Справа № 2-3917                                                                               2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 червня 2010 року Ворошиловський районний суду м. Донецька у складі:

головуючого: судді Бухтіярової І.О.

при секретарі: Галич Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни та визнання дій неправомірними, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 17.05.2010 року звернувся до суду із позовом до відповідача Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни у відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

В обґрунтування позову зазначає, що він віднесений до категорії дітей війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01.01.2006 року, має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 відсотків. Вважає невиплату відповідачем зазначеного підвищення протиправною.

Просить стягнути з відповідача на свою користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за період з 01.01.2006 року по теперішній час і у майбутньому та визнати дії по невиплаті надбавки протиправними.

У судове засідання позивач не з’явився, причини не з’явлення суду не відомі, про день та час слухання справи повідомлена.

Представник відповідача Гнатенко О.В., діючий на підставі довіреності, у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що пунктом 3 статті 2 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що для окремих категорій громадян Законами України можуть встановлюватись умови, норми і порядок їх   пенсійного забезпечення відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Одним з таких Законів і є Закон України „Про соціальний захист дітей війни”. Виділені наступні періоди дії Закону: з  01.01.2006 року по 09.07.2007 року – з моменту набрання чинності Закону України до винесення Конституційним судом рішення № 6-рп/2007; з 09.07.2007 року по 31.11.2007 року – з моменту прийняття Конституційним судом рішення № 6-рп/2007 і до внесення змін в Закон України „Про соціальний захист дітей війни” Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”; з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року – дія змін в Закон України „Про соціальний захист дітей війни” до моменту винесення Конституційним судом рішення № 10-рп/2008; з 22.05.2008 року і по сьогоднішній день – повернення до дії Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції чинній до 01.01.2008 року. Виникнення спірних правовідносин припадає на період після 22.05.2008 (Закон України „Про соціальний захист дітей війни” діє в редакцій чинній до 01.01.2008 року).

Згідно ст. 6 Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з положень преамбули Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг за кошти Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внески роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, та також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонд та   фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Преамбулою Закону України „Про соціальний захист дітей війни” закріплено, що цей Закон установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Враховуючи межі застосування Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та за принципом превалювання спеціальної норми над загальною, положення Закону „Про соціальний захист дітей війни” є спеціальною нормою у галузі пенсійного законодавства, а Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є загальною нормою з цих питань.

Загальні норми можуть бути застосовані лише щодо питань не врегульованих спеціальною нормою права.

Закон України „Про соціальний захист дітей війни” в ст. 7 чітко визначив, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною 2 ст. 95 Конституції України встановлює, що виключно законом пре Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Згідно ч. 5 ст. 18 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі не передбачені цим Законом.

Кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню (ч. 2 ст. 72 Закону Україні „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).

Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат, та на цілі, не передбачені цим Законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано не конституційними положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” та ці положення втратили чинність.

Таким чином, вважає представник відповідача, норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” є діючими з 09.07.2007 року.

Разом з тим, Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік” не передбачені виплати відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Загальна норма (Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”) вказує на те, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (ч. 1 ст. 28).

Проте частиною 3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а тому, щодо пенсіонерів, яким доплата до пенсій призначена за іншими спеціальними законами, у тому числі і на підставі Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, зазначений у частині 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” розмір мінімальної пенсії за віком не застосовується.

Розмір доплати до пенсії, встановлений ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, був визначений, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, який для цієї категорії пенсіонерів законодавчо встановлений не був.

Положення частини 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, щодо встановлених обмежень застосування розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного частиною 1 цього Закону, Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України, не визнавалися, а тому підлягають виконанню.

Отже вимоги про те, що базова мінімальна пенсія за віком при обчисленні доплати до пенсії з урахуванням положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” повинна визначатися згідно із Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” суперечить законодавству, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відносно проміжку часу з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, представник відповідача зазначив, що 22.05.2008 року Конституційним судом України прийнято рішення у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Відповідно до вказаного рішення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункт 41 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” (стосується змін до Закону України – „Про соціальний захист дітей війни”).

Згідно п. 5 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року, положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Управління, зазначив представник, керувалося в своїй діяльності редакцією Закону чинній з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року і нараховувало щомісячну доплату до пенсії у розмірі 48,10 гривень (ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”: дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення розмірі надбавки, встановленої для учасників війни).

Тобто Управління пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька діяло відповідно до ст. 6 Конституції України.

Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши сторону дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно  до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення  Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.  

Позивач віднесений до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька, що підтверджується відповідним пенсійним посвідченням НОМЕР_1 виданим 17.04.2003 року.

Враховуючи зазначений статус позивача, він, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний статус дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на  30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Згідно ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.  

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про  Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджені не були.  

Закон України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.  

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли  внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути  оскаржене.  

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.  

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2008 рік, суд вважає їх такими, що підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції: „Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп2008 року, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Таким чином, на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України районне управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача з 22.05.2008 року повинно було діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням  п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2009-2010 роки, суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволення з наступних підстав.

Статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” та статтею 73 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 та 2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України „Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2009 та 2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року (набрав чинності з 01 січня 2004 року), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Згідно абз.2 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.  

 Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", до числа основних державних соціальних гарантій включаються …мінімальний розмір пенсії за віком… Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

Згідно ст. 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” та Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”, встановлено у 2009 та 2010 роках прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 та 2009 роках.  

Згідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” № 530 від 28.05.2008 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах.  

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо підвищення позивачу пенсії як „Дитині війни” на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період з 01.01.2009 року по теперішній час та надалі доки діє Закон, суд виходить з того, що в період 2009 року та до дня ухвалення рішення було чинним закріплене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” право позивачу як "Дитини війни" на підвищення її пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка (мінімальна пенсія за віком) визначається у розмірі прожиткового мінімуму для  осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Однак нарахування та виплата підвищення пенсії в період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року здійснювалося у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.  

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.  

Згідно абз.1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.  

Пунктом  1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду  України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.  

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено саме на органи Пенсійного фонду України.  

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважної причини.  

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності  невиконання  своїх зобов'язань перед позивачем.  

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову.  

При цьому, суд, враховуючи, що позивач отримує пенсію за віком, зобов'язує відповідача нарахувати  не державну соціальну допомогу, як то він просить, а доплату до призначеної пенсії.  

Вимоги позивача щодо виплати конкретної суми на вимогах закону не базуються, оскільки розрахунок та виплата певної суми є обов'язком відповідача, а не суду.

У задоволенні вимоги позивача у частині визнання дій відповідача неправомірними необхідно відмовити, оскільки ці вимоги розглядаються у порядку адміністративного судочинства.

Позовні вимоги у частині стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни у майбутньому є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з таких підстав. Згідно частини 1 статті 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В межах Цивільно-процесуального кодексу України підлягає порушене право позивача, внаслідок чого стягнення з Управління ПФУ недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни у майбутньому є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин.

Відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про Державне мито” від 21.01.1993 року № 7-93 органи Пенсійного фонду України звільнені від сплати державного мита.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 81 ЦПК України передбачено, що не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про: відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

На підставі Конституції України, Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, постанови Кабінету Міністрів України „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” № 530 від 28.05.2008 року, Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”, Декрету Кабінету Міністрів України „Про Державне мито”, ст. ст. 1, 10, 11, 14, 60, 64, 81, 208, 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни та визнання дій неправомірними – задовольнити частково.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування”  за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року включно з урахуванням фактично отриманих позивачем сум.

В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни та визнання дій неправомірними – відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного суду

м. Донецька                                                           Бухтіярова І.О.