ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" серпня 2006 р. Справа № 55/234-06
вх. № 8140/5-55
Суддя господарського суду Гребенюк Н.В.
при секретарі судового засідання Добреля Н.С.
за участю представників сторін:
позивача - Ковалец Т.О. відповідача - Плющенко А.П.
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікас", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК - Харківське будівельне управління", м. Харків
про стягнення 31687,74 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікас", м.Київ (далі позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК - Харківське будівельне управління", м. Харків (далі відповідач) 31687,74 грн. штрафу та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо своєчасного перерахування грошових коштів у відповідності до умов укладеного між сторонами договору №59 від 01.06.2005 р. та додаткових угод до нього.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 липня 2006 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17 липня 2006 року.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує, з посиланням на те, що до теперешнього часу актами приймання-передачі позивачем не підтверджено передачу 2-х лифтів. Крім того відповідач вказує на те, що він не мав можливості своєчасно перерахувати позивачу кошти, а саме до 12 липня 2005 року, оскільки позивач уточнював свої реквізити, що підтверджується додатковою угодою №2 від 11 липня 2005 року.
10 серпня 2006 року відповідач надав до суду додаткові заперечення на позов, в яких просить суд відмовити у задоволенні позову, з посиланням на те, що умовами договору №59 від 01.06.2005 року сторонами не було визначено час на протязі якого сторони повинні здійснювати свої зобов"язання, а саме сторонами не було узгоджено строк дії договору№59 від01.06.2005 року та строк виконання зобов"язань, тому вказаний договір та додаткові угоди до нього відповідач вважає неукладеними. Відповідач зазначає про те,що до теперешнього часу актами приймання-передачі позивачем не підтверджено передачу 2-х лифтів 17 січня 2006 року.
10 серпня 2006 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 14 серпня 2006 року.
У судовому засіданні 14 серпня 2006 року представник позивача підтримував позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував .
Сторони звернулись до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.
У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини спору та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.
01 червня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір дольової участі № 59 по будівництву житлового будинку за адресою м.Харків, вул. Луганська,36, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався поставити 3 лифти виробництва Щербінського лифтобудівельного заводу марки ПП-0411Щ згідно спеціфікації (додаток №1 до договору) на загальну суму -246600,00 грн. Пунктом 3.1 договору сторонами було визначено про те, що позивач отримує дві квартири загальною площею 139,52 м2 згідно з додатком №2 та визначено про те, що поставка лифтів є фінансовим внеском позивача у будівництві та вважається його часткою при розподілі житла. Строк дії договору сторони визначили у пункті 2, а саме червень 2005 року по 31 липня 2005 року. Пунктом 6.1 вказаного договору було передбачено, що договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного його виконання.
05 липня 2005 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 59 від 01.06.2005 року, де сторонами було досягнуто згоди і внесено зміни в пункт 3.1 договору та викладено його у наступній редакції:" дольщік отримує 1 (одну) квартиру, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Луганська, б.36, кв.98 загальною площею 81,04 м.кв. вартістю 140550 грн. Пункт 3.2 договору викладено у наступній редакції: "замовник зобов"язується суму у розмірі 106050 грн. перерахувати на розрахунковий рахунок дольщіка-позивача у строк до 12 липня 2005 року, за мінусом 0,4%(банківських). Пункт 3.3 договору викладено у наступній редакції:" У випадку не перерахування замовником суми згідно п.3.2 договору замовник сплачує дольщіку штраф у розмірі 30% від не перерахованної суми.
29 жовтня 2005 року між сторонами було укладено додаткову угоду №2, якою внесено зміни у пунктах 1.2, 2.1, 3.1 договору №59 від 01.06.05 р. та викладено вказані пункти у наступній редакції, а саме Пункт 1.2 договору:" замовник доручає, а дольщік приймає на себе зобов"язання по поставкі трьох лифтів виробництва Щербінського лифтобудівельного заводу марки ПП-0411Щ на загальну суму 276388 грн.64 коп. ", Пункт 2.1 договору:" дія договору- лютий 2006 року., Пункт 3.1 договору:" замовник зобов"язується за поставлене лифтове обладнання перерахувати суму -170338грн.64 коп. на розрахунковий рахунок дольщіка у строк до 07.02.2006 року, за мінусом 0,4%(банківських). У випадку порушення данного пункту замовник сплачує дольщіку штраф у розмірі 30% від не перерахованої суми.
Як свідчать матеріали справи, позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач в порушення умов договору №59 від 01.06.05 р. та укладеної додаткової угоди до нього №1 від 05.07.2005 року, неналежним чином виконав прийняте на себе зобов"язання щодо перерахування коштів прозивачу у сумі 106050 грн. до 12 липня 2005 року, перерахувавши кошти лише 12 серпня 2005 року.
Заперечення відповідача грунтуються на тому, що умовами договору №59 від 01.06.2005 року сторонами не було визначено час на протязі якого сторони повинні здійснювати свої зобов"язання, а саме сторонами не було узгоджено строк дії договору №59 від01.06.2005 року та строк виконання зобов"язань, тому вказаний договір та додаткові угоди до нього відповідач вважає неукладеними. Крім того відповідач зазначає про те,що до теперешнього часу актами приймання-передачі позивачем не підтверджено передачу 2-х лифтів 17 січня 2006 року та вказує на те, що він не мав можливості своєчасно перерахувати позивачу кошти, а саме до 12 липня 2005 року, оскільки позивач уточнював свої реквізити, що підтверджується додатковою угодою №2 від 11 липня 2005 року.
Проте, як свідчать матеріали справи та як вже було вищезазначено пунктом 2 договору №59 від 01.06.2005 року сторонами було визначено строк дії договору, а саме червень 2005 року по 31 липня 2005 рок. Пунктом 6.1 вказаного договору було передбачено, що договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного його виконання.
Заперечення відповідача стосовно того, що до теперешнього часу актами приймання-передачі позивачем не підтверджено передачу 2-х лифтів, поставлених 17 січня 2006 року, судом до уваги не приймається, оскільки факт виконання позивачем своїх зобов"язань щодо поставки відповідачу лифтів підтверджується видатковою накладною №1 від 17 січня 2006 року та довіреностю на отримання ЯЛЖ №785968 на ім"я Мусатова Станіслава Олеговича, відповідач за вказаною накладною отримав 2 (два) лифта, про, що представник відповідача у судовому засіданні не заперечував.
Стосовно заперечень відповідача, які грунтуються на тому, що він не мав можливості своєчасно перерахувати позивачу кошти, а саме до 12 липня 2005 року, оскільки позивач уточнював свої реквізити, що підтверджується додатковою угодою №2 від 11 липня 2005 року, суд вважає за необхідне зазначити про те, що вказана обставина не є поважною причиною та підставою для не виконання прийнятих на себе зобов"язань, більш того, як свідчать матеріали справи юридична адреса та банківські реквізити позивача вказані у розділі 8 договору №59 від 01.06.2005 р. та у додатковій угоді №2 від 11.07.2005 р., на яку посилається відповідач в обгрунтування своїх заперечень, ідентичні.
Під час судового засідання представники сторін вказували на те, що на час розгляду справи сторонами фактично виконанні зобов"язання за договором №59 від 01.-6.2005 р. та додаткових угод до нього, позивачем поставлені лифти, відповідачем перераховані кошти. (оригінали платіжних документів було надано позивачем у судовому засіданні для огляду).
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про те, заперечення відповідача безпідставні та необгрунтовані, позбавлені правового обгрунтування.
Суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до ст.627 ЦК України, ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог разумності та справедливості.
У відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов"язковим до виконання сторонами.
Згідно ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми(неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов"язання.
Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 31687,784 грн. правомірні та обгрунтовані, оскільки прийняте на себе зобов"язання у відповідності до п.3.3 договору №59 від 01.06.2005 року та додаткової угоди до нього№1 від05.07.05 р. відповідач своєчасно не виконав, тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати : державне мито у сумі 102,00 грн., 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача з вини якого виник спір.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 124,129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст.230 ГК України ст.ст. 1, 12, , 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України,
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лік” ( 61002, м. Харків, вул. Мельникова,2 , р/р 26001010110980 в ФБ „Фінанси та кредит” ООО в Харківській області, МФО 350697, код. 25185839) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „НІКАС” вул. Павлівська,18 оф. 6 м. Київ,01135, р/р 2600000650056 в АКБ „Правекс- банк” м. Київ, МФО 321983, код. 32074466, ИНН № 320744626594, свід. № 39017895) 31687,74 грн. штрафу, 316,90 грн. державного мита , 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписано 14 серпня 2006 року.
Суддя Гребенюк Н.В.