ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" серпня 2006 р.

Справа №  4/58

                                        

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу №4/ 58

за позовом товариства  з  обмеженою   відповідальністю  “Алмакс-Авто”  м.  Полтава

до товариства   з  обмеженою  відповідальністю “Авілон”  м.  Кіровоград

про стягнення 14040  грн.  боргу та  пені  

Представники сторін :

від позивача - Корішко І.І. , довіреність № б/н  від 01.02.06 ;

від відповідача:  участі  не  брали. Про час  та  місце  розгляду  справи  відповідач  належним  чином  повідомлений   у  відповідності  до вимог  Інструкції з діловодства в господарських судах України.  21.08.06 року до суду  надійшло клопотання  про  розгляд  справи за наявними  в  справі   матеріалами  через  знаходження  представника   відповідача  у відпустці.  Тобто  відповідач  не виявив  бажання   реалізувати  своє   процесуальне  право на  участь у судовому  засіданні.  Справа  розглядається  без   участі  представника  відповідача.

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення  14040  грн. боргу та пені за  продані   паливно-мастильні  матеріали.

Відповідач відзиву на позов не  подав, вимоги  не  заперечив, доказів погашення заборгованості не представив.  Позивачем направлено  до суду   заяву  про  зміну  обставин,  на  яких  ґрунтуються   позовні  вимоги та  ціни  позову.

Справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній доказами та матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,  заслухавши  представників  позивача  та  відповідача, господарський суд  

                                                ВСТАНОВИВ:

23.02.2006 року Ухвалою господарського суду Кіровоградської області порушено провадження по справі № 4/58 за позовом ТОВ "Алмакс-авто" до ТОВ "Авілон" про стягнення суми заборгованості 14 040 грн.  Позовні  вимоги  фактично   базувались  на    умовах   договору   поставки  № 36-АЗС/2004  від  01.09.2004 року .  Рішенням  господарського  суду  від  20  червня  2006 року  по   справі  №2/100  вказаний  договір  визнано  недійсним з  моменту  його  вчинення.

ТОВ  "Алмакс-авто" змінює обставини, на яких грунтуються позовні вимоги до  ТОВ "Авілон".

24.07.2006 року   до  господарського  суду   надійшла  заява  про  зміну  обставин, на  яких  ґрунтуються  позовні вимоги та  ціни  позову,  яку  прийнято  судом. Позовні  вимоги  викладені  слідуючим  чином.

На підставі Положення про філію ТОВ "Авілон" на території Полтави створив Полтавську філію ТОВ "Авілон". В серпні 2004 року з боку Відповідача в особі Полтавської філії до Позивача надійшла пропозиція укласти Договір поставки. 01.09.2004 р. між Позивачем і Відповідачем був укладений Договір поставки №36-АЗС/2004 (надалі-Договір) та сторони не реалізували свої права і обов'язки щодо цього Договору, а саме: в жодному документі переданому сторонами не має посилання на здійснення своїх дій відповідно укладеному Договору. Предметом Договору була поставка Відповідачу паливно-мастильних матеріалів (надалі-паливо).

Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України (надалі-ЦКУ) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Одним з видів правочинів є договір. Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст.ст.638,639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.  Відповідно до  ст.  642  Цивільного кодексу України,  - якщо  особа,     яка одержала  договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, фактично після виконання сторонами певних дій спрямованих на набуття цивільних прав та обов'язків між Позивачем і Відповідачем був укладений договір в простій усній формі.

Починаючи з вересня 2004 року за попередньою домовленістю Позивач зі своєї сторони відвантажував паливо, а Відповідач його отримував на підставі бланків дозволу ПФ ТОВ "Авілон" ( надалі - ПФ) на відпуск палива (талони), з вказівкою  прізвища,  імені та  по батькові  водія, який має право отримати паливо, виду та кількості палива, кожний з яких скріплювався печаткою ПФ ТОВ "Авілон". Кожен факт заправки фіксувався та відображався в заправочній відомості Позивача з вказівкою Прізвища водія, державного номерного знаку автотранспортного засобу Відповідача, виду та кількості отриманого палива, з фіксуванням дати та часу видачі палива, також всі дані затверджувались підписом водія, який отримував паливо і являвся працівником Відповідача.

В кінці кожного місяця, на підставі бланків дозволу на відпуск палива та заправочних відомостей за поточний місяць, бухгалтерією Позивача складались рахунок-фактура та накладна на поставлене та отримане Відповідачем на протязі місяця паливо.

Всього за період з 01.09.2004 р. Відповідачем отримано від Позивача пальне у кількості 22891 літрів.

Оскільки поставка товару, тобто відпуск палива Відповідачу, здійснювалась безпосередньо з автозаправочних станцій Позивача (АЗС), то Позивач являється таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки товару з моменту вручення товару Відповідачу, який фіксувався в шляхових листах автотранспортних засобів Відповідача та в заправочних відомостях Позивача.

В свою чергу Відповідач регулярно розраховувався за отримане паливо. Підтвердженням цих дій з боку Відповідача є платіжні доручення на перерахування грошових коштів як заборгованість за пальне.

Таким чином встановлено, що Відповідач на протязі всього періоду приймав товар, який поставлявся Позивачем, частково оплачував цей товар. Відповідач своїми діями виявляв згоду на вчинення певних   погоджених  дій (прийняття товару, часткова оплата поставленого товару та ін.) і жодним чином не заявив про відкликання  домовленості  або про відмову , а навпаки продовжував приймати товар, який поставлявся Позивачем на підставі довіреностей виписаних ним відповідно до п. 5 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, а саме: “ Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання цінностей підписується керівником підприємства та головним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх заступниками та особами, ними на те уповноваженими."

Згідно з ст. 8. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», -бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Головний    бухгалтер    або    особа,    на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер):

забезпечує дотримання    на    підприємстві    встановлених    єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

- забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства, (п. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову   звітність в Україні») та ін.

Таким чином, головне підприємство несе повну відповідальність за організацію та контроль облікової, фінансової політики своїх структурних підрозділів.

Відповідно   до   п.    8.1.,    8.4   Положення,   Полтавська філія       веде   оперативний,   статистичний   та бухгалтерський облік та звітує підприємству.

Тобто, всі відомості по рух грошових коштів, а це означає і про оплату Позивачу за отриманий товар, Відповідачу були відомі.

Взаємовідносини між Позивачем та Відповідачем - поставка - отримання товару та оплата за нього продовжувалися на протязі більш року, з вересня 2004 р. по грудень 2005 р. Оплата за отримане пальне йшла з розрахункового рахунку Відповідача, тому що поняття "розрахунковий рахунок філії" немає. Відповідно до ст. 64 Господарського кодексу України , рахунки в установах банків можуть відкривати лише підприємства, тому рух грошових коштів усіх розрахункових рахунків, які відкриті через відокремлені підрозділи, повністю підконтрольні головному підприємству.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Саме оплата Відповідачем зі свого рахунку і є схваленням правочину.

Згідно зі ст.98 Цивільного кодексу України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства. Це означає, що учасники товариства мають право самостійно встановлювати порядок управління структурним підрозділом - філією, що був відкритий товариством, визначати методи, порядок, спосіб контролю за діяльністю виконавчого органу філії.

Відповідач дійсно обмежив повноваження директора філії по укладанню договорів, але, водночас, визначив порядок контролю за діяльністю директора філії, шляхом надання відповідних повноважень регіональному директору філії, який, відповідно до Положення, підпорядкований та підконтрольний директору Відповідача.  Так, відповідно до п.6.2. Положення про Полтавську філію ТОВ "Авілон", у функції регіонального директора філії входить у тому числі і право підписання документів бухгалтерського обліку та фінансово-господарської діяльності ; контроль за порядком укладання юридичних угод ПФ і за наявністю обставин, які б свідчили про недоцільність угоди.

З метою реалізації наданих повноважень регіональний директор має право перевіряти документи бухгалтерського обліку і звітності та фінансово-господарської діяльності ПФ, будь-яки договори, а також має право заборонити укладання або зупинити виконання за будь-якою угодою. Але Відповідач не скористався правом заборони укладання спірного правочину; більш того, Позивач повністю виконав свої зобов'язання по поставці товару, а Відповідач приймав товар, видавав довіреності на отримання цього товару, самостійно його отримував з АЗС Позивача та хоч і частково, але ж таки сплачував за отриманий товар.

З грудня 2005 року Відповідач безпідставно припинив виконувати свої зобов'язання в односторонньому порядку, а саме сплачувати вартість отриманого товару.

Станом на травень 2006 року заборгованість за отриманий товар склала 13021,91 грн.

В  судовому засіданні  22.08.06 року  позивач  зменшив  позовні вимоги,  просить суд  стягнути  7805 грн. 14  коп.  Цими  діями  позивач  фактично визнав  обґрунтованість  викладених у  відзиві  на позовну  заяву   відповідачем   підстав   для   зменшення   заявленої  до стягнення суми.  Так,  оспорюючи позовні  вимоги відповідач   посилався   на  відсутність довіреностей на  отримання товару на протязі  жовтня-листопада  2005  року  по  накладним №4675 від  31.10.05  року на суму  6346  грн. 13  коп. та №4975 від 30.11.05  року  на суму  3635  грн.  Як  достовірно  встановлено  судом дійсно  видача  матеріальних  цінностей проведена  позивачем з  порушенням  п.2 Наказу  Міністерства фінансів  України від  16.05.1996 року  №99 “Про затвердження Інструкції про порядок  реєстрації виданих,  повернутих і використаних довіреностей  на  одержання цінностей”  стосовно  того, що матеріальні  цінності відпускаються покупцям або  передаються  безоплатно тільки  за  довіреностями  одержувачів.  При цьому  довіреність, незалежно  від  строку  її  дії, залишається у  постачальника  при  першому  відпуску цінностей. Згідно  п.15 вказаної  Інструкції,  відповідальність за дотримання постачальником  встановленого   порядку  відпуску за  довіреністю цінностей  покладається  саме на  посадових  осіб  постачальника,  які мають  право  підписувати первинні  документи на  відпуск  цінностей.

Господарським  судом  звернуто увагу на  відсутність на  примірниках  накладних №4675 від  31.10.05 р.   на  суму 6346  грн. та  №4975 від  30.11.05 р.  на суму   3635 грн. підписів   осіб, які  передавали  чи  отримували матеріальні  цінності, що   судом  визнається  як   порушення  порядку  відображення в  документах  бухгалтерського обліку господарських  операцій,   передбаченого  Законом України   “Про бухгалтерський  облік  та  фінансову   звітність в  Україні” та Наказом  Міністерства  фінансів  України від 24.05.1995   року  “ Про затвердження  Положення  про  документальне  забезпечення записів  у  бухгалтерському  обліку.  Єдиним належним та  допустимим  доказом здійснення  господарської  операції  може бути саме  первинний  документ з  суворо  визначеними  Законом  реквізитами:  назвою підприємства, установи від  імені  якої  складено   документ, назва документа (форми),  код форми,  дата і місце  складання, зміст  господарської  операції та  її вимірники (у  натуральному  і  вартісному  виразі), посади,  прізвища, підписи  осіб,  відповідальних  за  здійснення господарської операції і  складання первинного  документа, особистий  підпис або інші  дані, які дають  змогу  ідентифікувати осіб, які  брали  участь  у господарській  операції.

Виходячи  з  аналізу  вказаних  нормативних  актів, господарський суд  вважає, що позивачем  не  подано належних  доказів  відпуску в  жовтні-листопаді  2005  року   матеріальних  цінностей  на  загальну суму  9981  грн.13 коп. відповідачу.  Однак,  враховуючи   що   позивачем  в судовому  засіданні  зменшено  позовні  вимоги стосовно стягнення   саме цієї суми,  суд   приходить  до висновку, що   питання  про стягнення   заборгованості   за  цей  товар  виходить за  межі  позовних  вимог,  оцінці  та  дослідженню в  судовому  засіданні   не підлягає.

13 червня 2006 року Позивач направив на адресу Відповідача повідомлення про сплату суми заборгованості,  що судом  розцінюється як   заявлені  вимоги  про  проведення  оплати на погашення  заборгованості. Відповідач на повідомлення жодним чином не відреагував,  що дало  підставу Позивачу звернутися до суду для захисту порушеного права.

Відповідач   позовні вимоги   заперечив,  документи  про погашення    заборгованості  до  суду не надав.

Проаналізувавши  правовідносини, що виникли  між учасниками спору та  надавши  їм  правову  оцінку,  суд  приходить  до висновку,  що  позовні вимоги  підлягають  до  повного  задоволення,  з  відповідача    необхідно  стягнути  на  користь  позивача    7805 грн.14  коп.

Такий  висновок  суд  зробив  на  підставі  слідуючого.

Правовідносини,   що виникли  між  сторонами   регулюються   за  правилами  глави 54   Цивільного  кодексу  України  про  купівлю-продаж. За  приписом  ст. 655  Цивільного   кодексу  України  за   договором купівлі-продажу  одна  сторона (продавець)  передає  або  зобов'язується  передати  майно (товар) у  власність  другій  стороні  (покупцеві),  а  покупець  приймає  або  зобов'язується  прийняти  майно(товар) і  сплатити  за  нього  певну  грошову  суму.

Таким  чином,  після  отримання   бензину від     позивача   у  відповідача    виник  обов'язок  провести  оплату  за  цей  товар.

Відповідно до ст.526 ЦК  України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України  підтверджують що це  саме  договір купівлі-продажу.

Позивач   повністю виконав  свої  обов'язки  відпустивши   представникам  відповідача   за  довіреностями   паливно-мастильні  матеріали  згідно  до накладних:  №4409 від  30.09.05 року  на суму  7678  грн. 64 коп. за   дорученням  ЯКЦ №670279  від  01.09.05 року,  №4410  від  30.09.2005 року  на суму  126  грн.50 коп. за   дорученням ЯКЦ №670279  від  01.09.05 року на  загальну  суму  7805  грн. 14  коп., яка підлягала  до сплати відповідачем

Для  погашення  заборгованості   відповідачу  27.12.2005  року   надавався   рахунок-фактура №560.

Відпуск   відповідачу  паливно-мастильних  матеріалів   повністю  підтверджується  накладними, довіреностями,  відомостями  з  підписами   працівників   відповідача  про отримання  бензину, талонами на  отримання  бензину   та  мастила  з печатками   відповідача (а.с.25-119).

Визнання  відповідачем   заборгованості  та  вжиття  заходів   для  її погашення   підтверджується   платіжними    дорученнями  №781 від 14.09.2005 року ,  №881 від  05.10.2005 року, №895 від 11.10.2005 року  (а.с. 120).

Таким чином, господарський  суд  вважає, що   уточнені  позовні  вимоги   підлягають  до  повного задоволення  з  відповідача  підлягає  до  стягнення   7805  грн. 14  коп.  заборгованості  за   поставлений   відповідачеві  товар. Виконання  позивачем  умов домовленості  та постачання  товару  повністю  підтверджено  наданими  позивачем  в  судове  засідання  для  долучення  до  матеріалів  справи   документами  про відображення   цих  господарських  операцій  на рахунках  бухгалтерського  обліку та   виданими  податковими  накладними.

На підставі статті 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення покладаються на відповідача,  оскільки   невиконанням  зобов'язань  відповідачем    порушено  права позивача, за  захистом  яких він був  змушений  звертатись до  суду  та поніс  додаткові  витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.901, 903,509 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,36,43,49,66,75,82,84,85,116 ГПК України, господарський суд , -

           

                                               В И Р І Ш И В:

               

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача товариства   з  обмеженою  відповідальністю “Авілон”  м.  Кіровоград   вул. Леніна  14  п/р 26008420150410 в КОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 323293, код 32892364 на користь  товариства  з  обмеженою   відповідальністю  “Алмакс-Авто”  м.  Полтава вул. Монастирська 8 р/р 26000171687001 в ГРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401, код 25156973  заборгованість  за отриманий  товар  в  розмірі   7805  грн. 14  коп,  витрати  за  сплату державного мита в  розмірі   140  грн.40 коп.,  затрати  по оплаті  інформаційно-технічних послуг  в розмірі  118  грн.

Наказ  видати.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

  

Суддя

Ю. І. Хилько