСОБА_3 ухиляється від нотаріального посвідчення угоди просила задовольнити її вимоги (а.с.83-87).
Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 30 січня 2008 року позов про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 1 жовтня 2002 року та про визнання за ОСОБА_8 права власності на цей будинок залишено без розгляду (а.с.174).
У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернувся із заявою про застосування строків позовної давності до вимог про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та господарськими будівлями (а.с.108-109).
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 06 січня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ВГІРФО Комсомольського МВ УМВС України в Полтавській області відмовлено повністю.
Зустрічний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю задоволено повністю.
Виселено ОСОБА_3 з житлового будинку № 9 по вул. Лугова в м. Комсомольську Полтавської області.
Вселено ОСОБА_8 в житловий будинок АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 8 грн. 50 коп. судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 і ОСОБА_7 просять скасувати рішення місцевого суду і направити справу на новий судовий розгляд посилаючись на порушення норм процесуального права які регулюють питання прийняття та оцінки доказів по справі та на незастосування норм матеріального права, які визначають наслідки сплину строків позовної давності і на застосування місцевим судом закону, який не підлягав застосуванню для вирішення цього спору.
Апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно абз.4 п.5. постанови №9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.
Місцевим судом встановлено і не заперечується жодною із сторін що 16 квітня 1999 року члени Комсомольської універсальної товарної біржі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 уклади договір купівлі продажу. Згідно цього договору ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_7 купив житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 (а.с.140). 26 квітня 1999 року біржова угода зареєстрована в Кременчуцькому міжміському БТІ (а.с.145).
Місцевим судом також встановлено, що 21 листопада 2001 року ОСОБА_7 подарував вказане будинковолодіння ОСОБА_3 за нотаріально посвідченим договором.
1 жовтня 2002 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 від імені ОСОБА_3 уклали нотаріально посвідчений договір завдатку в рахунок майбутньої угоди купівлі-продажу спірного будинковолодіння, а 9 жовтня 2002 року договір найму кімнати площею 9 кв.м. в цьому ж будинку строком на три місяці.
Крім того місцевим судом встановлено, що відчуження 16 квітня 1999 року спірного будиноковолодіння ОСОБА_8 було здійснено без письмової згоди її чоловіка ОСОБА_10
Встановивши факт відсутності письмової згоди одного із подружжя на відчуження нерухомого майна і непосвідчення угоди в нотаріуса , місцевий суд прийшов до висновку про те, що біржова угода не відповідає вимогам закону, є недійсною з моменту укладення, а тому ОСОБА_8 має право витребувати назад продане майно.
Висновки місцевого суду про відсутність письмової згоди одного із подружжя на відчуження спільного майна та про невідповідність біржової угоди вимогам закону є неправильними так як ґрунтуються на незаконному відхилення судом письмової згоди ОСОБА_10 на відчуження 16 квітня 1999 року спірного майна його дружиною ОСОБА_8, як належного доказу у справі та неправильної правової оцінки наслідків біржової угоди.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:
а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;
б) якщо її учасниками є члени біржі;
в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.
Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Згідно ст. 47 ЦК України в редакції кодексу 1964 року нотаріальне посвідчення угод обов’язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Відповідно до ст.227ч.1 цього ж Кодексу договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Як вставноелно місцевим судом і не заперечується сторонами договір купівлі-продаду спірного будинковолодіння від 16 квітня 1999 року укладений між членами біржі. На договорі міститься письмова згода ОСОБА_10 на відчуження спільного майна (а.с.140).
Біржова операція, договір купівлі-продажу від 16 квітня 1999 року як і письмова згода ОСОБА_10 на продаж житлового будинку, яка вчинена на договорі, сторонами не оскаржувалася в суді, її зміст жодним доказом не спростований. Вчиненй договір купівлі-продажу виконаний сторонами.
Так як ОСОБА_8 не посилалася на нікчемність правочину від 16 квітня 1999 року для обґрунтування заявленої вимоги про захист права власності (а.с.19) і в судовому засіданні не змінювала підстави позовних вимог в порядку встановленому ст. 173ч.2 ЦПК України, сторони не оскаржували в суді біржовий договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, виконали вчинену угоду, то в місцевого суду не було правових підстав для виходу за межі заявлених сторонами вимог за визначеними ними підставами та для висновку про недійсність письмово біржового договору з моменту укладення та про право власності ОСОБА_8 на спірне майно.
З цих підстав рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення
Відповідно до ст. 128 ЦК України в редакції закону станом на 16 квітня 1999 року право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов’язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.
Судом встановлено і не заперечується сторонами що 16 квітня 1999 року ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_7 купив житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1.
21 листопада 2001 року ОСОБА_7 подарував вказане будинковолодіння ОСОБА_3 за нотаріально посвідченим договором.
1 жовтня 2002 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 від імені ОСОБА_3 уклали нотаріально посвідчений договір завдатку в рахунок майбутньої угоди купівлі-продажу спірного будинковолодіння, а 9 жовтня 2002 року договір найму кімнати площею 9 кв.м. в цьому ж будинку строком на три місяці.
Цивільно-правові угоди сторонами не оскаржені, набули чинності і підлягають виконанню.
Встановлені обставини свідчать про те, що з моменту виконання сторонами договору купівлі-продажу право власності ОСОБА_8 на продане нею майно припинено.
Із зустрічного позову вбачається, що вимоги ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні власністю по АДРЕСА_1, ґрунтуються на замовченні нею факту втрати цього права за наслідками вчинення цивільно-правової угоди купівлі – продажу 16 квітня 1999 року. ОСОБА_8 не посилається на нікчемність цього правочину для обґрунтування заявленої вимоги.
З цих підстав зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Так як реєстрація відповідачів у житловому будинку ОСОБА_3 створює перешкоди в користуванні та розпорядженні своїм будинком, то заявлені ним вимоги підлягають задоволенню .
Керуючись ст. 303, 304, 309ч.1п.2-4, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 6 січня 2010 року скасувати та постановити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.
Зобов’язати ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9 не чинити перешкод в користуванні ОСОБА_3 житловим будинком з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 та знятися із реєстрації за цією адресою
Зобов’язати ВГІРФО Комсомольського МВ УМВС України в Полтавській області зняти з реєстрації ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9 по АДРЕСА_1
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю відмовити за безпідставністю.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.
Судді :