ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "10" серпня 2006 р.  10-45              Справа № АС-13/285-06

вх. № 7324/1-13

Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.

за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.

представників сторін позивача - Сотников В. А., дов. № 22 від 01.07.06 р.,

відповідача - Бажинов С. І., дов. № 2702/10/10-025 від 20.09.05 р.

по справі за позовом  ДП "НДГ "Прогрес" с. М.Данилівка   

до  Дергачівська МДПІ м. Дергачі  

про визнання незаконним  рішення та спонукання до списання боргу  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство „Навчально-дослідне господарство „Прогрес” Харківської державної зооветеринарної академії, після уточнення позовних вимог, які прийняті судом, просить визнати незаконним рішення Дергачівської МДПІ Харківської області № 3 від 23.05.06 р. та зобов’язати Дергачівську МДПІ Харківської області списати безнадійний податковий борг в сумі 398434,97 грн., що виник становм на 16.05.06 р., а саме: ПДВ – 7091,78 грн., фіксований сільськогосподарський податок – 71930,19 грн., спец ПДВ – 95927,53 грн., орендна плата за майновий комплекс – 6219,0 грн., штрафні санкції – 98400,92 грн., пеня – 44094,84 грн., плата за податковий кредит – 728,27 грн., прибутковий податок – 134042,44 грн., посилаючись на положення законів України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, „Про державний бюджет України на 2006 рік”, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом ДПА України № 103 від 14.03.01 р., Бюджетний Кодекс України.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на положення Закону України „Про систему оподаткування” та інші обставини, викладені у відзиві на позов.

Справа розглядається в порядку КАС України.

Надані документи свідчать, що позивачем до Дергачівської МДПІ Харківської області була направлена заява від 18.05.06 р. (вх. від 18.05.06 р.) про списання в порядку п. 18.2 ст. 18 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” недоїмки по податкам в сумі 26661,53 грн. станом на 16.05.06 р., оскільки по ним минув строк позовної давності у 1095 днів згідно актів звірок. За твердженням підприємства, викладеним в заяві, списанню підлягав борг по платежам: ПДВ – 7091,78 грн., фіксований сільськогосподарський податок – 71930,19 грн., спец ПДВ – 95927,53 грн., орендна плата за майновий комплекс – 6219,0 грн., штрафні санкції – 38400,92 грн., пеня – 44094,84 грн., плата за податковий кредит – 728,27 грн., прибутковий податок – 2220,0 грн.

Позивачем до матеріалів справи також надана копія заяви (дата на заяві відсутня), в якій підприємство просило відповідача розглянути питання про списання заборгованості по прибутковому податку в сумі 131822,44 грн., який виник з 01.01.01 р. по 16.05.06 р.

Суд вважає необхідним відмітити, що надана копія заяви не містить відміток про те, що вона була отримана відповідачем, але представник відповідача не заперечував проти того, що така заява до ДПІ надходила..

За результатами розгляду поданої платником заяви від 18.05.06 р. керівником ДПІ було прийняте рішення № 3 від 23.05.06 р., яким підприємству було відмовлено у списанні податкового боргу на загальну суму 398434,97 грн., в т.ч. по ПДВ – 7091,78 грн., фіксованому сільськогосподарському податку – 71930,19 грн., спец ПДВ – 95927,53 грн., орендній платі за майновий комплекс – 6219,0 грн., штрафним санкціям – 98400,92 грн., пені – 44094,84 грн., платі за податковий кредит – 728,27 грн., прибутковому податку – 134042,44 грн. Підставою для відмови вказані приписи абз. 1 ст. 70 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”.

Суд вважає необхідним відмітити, що відповідно положенням п. 18.2.1 ст. 18 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. При цьому під терміном „безнадійний” слід розуміти податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом. В п. 1.3 ст. 1 цього Закону визначено, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Крім того слід відмітити, що в Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків визначений перелік податків і зборів (обов’язкових платежів), щодо яких здійснюється визначення та списання безнадійного податкового боргу. Згідно Порядку визначення та списання безнадійного податкового боргу органами державної податкової служби здійснюються щодо: - податків і зборів (обов’язкових платежів), контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування яких покладено на відповідні контролюючі органи згідно з законодавством; - усіх видів пені та штрафних санкцій, що зараховуються до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів (у тому числі пені та штрафних санкцій, нарахованих за порушення термінів розрахунків під час здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності), а також плати (процентів) за наданий податковий кредит, які нараховані платникам податків на податковий борг, який визнано безнадійним відповідно до Закону; - пені та сум штрафних санкцій, нарахованих на податковий борг, який визнано безнадійним відповідно до Закону, за період з дня виникнення безнадійного податкового боргу до дня прийняття рішення про списання.

Позивачем до позову включені вимоги про списання спец ПДВ в сумі 95927,53 грн.

Слід відмітити, що відповідно „Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини”, коштів ПДВ, які нараховуються  сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім  підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, не підлягають сплаті до бюджету. В Порядку передбачено, що залишок податкових зобов’язань відповідно до декларації з ПДВ з  реалізованої такої продукції, товарів (робіт,  послуг), тобто різниця між сумою ПДВ,  одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету.

За таких обставин зобов’язання по ПДВ, задекларовані у спеціальних податкових деклараціях по ПДВ, не можуть вважатися податковим боргом в розумінні п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а тому на ці зобов’язання не розповсюджуються положення п. 18.2.1 ст. 18 Закону.

Також позивачем до позову включені вимоги про списання боргу по орендній платі за майновий комплекс в сумі 6219,0 грн. (договору, якій би свідчив про наявність орендних відносин між підприємством та державою відносно майнового комплексу, позивачем не надано). В обґрунтування даних вимог позивач посилається на акт звірки розрахунків з бюджетом станом на 31.12.05 р., з якого вбачається, що станом на 01.01.05 р. існувала заборгованість в сумі 6219,0 грн.

Суд вважає необхідним відмітити, що в Законі України „Про систему оподаткування” визначений вичерпний перелік держаних та місцевих податків та зборів (обов’язкових платежів), по яким у їх платників виникають зобов’язання перед відповідним бюджетом. До цього переліку не включені орендні платежі за цілісні майнові комплекси, які знаходяться в користуванні за договорами оренди. Оскільки зобов’язання по орендним платежам за цілісні майнові комплекси виникають не з правовідносин, що регулюється податковим законодавством, а з цивільно-правових відносин (договору оренди), ці зобов’язання не є податковим боргом в розумінні п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а тому на ці зобов’язання не розповсюджуються положення п. 18.2.1 ст. 18 Закону.

До позову позивачем включені вимоги про списання заборгованості по платі за податковий кредит в сумі 728,27 грн.

Відповідно приписам п. 14.3.1 ст. 14 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на умовах податкового кредиту здійснюється розстрочення   податкових зобов’язань, за яким основна сума кредиту та нараховані на неї проценти погашаються рівними частками. В Законі також передбачено, що (п. 14.3.5 ст. 14) для розстрочення податкового боргу на умовах податкового кредиту керівником органу ДПС відповідно рівня приймається рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов’язань.

В Порядку „Розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань платників податків” встановлений порядок розгляду заяв платників про надання розстрочення або відстрочення податкового боргу та прийняття відповідного рішення. В п. 3.5 Порядку передбачено, що після прийняття або отримання рішення орган державної податкової  служби за місцем реєстрації платника податків (або за місцем обліку його податкового зобов’язання) укладає з цим платником договір про розстрочення (відстрочення).

Оскільки плата за користування податковим кредитом не віднесена Законом України „Про систему оподаткування” до податків та зборів (обов’язкових платежів), зобов’язання виникають на підставі укладеного платником податку та органом ДПС договору, то ці зобов’язання не є податковим боргом в розумінні п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а тому на ці зобов’язання не розповсюджуються положення п. 18.2.1 ст. 18 Закону.

Оскільки, стосовно списання заборгованості по платежам за користування податковим кредитом положення Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків визначений перелік податків і зборів (обов’язкових платежів), щодо яких здійснюється визначення та списання безнадійного податкового боргу суперечать вимогам Закону України „Про систему оподаткування” та Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, суд не приймає цей Порядок як підставу для списання такого боргу.

До позову позивачем включені вимоги про списання податкового боргу по штрафним санкціям в розмірі 38400,92 грн. та пені в розмірі 44094,84 грн. В обґрунтування наявності боргу по штрафним санкціям позивачем до матеріалів справи надані копії податкових повідомлень-рішень Дергачівської МДПІ Харківської області від 23.09.02 р. про застосування фінансових санкцій за порушення граничних строків сплати податкових зобов’язань по фіксованому сільськогосподарському податку та по ПДВ. У наданих податкових повідомленнях-рішеннях відповідачем вказані граничні строки сплати визначених податкових зобов’язань, а саме, на протязі 10 днів від дня отримання податкового повідомлення-рішення. В поясненнях в судовому засіданні представник позивача вказує на те, що він був зобов’язаний сплатити податкові зобов’язання до 03.10.02 р., але ним не надані докази того, що ці податкові повідомлення-рішення були ним отримані саме 23.09.02 р., а не пізніше.

Відповідно положенням Порядку списання ... безнадійним визнається податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк давності - 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов’язання (рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) на підставі даних обліку). Визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами державної податкової служби, здійснюється за даними карток особових рахунків платників податків, що ведуться в органах державної податкової служби в установленому порядку, за станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

З аналізу положень даного Порядку та Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” випливає, що для проведення списання податкового боргу податкові зобов’язання, по яким він виник, повинні бути узгодженими.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечує проти того, що податкові повідомлення-рішення платником податку були отримані у вересні 2002 р. і ці зобов’язання обліковуються в особовій картці платника, тобто є узгодженими.

До позову включені вимоги про списання податкового боргу по ПДВ в сумі  7091,78 грн., фіксованому сільськогосподарському податку в сумі 71930,19 грн. та прибутковому податку в сумі 2220,0 грн.

Проте, ні в позові, ні в подальших поясненнях позивача та його представника в судовому засіданні не вказано коли і яким чином ці зобов’язання були узгоджені, з якого моменту вони набули статусу податкового боргу. Представником позивача до матеріалів справи надані копії податкових декларацій по ПДВ № 1 та № 2 (скорочені), але дані цих декларацій стосуються нарахування зобов’язань по ПДВ від реалізації товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою та від операцій з продажу переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, які не підлягають сплаті до бюджету. Також надані „форма розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку за 2002 р. та 2003 р. та інформація за 2001-2003 р.р. Проте документів, які б підтвердили розрахунки, вказані в інформації, позивач не надав.

Представник позивача в судовому засіданні наполягає на тому, що всі документи, по яких скінчився строк зберігання, були знищені і у підтвердження цього надав копію акту від 05.10.05 р. на списання документів, які підлягають знищенню.

Суд не приймає цей акт як доказ наявності податкового боргу по ПДВ в сумі  7091,78 грн., фіксованому сільськогосподарському податку в сумі 71930,19 грн. та прибутковому податку в сумі 2220,0 грн. з урахуванням положень п. 1 та п. 4 ст. 70 КАС України

Інших документів, які б підтверджували наявність податкового боргу, стосовно якого минув строк у 1095 днів для стягнення, позивачем не надані. Посилання позивача на акти звірок розрахунків з бюджетом, в яких, за твердженням позивача, є відомості про безнадійний податковий борг, суд вважає безпідставними, оскільки в наданих актах звірок (по ПДВ) вказана сума боргу станом на 01.01.05 р. та на 31.12.05 р. і на ці дати строк позовної давності не сплив.

Таким чином позивач не виконав приписи п. 1 ст. 71 КАС України, який зобов’язує кожну сторону довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги або заперечення.

Також суд вважає необхідним відмітити, що в позові та поясненнях представника в судовому засіданні позивач посилається на приписи п. 18.2.1 ст. 18 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” як на підставу для списання податкового боргу. Але позивачем не взято до уваги те, що у зв’язку з набранням чинності Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” до Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” були внесені зміни, зокрема, була зупинена дія п. 18.2.1 „в” ст. 18, яка встановлювала, що списанню підлягає податковий борг юридичних осіб, щодо якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.

Таким чином, на теперішній час посилання позивача на вказану норму є помилковим.

Зважаючи на те, що при прийнятті рішення про відмову у списанні відповідач діяв в межах наданих йому повноважень, а також у зв’язку з вищевикладеними обставинами, які були встановлені судом, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями   7, 9, 17, 160- 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанову суду першої інстанції повністю або частково.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 15.08.06 р.

Суддя                                                                                            Водолажська Н.С.