Судове рішення #9837834

                       

Справа № 2-а-335/10

П О С Т А Н О В А

іменем України

    23 червня  2010   року                                                                м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді  Діденко О.П.,

                                                                   при секретарі  Микитин Т.В.,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині справу за адміністративним   позовом   ОСОБА_1 до інспектора ДПС Кобеляцької роти ДПС Бабича Анатолія Олександровича про визнання незаконною  та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

У позові до суду та,  уточнивши в подальшому позовні вимоги,       позивач ОСОБА_1  просив визнати  незаконною  та скасувати  винесену відповідачем 09 квітня 2010 року  постанову серії  ВІ № 097646, якою на нього накладено адміністративне стягнення  за ст.122 ч.1 КУпАП за порушення п.12.4 ПДР України - перевищення  більш як на 20 км./год. швидкості руху  автомобіля   марки ?ОРД” державний номерний знак НОМЕР_1 під час руху у с.Недогарки Кременчуцького району Полтавської області 09 квітня 2010 року о 15 год.38 хв., так як вважає, що він правопорушення не вчиняв, бо рухався з допустимою швидкістю.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги  підтримав та пояснив, що в зазначений  у оскаржуваній постанові час у населеному пункті  керований ним автомобіль був зупинений відповідачем, який усно повідомив йому про  перевищення швидкості руху, а  саме, що він рухався зі швидкістю  87 км./год, не надавши йому  при цьому для огляду вимірювальний прилад, з чим він був незгоден, так як швидкість руху  автомобіля була  65 км./год,  про що він письмово зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення,  і   при цьому посилався на свідка ОСОБА_3, якій належить автомобіль та яка  знаходилася поруч з ним у автомобілі.

Відповідач  Бабич А.О.  у судове засідання не з”явився, але  письмово просив розглянути справу у його відсутність,  що суд визнав можливим, так як позивач проти   розгляду справи у відсутність відповідача не заперечував, та  надав письмове заперечення проти позову,  у якому зазначив, що  під час складання протоколу про адміністративне правопорушення позивачу було роз”яснено права та обов”язки, а також час та місце розгляду справи, що підтверджується  його особистими підписами, що швидкість руху вимірювалася приладом ?еркут”, який, на відміну від спідометра, є  сертифікованим та перевіреним вимірювачем швидкості та який входить до затвердженого наказом МВС України від 01.03.2010 року № 33 переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах ДАІ МВС України для виявлення та  фіксування порушень ПДР України,  а спідометр автомобіля є приладом, який не проходить регулярної повірки в органах держстандарту, похибка виміру невідома, його  показання  залежать від технічної справності приладу, діаметру та показника тиску в колесах.  Далі відповідач зазначив, що  вимірювач швидкості ?еркут” являється технічним приладом, який використовує для визначення швидкості ефект Доплера, який у всьому світі визнаний найбільш точним способом.  Також зазначив, що є сумнівним, щоб пасажир автомобіля  контролював швидкість руху. Вважає, що  ним правомірність прийнятого рішення доведена, тому у задоволенні позову просив відмовити.

Свідок ОСОБА_3 дала показання, що з ОСОБА_1 їхали нешвидко та що  не пам”ятає, чи   в населеному пункті автомобіль був зупинений  відповідачем.  

Заслухавши пояснення позивача, показання свідка,   приймаючи до уваги письмове заперечення проти позову відповідача,   дослідивши   письмові докази,  суд приходить до слідуючого висновку.

Відповідно до п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється  із швидкістю не більше 60 км./год.

Позивач не заперечував проти того, що він був зупинений відповідачем  саме у населеному пункті.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, копія якого на а.с.6, та в оскаржуваній постанові, копія якої на а.с.5, позивач  ОСОБА_1  рухався в населеному пункті зі швидкістю 87 км./год, тобто з перевищенням встановленої швидкості руху більше як на 20 км./год,  за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.122 ч.1 КУпАП, за якою і притягнуто позивача до адміністративної відповідальності. У письмовому поясненні ОСОБА_1, даному під час складання протоколу про адміністративне правопорушення,  зазначено, що він рухався зі швидкістю 55 км./год., а в усному поясненні у судовому засіданні швидкість руху автомобіля була ним зазначена 65 км./год. і   обґрунтувати причину розбіжностей позивач не міг.

Свідком ОСОБА_3 швидкість руху автомобіля  не була зазначена взагалі, а крім того, вона  не   пам”ятає, чи в населеному пункті був зупинений автомобіль, чи поза його межами. За таких обставин та приймаючи до уваги, що  є сумнівним, щоб  пасажир автомобіля контролював його рух, та що свідок є заінтересованою особою, оскільки з її пояснень ОСОБА_1 є її співмешканцем і керував належним їй автомобілем,  то суд не знаходить підстав брати до уваги показання свідка ОСОБА_3, як належний доказ у підтвердження  обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Відповідно до ст.71 ч.1 КАС України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, а відповідно до  частини другої зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У протоколі про адміністративне правопорушення, копія якого на а.с.6, зазначено, що швидкість руху вимірювалася приладом ?еркут” 0603010, і відповідачем  надана копія  свідоцтва про повірку зазначеного вимірювального приладу, строк дії якого до 13 жовтня 2010 року (а.с.7), тому ставити під  сумнів  правдивість  зазначеної відповідачем швидкості руху керованого позивачем автомобіля суд підстав не знаходить.

Відповідно до ст..251 КУпАП  доказами в справі про адміністративне правопорушення є  будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність  адміністративного правопорушення,  винність  даної особи  в його вчиненні, і такі докази  у відповідача на час винесення оскаржуваної позивачем постанови були і  надані ним у судове засідання, тому   їх суд вважає більш переконливими за  пояснення  позивача, оскільки  в його поясненнях є розбіжності щодо швидкості руху автомобіля, до того ж заслуговує на увагу заперечення відповідача в тій частині, що  спідометр є приладом, який не проходить  регулярної перевірки в органах держстандарту, похибка його виміру невідома,  його показання залежать від ряду чинників, в тому числі і від діаметру та показника тиску в колесах. Посилання позивача на ту обставину, що  відповідачем  йому не надані результати  виміру швидкості руху приладом ?еркут” належними доказами не підтверджуються, до того ж це  на суть позову не впливає, оскільки оскаржується винесена відповідачем постанова, а не  дії відповідача.

           Оскільки відповідачем  надані  належні докази,  які  дають підстави суду прийти до висновку, що оскаржувана постанова винесена з  дотриманням  вимог, а саме, що  в діях позивача наявні подія та  склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП, то за таких обставин  суд приходить до висновку, що відповідачем  доведена правомірність своїх дій,  а позивачем заявлені вимоги  не обґрунтовані,  не доведені належними доказами, тому  у задоволенні позову  слід  відмовити.  

    Керуючись ст.ст.  159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,  ст.ст. 122 ч.1,  293  КУпАП,  суд

п о с т а н о в и в:

У  задоволенні  адміністративного позову    ОСОБА_1 до інспектора ДПС Кобеляцької роти ДПС Бабича Анатолія Олександровича про визнання незаконною  та скасування постанови  серії   ВІ № 097646 від 09 квітня 2010 року про накладення на     ОСОБА_1 адміністративне стягнення  за ст.122 ч.1 КУпАП відмовити.

    Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови протягом десяти днів  з дня її складення в повному обсязі та подачі  апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку, передбаченому ст. 186 ч.5 КАС України.

    Суддя                                     Діденко О.П.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація