Справа № 2а-3426/2010 року
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2010 року м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Агафонова С.А.,
при секретарі Кузьмінській В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 м. Біла Церква справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква, про визнання дій протиправними, проведення перерахунку та виплати доплати за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з названим позовом, мотивуючи тим, що відповідач, безпідставно не нараховує йому доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю згідно вимог Закону, як непрацюючому пенсіонеру, просить суд визнати дії відповідача в частині встановлення підвищення до пенсії позивача у розмірі 5 грн. 20 коп. згідно постанови Кабінету Міністрів України протиправними та зобов’язати його провести перерахунок та виплату доплати згідно законодавства з 01.01.2008 року в розмірі мінімальної заробітної плати, який встановлюється Законами України про державний бюджет України на відповідні роки.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав повністю.
Представник відповідача, попереджений належним чином про час і місце розгляду справи, до суду не з’явився, надав письмові заперечення, які приєднані до справи, просить справу розглянути у відсутність представника відповідача, а тому суд вважає можливим вирішити справу у відсутність відповідача.
Як вбачається з письмових заперечень відповідача, Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква позовні вимоги не визнає та зазначає, що порядок обчислення додаткових пенсій за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю визначається КМ України. Доплата до пенсії відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" проводиться в розмірі, визначеному постановою КМ України від 26.07.1996 року № 836, що становить 5 грн. 20 коп., а саме КМ України надано право встановлювати розміри соціальних виплат та здійснювати видатки на реалізацію положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в межах асигнувань, затверджених Верховною Радою України в Законі "Про Державний бюджет України" на відповідний рік, крім того, згідно ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" його застосування провадиться у порядку, визначеному КМ України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. А саме в розмірах, які і визначені КМ України виходячи з реальних можливостей Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями і враховуючи вимоги ст.95 Конституції України, провадиться позивачу виплата зазначеної доплати, Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» доплата за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю не проводиться, а тому відповідач діє в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Заслухавши пояснення позивача, оглянувши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, суд приходить до висновків, які мотивує наступним чином.
Так, по справі встановлено, що позивач є таким, що постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесений до 4 категорії , що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, перебуває на обліку в управлінні ПФУ м. Біла Церква, являється непрацюючим пенсіонером .
До пенсії позивача відповідачем проводиться доплата відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5 грн.20 коп., передбаченому постановою КМ України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Всі ці обставини сторонами не заперечуються.
З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований і постійно проживає в м. Біла Церква , яке згідно постанови КМ України від за № 106 від 23.07.1991 року віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення , підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
А згідно ч.1 даної статті громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
-у зоні посиленого радіоекологічного контролю-одна мінімальна заробітна плата.
Отже, позивач, як непрацюючий пенсіонер, відповідно до Закону має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Судом також встановлено, що вказана доплата до пенсії проводиться відповідачем у розмірі 5 грн. 20 коп., передбаченому постановою КМ України від 26.07.1996 року за № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розмір доплати до пенсії, визначений вказаною вище постановою КМ України, суперечить вимогам ст.39 Закону та іншим нормам Законів.
Так, згідно Закону України "Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік" розмір мінімальної заробітної плати встановлений 185 грн., який згідно внесень послідуючих змін до Державного бюджету України зростав кожен наступний рік і в жодному з цих законів не було обмежень щодо застосування розміру мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при визначенні компенсаційних виплат відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Так, в Законі України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2000 рік" було вказано на те, що до прийняття ВР України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, КМ України здійснювати перегляд цих норм виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України.
В Законі України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік" було дано доручення КМ внести пропозиції про внесення змін до законів України, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата.
Але, як вказано вище, жодних законодавчих актів з цих питань КМ України починаючи з 1996 року не приймалося, незважаючи на те, що розмір мінімальної заробітної плати за період з 1996 року неодноразово змінювався, вказана доплата залишалася незмінною протягом всього цього часу.
Слід зазначити, що дію положень ст.39 вказаного Закону було зупинено на 2006 рік і на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік… було внесено зміни в ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до цього Верховна Рада України ніяких законів з цих питань не приймала.
Відповідно до Закону України від 05.10.2006 року "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було доповнено вказаний Закон ст.71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.
За рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", в т.ч. п.30 ст.71 цього Закону, яким було зупинено дію статті 39 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік…", в т.ч. внесення змін до ст.39 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині того, що розміри щорічної допомоги на оздоровлення визначаються Кабінетом Міністрів України та обмежено право непрацюючих пенсіонерів на отримання встановленої Законом доплати до пенсійного забезпечення за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Рішення Конституційного Суду є обов'язковими до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Крім того, в п.5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.39 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови КМ України .
Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік…", ст.59 встановлено розміри мінімальної заробітної плати з 01 січня 2008 року - 515 грн., з 01 квітня 2008 року -525 грн., з 1 жовтня 2008 року - 545 грн., з 1 грудня - 605 грн.
Відповідно до ст. 55 Закону України " Про Державний бюджет України на 2009 рік", з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати становить 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень, з 1 грудня 2009 року - 669 гривень на місяць.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20.10.2009 р., розмір мінімальної заробітної плати з 1 листопада 2009 р. становить 744 грн.
Відповідач просить суд застосувати ст. 99 КАС України, що встановлює річний строк для звернення до адміністративного суду з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи дану вимогу відповідача, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача в межах річного строку звернення до суду, а тому позов підлягає задоволенню, враховуючи зміст заявлених позовних вимог, за період з 18.12.2008 року.
Враховуючи все вищенаведене, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги частково.
На підставі ст.4 Декрету КМ України "Про державне мито" позивач звільнений від сплати держмита /судового збору/ на користь держави.
Керуючись ст.ст. 46,95 Конституції України, ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп, Законом України від 15.03.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст..59 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 55 Закону України " Про Державний бюджет України на 2009 рік", ст. 2 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", ст.ст.6,17,158-163,167,185,186 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити частково .
Визнати дії Управління пенсійного фонду України у м. Біла Церква в частині встановлення підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 5 грн. 20 коп. - протиправними.
Зобов'язати Управління пенсійного Фонду України у м. Біла Церква провести перерахунок і виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 згідно ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за проживання на території радіоактивного забруднення з 18.12.2008 р. в розмірі одної мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на відповідний період.
Від сплати держмита /судового збору/ позивача звільнити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя: Агафонов С.А.