ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "01" серпня 2006 р.  12-00              Справа № АС-13/393-05

вх. № 13248/1-13

Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.

за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.

представників сторін позивача - Плужнік В. В., (дов.)

Представник відповідача - Марченко Г. А., (дов.),

                                          - Решетняк Л. М., (дов).

по справі за позовом  ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в о. філії "Управління з переробки газу і газового конденсату" с. Базилівщина   

до  ДПІ у Балаклійському р-ні у Харківській області  

про визнання протиправним повідомлення  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Дочірня компанія „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Управління з переробки газу та газового конденсату, просить визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Балаклійської МДПІ Харківської області № 0001982301/3 від 08.11.05 р. про нарахування ПДВ в сумі 476604,0 грн. та скасувати його повністю, посилаючись на відсутність порушень податкового законодавства.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на обставини, викладені у запереченнях на позов та матеріалах перевірки.

Справа розглядається в порядку КАС України.

Надані документи свідчать, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 272/23-104/25751368 від 21.04.05 р. планової документальної перевірки Шебелинського відділення з переробки газового конденсату та нафти філії ДК „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України” Управління з переробки газу та газового конденсату з питання дотримання податкового та валютного законодавства України за період з 01.07.03 р. по 01.10. 04 р. з урахуванням рішення ДПА України від 28.10.05 р. про результати розгляду скарги.

В акті перевірки вказано, що Шебелинське відділення з переробки газового конденсату та нафти філії ДК „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України” Управління з переробки газу та газового конденсату є структурним підрозділом, тобто не є юридичною особою, і діє на підставі Положення про відділення. Структурний підрозділ поставлений на облік як платник податків та зареєстрований платником ПДВ.

В акті записано, що при перевірці правильності нарахування ПДВ перевіряючими були виявлені факти неправомірного включення до податкового кредиту по ПДВ у вересні 2003 р. суму 43156,08 грн. у зв’язку з передачею житла. Як вказано у позові, позивач під час перевірки визнав неправомірність даних дій і з власної ініціативи перерахував вказану суму на розрахунковий рахунок УДК Харківської області, про що свідчить платіжне доручення № 801 від 17.05.05 р. В додатковому поясненні від 15.12.05 р. позивач вказує на те, що податкове зобов’язання по ПДВ в сумі 43156,08 грн. було визначено перевіряючими, вона не була включена до податкової декларації але була оплачена і це також підтверджується довідкою ДПІ про наявність переплати по ПДВ в сумі 69,0 грн. станом на 01.07.05 р.

Тобто, на час прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення заборгованості у вказаній сумі у підприємства не існувало, а у відповідача не було законного права донараховувати вже сплачену суму податку.

Оскільки ні у відзиві на позов, ні в подальших поясненнях відповідач не спростував твердження позивача, слід вважати доводи позивача обґрунтованими, а вимоги в цій частині правомірними.

В акті перевірки записано, що при перевірці було встановлено порушення Шебелинським відділенням вимог п. 1.4 ст. 1 та п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про ПДВ”.

За даними відповідача порушення пов’язані з тим, що в липні 2003 р. Шебелинське відділення з переробки газового конденсату та нафти отримало на давальницьких умовах від ГП „УГД” (ПГД) газовий конденсат в кількості 229581,93 т, який був оприбуткований на забалансовому рахунку 022/1 „Матеріали, прийняті для переробки” на підставі прибуткового ордеру № 134-141 від 31.07.03 р. Інших документів щодо отримання газового конденсату, як стверджують перевіряючі, керівництво підприємства не надавало. Проте в акті не вказано які саме документи були витребувані або які повинні були надаватися. Крім того, на стор. 26 акту перевірки є посилання на те, що газовий конденсат був отриманий від ДК „Укргазвидобування” за договором № УГВ 1690/21 Ш-03, який перевіряючим не надавався.

При дослідженні наданих на перевірку документів перевіряючими було встановлено, що 22.07.03 р. та 29.07.03 р. відділенням були складені акти з приводу того, що при тривалій експлуатації резервуарів та прийому неочищеної сировини з різних промислів в резервуарах накопичується осад шламів з вмістом нафтопродуктів. Після зачищення резервуарів Р-17, Р-18 та Р-19 був списаний шлам в кількості 101,95 т, з яких 67,17 т були реалізовані за договором від 14.07.03 р. на користь ТОВ „Кутузов”, м. Полтава, за ціною 100,0 грн. (без ПДВ), що підтверджується накладними № 134 та № 135 від 22.07.03 р. Покупець отримав податкову накладну № 1509 від 31.07.03 р. на суму 8060,4 грн. (в т.ч. ПДВ – 1343,4 грн.).

Таким чином, як стверджує відповідач, „підприємством” Шебелинське відділення з переробки газового конденсату та нафти було списано з забалансового рахунку 022 „Давальницька сировина” 67,17 т конденсату, власником якого є ГП „УГД” (ПГД). Зважаючи на те, що в резервуарах, на яких проводилася зачистка, зберігався конденсат не тільки давальця (ГП „УГД” (ПГД), а і інших (в акті наведений перелік цих підприємств), і у відсутності документів, на підставі яких можливо ідентифікувати 67,17 т конденсату як таку ж кількість шламу, перевіряючі не визнали того, що шлам в такій кількості утворився внаслідок зберігання конденсату тільки ГП „УГД” (ПГД), що в свою чергу свідчить про безоплатне отримання шламу, який був реалізований та використаний у власній господарській діяльності.

В позові позивач наполягає на тому, що підприємство переробляє газовий конденсат не тільки ДК „Укргазвидобування”, але в резервуари №№ 17, 18 та 19 закачувалася сировина, видобута на родовищах ГПУ „Полтавагазвидобування”, що належить ДК „Укргазвидобування”. Отримана сировина з інших родовищ та в невеликій кількості не зберігалася і одразу перероблялася, що не дозволило утворитися шламу. Як наполягає позивач, в балансі шлам в кількості 67,17 т. був відображений в розділі „стабільний газовий конденсат”, але окремому в окремому рядку, що передбачено бланком балансу. Але за даними позивача перевіряючими не було взято до уваги таке заповнення балансу.

Крім того, позивач посилається на лист ДК „Укргазвидобування” від 31.07.03 р. про доведення до відома ціни на шлам в розмірі 120,0 грн. Таким чином, в бухгалтерському обліку не проводилося списання 67,17 т конденсату і не проводилася його реалізація. В позові та поясненнях в судовому засіданні позивач вказує на те, що вся сировина, яка надходила на переробку від різних родовищ, в будь-якому разі належить ДК „Укргазвидобування”, оскільки самі родовища (промисли) є його структурними підрозділами.

Позивачем до матеріалів справи надане Положення про Шебелинське відділення з переробки газового конденсату та нафти Управління з переробки газу та газового конденсату, в якому визначено, що відділення є самостійним структурним підрозділом філії Управління з переробки газу та газового конденсату ДК „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України”. Баланс відділення є складовою частиною загального балансу Управління. За довіреністю Управління відділення укладає договори (угоди, контракти) в межах свої компетенції. Згідно п. 2.3.8 Положення на відділення покладені функції забезпечення розрахунків з бюджетами за нарахованими податками та платежами.

Як свідчать надані позивачем документи, про договір № УГВ 1690/21 Ш-03, на який посилається відповідач як на підставу отримання Шебелинським відділенням з переробки газового конденсату та нафти на переробку давальницької сировини, мова іде лише в акті прийому-передачі від 31.07.03 р., за яким від ДК „Укргазвидобування” був переданий філії Управління з переробки газу та газового конденсату в резервуарному парку Шебелинського ВПГКН осад шламу сировини на суму 8060,4 грн. (в т.ч. ПДВ – 1343,4 грн.).

Суд вважає необхідним відмітити, що згідно загальних принципів ЦК УРСР, який був чинним на час операцій з газовим конденсатом, договір на переробку давальницької сировини слід вважати різновидом договору підряду, стосовно якого в ст. 332 ЦК УРСР визначено, що за договором підряду підрядчик зобов’язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Відповідно Національному Класифікатору України „Класифікація видів економічної діяльності”, який є чинним з 01.04.06 р., але є складовою системи національних класифікаторів і розроблений на виконання постанови КМУ № 326 від  04.05.93  р. „Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики” на базі міжнародної статистичної класифікації видів діяльності Європейського Союзу - Nomenclature of Activities European Community (NACE, Rev.l, mod.7) з метою приведення її у відповідність до нової редакції базової міжнародної статистичної класифікації видів діяльності NACE (Rev.1.1-2002 р.) та перегляд певних позицій національного рівня класифікації, замовниками визнаються одиниці, які продають від власного імені товари або послуги,  але замовляють їх виготовлення третім особам. Ці одиниці класифікують у секції G „Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку”, за винятком випадків, коли вони є власниками давальницької сировини, розробки чи торгової марки та беруть на себе ризик, пов’язаний із виробництвом. У цьому випадку замовників класифікують так, немов би вони самі виробляють цю продукцію (а саме, у промисловості чи в сфері послуг).

З аналізу наведеної норми випливає, що виконання робіт за замовленням замовника покладається на третіх осіб. При цьому слід мати на увазі, що відповідно положенням ст. 26 ЦК УРСР цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності має юридична особа. Правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення.

В ст. 31 ЦК УРСР передбачено, що юридична особа може відкривати філіали і представництва в порядку, встановленому законодавством. Керівник філіалу або представництва діє на підставі довіреності, одержаної від відповідної юридичної особи.

Представники сторін в судовому засіданні підтвердили, що Управління з переробки газу та газового конденсату діє саме за такою довіреністю від Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, а Шебелинське відділення з переробки газового конденсату та нафти – за довіреністю від Управління з переробки газу та газового конденсату.

Відповідно положенням ст. 41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).  Угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності, безпосередньо  створює, змінює і припиняє цивільні права і обов’язки особи, яку представляють (ст. 62 ЦК УРСР). Але у наведеній нормі також передбачено, що представник не може укладати угоди від імені особи, яку він представляє, ні у відношенні себе особисто, ні у відношенні другої особи, представником якої він одночасно є.

Оскільки відділення є структурним підрозділом Управління з переробки газу та газового конденсату, а тому і Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, укладені угоди між відділенням та головним підприємством не відповідають вимогам ст. 62 ЦК УРСР, а тому не може вважатися укладеним.

В акті перевірки та поясненнях в судовому засіданні представники відповідача наполягають на тому, що відділенням був реалізований шлам на користь ТОВ „Кутузов”,  який був визнаний як безоплатно отриманий товар, що було підставою для нарахування ПДВ.

Позивачем до матеріалів справи наданий договір № 200/0-03/00 від 14.07.03 р. на реалізацію шламу в кількості 210 т. Даний договір був укладений Дочірньою компанію „Укргазвидобування” в особі директора Філії Управління з переробки газу та газового конденсату як продавцем шламу. Відділення, перевірку якого проводив відповідач, учасником договору не вказано, а тому у перевіряючих не було законних підстав стверджувати про начебто проведену реалізацію шламу саме відділенням.

Таким чином, судом встановлено, що перевіряючі дали невірну оцінку правовідносинам Шебелинського відділення, Дочірньої компанію „Укргазвидобування” та Філії Управління з переробки газу та газового конденсату, розцінюючи їх як правовідносини окремих господарюючих суб’єктів. Також відповідач безпідставно вважає шлам безоплатно отриманим відділенням товаром, тоді як і газовий конденсат і супутні йому складові та відходи загалом є власністю Дочірньої компанію „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України” і право власності на них не переходило до структурних підрозділів ДК.

Крім того слід відмітити, що відповідно положенням п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про ПДВ” база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається  виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. При цьому в п. 4.1.6 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” записано, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному  періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з п. 7.11 ст. 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами,  які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у ч. 4 ст. 3 Закону   України „Про списання вартості несплачених обсягів природного газу”. При цьому податкове законодавство не ставить право або обов’язок платника податків включати відповідні суми до бази оподаткування у залежність від того, яким чином такі операції відображені в бухгалтерському обліку, на чому наполягає відповідач, посилаючись на положення Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.  

Тобто податкове законодавство також встановлює певні обмеження щодо оподаткування операцій, які проводяться між структурними підрозділами однієї юридичної особи. Але перевіряючими не були взяті до уваги положення наведених норм. За таких обставин висновки акту перевірки в частині нарахування податкових зобов’язань по ПДВ в сумі 7858,89 грн. не відповідають положенням чинного законодавства та фактичним обставинам, а тому є неправомірними.

В акті перевірки записано, що перевіряючими були виявлені допущені Шебелинським відділенням порушення вимог п. 7.4.1 та п. 7.4.4 ст. 7 Закону України „Про ПДВ”, які спричинили заниження податкових зобов’язань по ПДВ за період, що перевірявся, на суму 425589,0 грн.

Дані порушення пов’язані з тим, що відділення віднесло до складу податкового кредиту по ПДВ за січень 2004 р. суму 13333,0 грн. згідно з податковими накладними від 31.01.04 р. № 1, № 3 і № 4, які виписані Управлінням з переробки газу та газового конденсату на підставі актів виконаних робіт від 30.12.03 р. № 80, № 2 і № 1 по укладених Управлінням договорах № ТУ-6 від З0.12.03 р., № Ш-01-03 від 15.10.03 р., № Ш-06-03 від 12.12.03 р. відповідно. Згідно актів виконаних робіт Управління визначено замовником робіт. В акті перевірки зазначено, що Управління з переробки газу та конденсату не могло виступати продавцем вказаних робіт і не мало підстав для  оформлення податкових накладних, оскільки не є виконавцем таких робіт (фактично роботи були виконані ТзОВ „Підприємство ДЕОЛ”, ТОВ „Інжинірингова компанія „Нафтогазові технології”).

Також перевіряючі вказують, що вони не могли встановити конкретний вид робіт (послуг), їх кількість та причетність до витрат, здійснених у зв’язку з підготовкою, організацією та веденням виробництва, як це передбачено п. 5.2.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” оскільки необхідні реквізити в податкових накладних вказані не в повному обсязі.  

В матеріалах перевірки зазначено, що аналогічні порушення допускались Шебелинським відділенням протягом всього перевіряємого періоду (липень 2003 р. - вересень 2004 р.), що призвело до заниження податкових зобов’язань по ПДВ на 425589 грн. Проте жодним чином ні в акті перевірки, ні в подальших поясненнях і документах відповідачем не вказано на підставі яких документів ці порушення (крім тих, що мали місце у січні 2004 р.) були встановлені, як ці операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку, що суперечить приписам Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами в редакції, що діяла на час проведення перевірки. Даний Порядок передбачав, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства (далі - суттєві обставини). Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства  викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового та валютного законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані перевіряючими, а також посадовими особами підприємства.

Оскільки перевіряючими не вказано які документи були ними досліджені за липень – грудень 2003 р. та лютий - вересень 2004 р., які б свідчили про наявність порушень податкового законодавства при формуванні податкового кредиту в сумі 412256,0 грн., слід вважати ці твердження не доведеними документально, а тому неправомірними.

В позові позивач наполягає на своєму праві розраховувати податковий кредит по операціям, в яких замовником і платником є Управління з переробки газу та конденсату, оскільки в договорах сторони узгодили, що роботи виконуються для Шебелинського ВПГКН. Крім того, позивач вказує на те, що Положення про Шебелинське відділення не надає право начальнику або іншим особам укладати договори (угоди, контракти) для виконання робіт у виробничих цілях від ДК „Укргазвидобування” і це право обмежено компетенцією відділення і наданою довіреністю.

Позивачем до матеріалів справи наданий наказ № 14 від 21.01.03 р. директора Управління з переробки газу та конденсату, в якому в межах Управління визначений порядок укладання договорів на проведення робіт (надання послуг) для потреб Шебелинського відділення та порядок відображення цих операцій в бухгалтерському та податковому обліку та податковій звітності. Цим наказом обмежене право відділення щодо укладання договорів на проведення робіт, прийняття їх результатів (підписання актів) і виключений обов’язок оплачувати ці роботи. З посиланням на положення п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про ПДВ” наказом встановлений порядок передачі від Управління відділенню за актами прийому-передачі вартість робіт (послуг), здійснених на об’єктах останнього, як компенсацію з відповідним відображенням таких операцій в податковому обліку обох структурних підрозділів.

Ухвалою від 21 грудня 2005 р. за ініціативою суду була призначена судово економічна експертиза, по якій 25.05.06 р. до суду надійшов висновок № 82 від 03.05.06 р.

За висновками експерта, які зроблені після дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, наданих позивачем і наявність яких на час проведення перевірки не спростована відповідачем, операції по взаєморозрахунках між головним підприємством та його філією виділеною на окремий баланс, у бухгалтерському обліку відображається на рахунках 6 класу, а саме згідно Інструкції „Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій”, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 291  від 30.11.99 р., де зазначено, що на субрахунку 683 „Внутрішньогосподарські розрахунки” ведеться облік внутрішньогосподар ських розрахунків з виробничими одиницями і господарствами, виділеними на окремий баланс, за взаємним відпуском матеріальних цінностей, реалізацією продукції, робіт, послуг, передачею витрат загальноуправлінської діяльності, виплатою заробітної плати працівникам цих господарств, за іншими видами розрахунків. Передача активів (основних засобів, готової продукції, товарів тощо) від одного підрозділу (філії) іншому, виділеному на окремий баланс, відображається за кредитом рахунків обліку відповідних активів і дебетом субрахунку 683 „Внутрішньогосподарські розрахунки”, а їх одержання - зворотною кореспонденцією цих рахунків.

Шебелінське відділення відображало витрати у бухгалтерському обліку на підставі актів прийому-передачі між УПГГК та ШВПГКН, складених у відповідності до Наказу № 14/1 від 21.03.03 р.

Посилаючись на положення п. 3.1.1 ст. 3 та п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про ПДВ”, яким визначено, що об’єктом оподаткування даним податком є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, а база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, експертом зроблений висновок про те, що у відповідності з виписаними Управлінням з переробки газу та газового конденсату податковими накладними до податкового кредиту ШВПКГН віднесено суми ПДВ, включеного в ціну виконаних робіт, наданих послуг.

Суд вважає необхідним відмітити, що Законом України встановлені порядок, та підстави визначення податкового кредиту. Так відповідно приписам п. 7.4.1 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. При цьому в п. 7.5.1 ст. 7 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). В п. 7.2.1 ст. 7 записано, що платник податку зобов’язаний надати покупцю  податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками обов’язкові реквізити.

Законом окремо передбачено, що (п. 7.2.3 ст. 7) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Слід відмітити, що згідно положень п. 7.3.1 ст. 7 Закону датою виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника  податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як вбачається з наданих позивачем документів (договори підряду, дані про рух коштів по банківському рахунку Управління, акти прийому-передачі витрат по виконаним роботам від Управління до відділення) і це підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, відділенням датою виникнення права на податковий кредит визначалася дата отримання податкової накладної (податкових накладних). Але судом встановлено, що податкові накладні видавалися при оформленні актів прийому-передачі витрат по виконаним роботам, а не самих робіт (послуг), як передбачено вищенаведеною нормою. Крім того, виконавцем робіт (наданих послуг) є не Управління, а інші господарюючі суб’єкти, які від Управління отримували (мали отримати) оплату за виконані роботи за договорами підряду (копії договорів надані позивачем і залучені до матеріалів справи). Таким чином, Управління не мало права видавати відділенню податкові накладні, оскільки воно не було виконавцем робіт (послуг), у нього по цим операціям не виникали податкові зобов’язання, а відділення не мало права включати ці податкові накладні в розрахунок податкового кредиту відповідних звітних періодів, оскільки не придбавало у Управління роботи (послуги).

Також суд вважає необхідним відмітити, що оформлення податкових накладних з урахуванням наказу № 14/1 від 21.01.03 р. УПГГК є неправомірним ще і з тих підстава, що Управлінню не надані повноваження змінювати або встановлювати самостійно особливий порядок та підстави для видачі податкових накладних.

З урахуванням наведених обставин суд не приймає висновок судово-економічної експертизи в частині правової оцінки господарських операцій.    

За таких обставин висновки акту перевірки про незаконність віднесення відділенням до складу податкового кредиту по ПДВ за січень 2004 р. суму 13333,0 грн. є правомірними.

З позову та пояснень представника позивача в судовому засіданні випливає, що відповідачем за результатами перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001982301/0 від 25.04.05 р. про визначення податкових зобов’язань по ПДВ в сумі 507730,0 грн., яке позивач оскаржив в адміністративному порядку до Балаклійської МДПІ у Харківській області. Рішенням про результати розгляду скарги № 2574/10/25-008 від 07.06.05 р. в задоволенні скарги відмовлено і прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0001982301/1 від 07.06.05 р.

При подальшому оскарженні позивачем була направлена скарга до ДПА Харківської області, яка рішенням про результати розгляду скарги від 16.08.05 р. частково скасувала податкове повідомлення–рішення № 0001982301/1 в частині визнання податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 31126,0 грн. На підставі рішення ДПА Харківської області відповідачем було прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0001982301/2 від 18.08.05 р., яким податкові зобов’язання по ПДВ були визначені в сумі 476604,0 грн.

Оскільки суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а до позову не включені вимоги, які б стосувалися податкових повідомлень-рішень № 0001982301/0 від 25.04.05 р., № 0001982301/1 від 07.06.05 р. та № 0001982301/2 від 18.08.05 р., суд не з’ясовує і не досліджує правомірність їх прийняття.

При подальшому оскарженні в межах адміністративного порядку позивачем була направлена скарга до ДПА України, яка рішення про результати розгляду скарги № 10384/6/25-0515 від 28.10.05 р. залишила без змін податкове повідомлення-рішення Балаклійської МДПІ Харківської області № 0001982301/0 від 25.04.05 р. (№ 0001982301/1 від 07.06.05 р.) з урахуванням рішення ДПА Харківської області № 3262/10/25-010 від 16.08.05 р., прийнятого за розглядом повторної скарги, (податкове повідомлення - рішення від 18.08.2005р. № 0001982301/2).

З урахуванням результатів розгляду скарги ДПА України відповідачем було прийняте оскаржене в даному провадженні податкове повідомлення-рішення № 0001982301/3 від 08.11.05 р., яким податкові зобов’язання по ПДВ визначені в сумі 476604,0 грн. Тобто в тій же сумі, що визначена в раніш прийнятому податковому повідомленні-рішенні № 0001982301/2 від 18.08.05 р., яке в свою чергу було позивачем оскаржене і залишено без змін рішенням ДПА України.

Суд вважає необхідним відмітити, що підстави та порядок прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі проведення апеляційного оскарження встановлені Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій і ними не передбачено прийняття нового податкового повідомлення (повідомлення-рішення) якщо оскаржене залишається без змін, тобто не може вважатися відкликаним або за результатами розгляду скарги не проводиться донарахування податкових зобов’язань та/або фінансових санкцій.

Суд не приймає пояснення представника відповідача стосовно того, що податкове повідомлення-рішення № 0001982301/3 від 08.11.05 р. було прийняте з метою доведення нового граничного строку сплати податкового зобов’язання, оскільки Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлений порядок доведення платнику податків граничних строків сплати зобов’язання, який не передбачає прийняття нового податкового повідомлення-рішення.

Таким чином оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0001982301/3 від 08.11.05 р. прийняте відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства і з перевищенням повноважень в цій частині.

Керуючись статтями   4, 7, 9, 17, 79, 94, 160- 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Балаклійської МДПІ Харківської області № 0001982301/3 від 08.11.05 р. про нарахування ПДВ в сумі 476604,0 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в о. філії "Управління з переробки газу і газового конденсату" с. Базилівщина  3, 40 грн. судового збору.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанову суду першої інстанції повністю або частково.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 07.08.06р.

Суддя                                                                                            Водолажська Н.С.