Справа № 2-2711/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 червня 2010 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого – судді Кутья С.Д.,

при секретарі – Мизнікової Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2010 р. позивач звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька про зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як «дитині війни». Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона народилась   1941 року, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус «дитини війни». Згідно із ст. 6 вказаного Закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Законом України «Про державний бюджет на 2007  рік» (п.12 ст.71) зупинена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак,  рішенням Конституційного Суду України №6рп/2007 від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України вказані положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».  

Позивач просила визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька  незаконними. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька нарахувати  щомісячну доплату до пенсії як «дитині війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період за період 2008 р. у сумі 1687,20 грн., за 12 місяців 2009 р. в сумі 1787,20 грн. та з 01.01.2010 р. ,  виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність         

Позивач у судове засідання не з’явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Відповідач у судове засідання не з’явився, надав заперечення де зазначив, що пунктом 3 статті 2 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що для окремих категорій громадян Законами України можуть встановлюватись умови, норми і порядок їх   пенсійного забезпечення відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Одним з таких Законів і є Закон України „Про соціальний захист дітей війни”. Виділені наступні періоди дії Закону: з  01.01.2006 року по 09.07.2007 року – з моменту набрання чинності Закону України до винесення Конституційним судом рішення № 6-рп/2007; з 09.07.2007 року по 31.11.2007 року – з моменту прийняття Конституційним судом рішення № 6-рп/2007 і до внесення змін в Закон України „Про соціальний захист дітей війни” Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”; з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року – дія змін в Закон України „Про соціальний захист дітей війни” до моменту винесення Конституційним судом рішення № 10-рп/2008; з 22.05.2008 року і по сьогоднішній день – повернення до дії Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції чинній до 01.01.2008 року. Виникнення спірних правовідносин припадає на період після 22.05.2008 (Закон України „Про соціальний захист дітей війни” діє в редакцій чинній до 01.01.2008 року).

Згідно ст. 6 Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з положень преамбули Закону України „Пре загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг за кошти Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внески роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, та також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонд та   фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Преамбулою Закону України „Про соціальний захист дітей війни” закріплено, що цей Закон установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Враховуючи межі застосування Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та за принципом превалювання спеціальної норми над загальною, положення Закону „Про соціальний захист дітей війни” є спеціальною нормою у галузі пенсійного законодавства, а Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є загальною нормою з цих питань.

Загальні норми можуть бути застосовані лише щодо питань не врегульованих спеціальною нормою права.

Закон України „Про соціальний захист дітей війни” в ст. 7 чітко визначив, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною 2 ст. 95 Конституції України встановлює, що виключно законом пре Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Згідно ч. 5 ст. 18 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі не передбачені цим Законом.

Кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню (ч. 2 ст. 72 Закону Україні „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).

Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат, та на цілі, не передбачені цим Законом.

Загальна норма (Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”) вказує на те, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (ч. 1 ст. 28).

Проте частиною 3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а тому, щодо пенсіонерів, яким доплата до пенсій призначена за іншими спеціальними законами, у тому числі і на підставі Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, зазначений у частині 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” розмір мінімальної пенсії за віком не застосовується.

Розмір доплати до пенсії, встановлений ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, був визначений, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, який для цієї категорії пенсіонерів законодавчо встановлений не був.

Положення частини 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, щодо встановлених обмежень застосування розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного частиною 1 цього Закону, Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України, не визнавалися, а тому підлягають виконанню.

Отже вимоги про те, що базова мінімальна пенсія за віком при обчисленні доплати до пенсії з урахуванням положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” повинна визначатися згідно із Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” суперечить законодавству, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відносно проміжку часу з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, представник відповідача зазначив, що 22.05.2008 року Конституційним судом України прийнято рішення у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Відповідно до вказаного рішення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункт 41 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” (стосується змін до Закону України – „Про соціальний захист дітей війни”).

Згідно п. 5 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року, положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Управління, зазначив представник, керувалося в своїй діяльності редакцією Закону чинній з 22.05.2008 року і нараховувало щомісячну доплату до пенсії у розмірі 48,10 гривень (ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”: дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення розмірі надбавки, встановленої для учасників війни).

Тобто Управління пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька діяло відповідно до ст. 6 Конституції України.

Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно  до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення  Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.  

Позивач віднесен до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька, що підтверджується відповідним пенсійним посвідченням № НОМЕР_1.

Враховуючи зазначений статус позивача, він, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на  30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

 Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2008 рік, суд вважає їх такими, що підлягають  частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: « Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".  

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Таким чином, на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України районне управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача з 22.05.2008 року повинно було діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Таким чином, вимоги позивача щодо виплати соціальної допомоги за 2008 рік підлягають задоволенню з 22.05.2008 року.

Статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються  залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у  межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких, є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України „Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії  або щомісячного   грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Таким чином, за період з 01.01.2009 року до 31 грудня 2009 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, були чинними з 01 січня 2009 до 31 грудня 2009 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни за 2009 рік підлягають задоволенню.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються  залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у  межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких, є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України „Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії  або щомісячного   грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

На підставі Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, Закону України „Про Державний бюджет України та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та керуючись ст. ст. 1, 10, 11, 14, 60, 64, 208, 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд, -

ВІРИШИВ:

Позовні вимоги –  задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька, щодо невиплати на користь  ОСОБА_1 пенсії у розмірах, передбачених ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. та з 01.01.2009 р. по день розгляду справи.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька надбавку до пенсії на користь ОСОБА_1 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»  за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. та з 01.01.2009 р. по день розгляду справи з урахуванням фактично отриманих позивачем сум.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

                          Суддя                             С.Д.Кутья