Справа №2-279/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

12 травня 2010 року                                                                        

                                 Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого – судді Локтіонової О.В.,

при секретарі – Федоровській Л.А.,

за участю позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної події,

У с т а н о в и в:

    19 січня 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів матеріальну шкоду у сумі 21451 грн.82 коп., моральну шкоду у сумі 150000 грн. і витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн.

Свої позовні вимоги вона обґрунтувала тим, що 01 серпня 2008 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача ОСОБА_3, вона отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, які потягли за собою тривалий розлад здоров’я. 01 грудня 2008 року їй була присвоєна 3 група інвалідності. В результаті отриманих травм вона знаходилася на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Жовтневої центральної районної лікарні Миколаївської області, інституті очних хвороб і тканинної терапії імені В.П.Філатова м.Одеси, після чого знаходилася на амбулаторному лікуванні. В зв’язку з перебуванням на лікуванні виникла необхідність в придбанні лікарських засобів, яких не було в медичному закладі та проведення операції. Витрати на придбання лікарських засобів та медичне обслуговування склали 20471 грн. 82 коп. Під час поїздок в інститут очних хвороб в м.Одесу її супроводжував її чоловік ОСОБА_5, так як її стан здоров’я потребував супроводження. Перевозка здійснювалася автотранспортом ПП «ПІК» м.Миколаєва та «АВ Привоз» м.Одеси, вартість проїзду в одну сторону складала 35 і 40 гривень. В зв’язку з чим, вона для поїздок в інститут очних хвороб в м.Одесу і назад в м.Миколаїв витратила 980 гривень. Крім матеріальної шкоди їй було спричинено значну моральну шкоду, яка виразилася в фізичному болі та стражданнях, які вона перенесла в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Вона змушена була перенести медичні операції, подальше лікування, втратила зір та отримала групу інвалідності. Крім того вона втратила  сон та виникла необхідність приймати заспокійливі засоби. Моральну шкоду вона оцінює в 150000 гривень.

В судовому засіданні позивач  підтримала позовні вимоги, пояснила про вищевикладене і просила позов задовольнити.

Представник позивача також   підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково в частині відшкодування матеріальної шкоди, а в частині стягнення моральної шкоди позовні вимоги не визнав у повному обсязі.

Відповідач  – Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в судове засідання свого представника не направила. До суду надіслала повідомлення з проханням слухати справу за відсутністю свого представника. В своїх письмових запереченнях позовні вимоги не визнала та зазначила, що позивачка не зверталася до них з заявою про виплату їй страхового відшкодування. І до ДТП вона мала проблеми із здоров’ям, зокрема із зором. Крім того під час ДТП була у стані алкогольного сп’яніння. Страховою компанією відшкодовуються витрати тільки в тому випадку, якщо вони підтверджені документально медичним закладом. Законом «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено відшкодування страховою компанією судових витрат, в тому числі на правову допомогу. Не є належними доказами по справі надані позивачкою квитки на автобус до м.Одеси і назад, оскільки вони отримувалися не в касі вокзалу. Крім того не має документу, який би підтверджував необхідність супроводу для позивачки. Відповідно до ст.ст.9 і 22.3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілій за рахунок страхової компанії може відшкодовуватися моральна шкода не більше 5% ліміту страховика.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши заперечення на позов та письмові докази, суд встановив наступне.

Відповідно до полісу №ВВ 8346235 від 05.05.2008 р. обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів між Національною акціонерною страховою компанією «Оранта» та ОСОБА_3 був укладений договір, за умовами якого Миколаївська обласна дирекція НАСК «Оранта» зобов’язалася у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу Форд Фієста, реєстраційний номер НОМЕР_1 відшкодувати матеріальну шкоду, завдану ОСОБА_3 життю і здоров’ю потерпілого у сумі 51 000 грн.(а.с.114).

Згідно з постановою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 08.04.2009 р. відповідач ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що 01 серпня 2008 року біля 21 години 20 хвилин у темний час доби при обмеженій оглядовості, керуючи автомобілем марки Форд Фієста, реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по автодорозі «Миколаїв-Лимани-Станіслав» зі сторони с.Лимани в напрямку м.Миколаєва. В цей же час на перехресті автодороги з вул.Леніна с.Галицинове знаходився автомобіль марки ЗАЗ-968 М, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6, який мав намір виконати маневр лівого повороту та зупинився на крайній лівій смузі проїзної частини. Наближаючись  до перехрестя водій ОСОБА_3 проявив неуважність і маючи об’єктивну можливість виявити автомобіль, який знаходився попереду, допустив наїзд на автомобіль марки ЗАЗ. Пасажиру автомобіля ЗАЗ – ОСОБА_1 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку та забою нижньої щелепи. Провадження по кримінальній справі по обвинуваченню за ч.1 ст.286 КК України відносно ОСОБА_3 закрито і останнього звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку із застосуванням Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року (а.с.4).

Відповідно до довідок Жовтневої центральної районної лікарні від 24.11.2009 р. №1466, від 15, 17 і 18 березня 2010 р., листків непрацездатності, виписного епікризу, медичних карток та медичних висновків ОСОБА_1 з 02 по 29 серпня 2008 р., з 09 по 28 вересня 2008 р., з 03 листопада по 01 грудня 2008 р., з 21 січня по 20 лютого 2009 р., з 06 по 15 жовтня 2009 р., з 13 по 27 листопада 2009 р. знаходилася на лікуванні в неврологічному відділенні ЖЦРЛ (а.с.8-14,20,21,87), в лікарні швидкої медичної допомоги м.Миколаєва з 02 по 29 серпня 2008 р. (а.с.86) та в інституті очних хвороб і тканинної терапії імені В.П.Філатова м.Одеси з 28 серпня по 08 вересня 2008 р., 29 січня 2009 р., 12 березня 2009 р., 17 червня 2009 р., 07 і 09 жовтня 2009 р. (а.с.7, 22-28, 75-77, 88-110).

Відповідно до довідки лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва від 22.08.2008 р.№799 ОСОБА_1 з 02.08.2008 року по 26.08.2008 року знаходилася на лікуванні в нейрохірургічному відділенні лікарні і була направлена для подальшого лікування в інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В.П.Філатова м.Одеси (а.с.16-18).

З довідок Миколаївської обласної офтальмологічної лікарні вбачається, що у серпні 2008 р. ОСОБА_1 також проходила у них обстеження і була направлена до інституту очних хвороб і тканинної терапії імені В.П.Філатова м.Одеси (а.с.18,19).  

Згідно медичного висновку інституту очних хвороб і тканинної терапії імені В.П.Філатова, ОСОБА_1 з 28 серпня по 8 вересня 2008 року знаходилася на стаціонарному лікуванні у відділені №4 з діагнозом: праве око - контузія тяжкого ступеню, регматогенна відслойка сітчатки, ліве око – периферична дегенерація сітчатки (а.с.22).

З висновку судово-медичної експертизи №531 від 26.01.2009 р. вбачається, що у ОСОБА_1 після ДТП були виявлені тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку 1 ст., забою нижньощелепного суглобу зліва, центральної дегенерації сітчатки лівого ока. Між отриманими в умовах ДТП тілесними пошкодженнями є прямий причинний зв'язок. Забой головного мозку 1 ст. і центральна дегенерація сітчатки лівого ока є середньої тяжкості тілесними ушкодженнями за ознакою тривалого розладу здоров’я. Забій нижньощелепного суглобу зліва є легким тілесним ушкодженням, що спричинило короткочасний розлад здоров’я. В крові позивачки був виявлений етиловий спирт в концентрації, яка відповідає легкому ступеню алкогольного сп’яніння (а.с.115-118).

Згідно з випискою із акту огляду медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 01.12.2008 р. призначена 3 група інвалідності у зв’язку із зором (а.с.6).

Призначені позивачці ліки, суми на їх придбання та операційні послуги підтверджуються представленими ОСОБА_1 довідками з медичних закладів та квитанціями про їх оплату (а.с.15, 22-28, 33-54, 75-77, 119).

Поїздки ОСОБА_1 до м.Одеси на лікування і в зворотному напрямку підтверджуються вищенаведеними медичними висновками інституту очних хвороб і тканинної терапії імені В.П.Філатова м.Одеси, де зазначені дати та квитками на автобус, дати на яких повністю відповідають датам відвідань інституту (а.с.39,40, 127-146). Вартість квитків та їх зовнішній вигляд підтверджуються наказами ТОВ «Південні автовокзали» №16 від 28.05.2009 р. та №10 від 08.07.2008 р. та наданими цим товариством зразками квитків (а.с.79,80,82,83).

Витрати на правову допомогу, здійснені позивачкою, доводяться квитанцією до прибуткового касового ордеру (а.с.32).

Відповідно до положення ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно п.4 Постанови Пленуму  Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 із змінами "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання,  оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно з ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Зазначених обставин в судовому засіданні встановлено не було.

Відповідно до вимог ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона  (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

На підставі викладеного суд вважає доведеним, що з вини ОСОБА_3 позивачці були спричинені тілесні ушкодження, з приводу яких вона знаходилася на лікуванні та витрачала кошти на придбання ліків. Оскільки ОСОБА_3 уклав договір страхування з Національною акціонерною страховою компанією «Оранта», де страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, то саме страхова компанія повинна відшкодувати позивачці матеріальну шкоду. Суд вважає, що матеріальна шкода підлягає задоволенню частково, оскільки письмовими доказами доведено, що на придбання ліків позивачка витратила 20 492 грн.83 коп. та на проїзд до м.Одеси і назад 415 грн. Суд вважає необґрунтованими вимоги позивачки про необхідність стягнення з відповідачів вартості квитків за проїзд її чоловіка, який супроводжував її, оскільки обов’язковість її супроводження не підтверджується медичними висновками.  

Посилання відповідача - Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на те, що не доведено, що витрати на лікування зумовлені саме подією ДТП, оскільки позивачка і до ДТП мала проблеми зі здоров’ям, зокрема із зором  і під час ДТП була у стані алкогольного сп’яніння, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони повністю спростовуються висновком судово-медичної експертизи №531 від 26.01.2009 р., де зазначено, що між отриманими в умовах ДТП тілесними пошкодженнями є прямий причинний зв'язок. Експерт зазначає, що в крові позивачки був виявлений етиловий спирт в концентрації, яка відповідає легкому ступеню алкогольного сп’яніння. І не вказує, що цей стан якимось чином вплинув на тілесні пошкодження.

Відповідно до ст.1167 ЦК України є обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди, яка настала в результаті спричинення їй тілесних ушкоджень.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує глибину моральних та психологічних страждань потерпілої, пов‘язаних з дорожньо-транспортною подією й  спричиненням потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень, в результаті яких вона проходила курс лікування, отримала групу інвалідності, перенесла стрес та приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню на суму 25000 грн. Оскільки ст.ст.9 і 22.3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 р. №1961 передбачають, що страхова компанія відшкодовує моральну шкоду не більше 5% ліміту страховика, то з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» підлягає стягненню на користь позивачки моральна шкода у розмірі 2550 грн., а з  ОСОБА_3 – 22450 грн.

На підставі ст.ст.84,88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн. у рівних частках, а також на користь держави підлягають стягненню з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 209 грн.07 коп. і  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 7 грн.50 коп. та з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 8 грн.50 коп. і  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 7 грн.50 коп.

Посилання відповідача - Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на те, що Закон «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачає відшкодування витрат на правову допомогу, суд не приймає до уваги, оскільки відшкодування таких витрат передбачено Цивільним процесуальним кодексом України.

Керуючись ст.ст.209,212-215,218 ЦПК України, суд

В и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 20907 (двадцять тисяч дев’ятсот сім) грн. 83 коп. і моральної шкоди – 2550 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 22450 (двадцять дві тисячі чотириста п’ятдесят) грн.

Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн.

Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 209 грн.07 коп. і  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 7 грн.50 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 8 грн.50 коп. і  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 7 грн.50 коп.

        На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційну скаргу – протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                                     Суддя                                                 О.В.Локтіонова