ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2006 р.                                                            Справа № 52/252-06

вх. № 8128/4-52

Суддя господарського суду Білоусова Я.О.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Сошина О.А., за дорученням № 80-90/01-11 від 04.02.2006р.;  відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут", м. Харків 

до  СПД ФО ОСОБА_1, м. Харків  

про стягнення 2506,90 грн. та виселення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість з компенсації земельного податку з урахуванням індексу інфляції і 3% річних у розмірі 2506,90 грн., що утворилася на підставі договору оренди № НОМЕР_1, а також просить виселити відповідача з орендованого приміщення. Позов обгрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов"язань за договором.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з"явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В ухвалі суду від 05.07.2006 року зазначено, що у разі неявки сторони в судове засідання, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

          Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне:

01 жовтня 2001р. між Національним науковим центром "Харківський фізико-технічний інститут" (позивач по справі) та СПД ФО ОСОБА_1 (відповідач по справі) був укладений  договір оренди № НОМЕР_1, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення клубу (частину вестибюлю і підсобних приміщень) загальною площею 166,9 кв.м., яке розташоване в одноповерховій будівлі за адресою: АДРЕСА_1. Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі від 01.10.2001р., підписаним обома сторонами.

Пунктом 10.1. договору встановлений строк його дії  з 01.10.2001р. по 01.10.2002р. Додатковою угодою № НОМЕР_2 сторони продовжили термін дії договору з 01.10.2002р. до 01.12.2003р. Додатковою угодою № НОМЕР_3 сторони продовжили термін дії договору до 31.12.2004р. Після закінчення строку дії договору сторони не виявили бажання припинити договірні відносини. Пунктом 10.5. договору зазначено, що у випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку впродовж місяця він вважається продовженим  на той самий строк і на тих самих умовах. В зв"язку з чим договір знов був продовжений.

Позивач в позовній заяві просить виселити відповідача з займаного ним приміщення, посилаючись на те, що своїм листом від 05.12.2005р. № НОМЕР_4, в якому звернувся до відповідача з повідомленням про закінчення строку дії договору з 01.01.2006р., він повідомив відповідача про намір припинити дію договору. Позивач також зазначає, що відповідач від отримання на руки листа відмовився, про що є запис на екземплярі листа.

Суд, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог щодо виселення відповідача із займаного на підставі договору оренди № НОМЕР_1 приміщення, оскільки лист, на який посилається позивач підписаний в односторонньому порядку і доказів отримання його відповідачем заявником не надано і лист не приймається судом як належний доказ повідомлення відповідача про намір позивача припинити дію договору. Договір оренди є таким, що не припинив дію.

Додатковою угодою № 1 сторони доповнили розділ 11 Договору пунктом 11.3., яким встановили, що згідно ст.ст. 5, 14 ЗУ "Про плату за землю" відповідач відшкодовує позивачу земельний податок, який нараховується відповідачу пропорційно той частині площі будівлі, яка знаходиться в його користуванні.

Відповідач починаючи з 01.01.2003р. не сплачував земельний податок. Таким чином, за період з 01.01.2003р. по 01.06.2006р. заборгованість відповідача з конпенсації земельного податку склала 2225,35 грн.

Оскільки станом на дату прийняття рішення заборгованість відповідачем не сплачена, тобто продовжує існувати обов'язок по сплаті заборгованості після набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції від 16.01.2003 року (далі - Кодекс), та зважаючи на приписи пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Кодексу, суд застосовує його положення до цивільних відносин щодо виконання відповідачем зобов'язань по договору.

Відповідно до статті 526 Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Кодексу передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2 статті 625 Цивільного  кодексу України  передбачена відповідальність за порушення грошового зобов"язання у вигляді стягнення трьох процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором,  позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з конпенсації земельного податку з урахуванням трьох процентів річних і інфляційних у сумі 2506,90 грн. відповідають  діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, у разі часткового задоволення позовних вимог, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 124, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов частково задовольнити.

Стягнути з СПД ФО ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідент. код НОМЕР_3) на користь Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут" (61108, м. Харків, вул Академічна, 1, ідент. код 14312223, р/р 25221012000108 в УДК у Харківській області, МФО 851011) 2506,90 грн. заборгованості з конпенсації налогу на землю, 102 грн. державного мита, 118 грн. судових витрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовити.

Суддя                                                                                            Білоусова Я.О.

Повний текст рішення підписано 16.08.2006р.