справа № 2-916-2007
РІШЕННЯ
Іменем України
27 березня 2007 року Слов'янський міськрайонньїй суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Чернишова Ю.В.
при секретарі- Гречко О.О., Літвінової О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Слов'янську цивільну справу за позовом Прокурора м. Слов'янська в інтересах Слов'янського міського центра зайнятості до ОСОБА_1про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор м. Слов'янська звернувся з позовом в інтересах Слов'янського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 1010грн.78коп..
Свої вимоги обгрунтував тим, що відповідачка звернулась до центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. При цьому 29.09.2004року написала заяву про надання їй статусу безробітної де вказала, що безробітня. На цій підставі їй було надано статусу безробітньої та відповідно до вимог ст. 22,23 Закону україни "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття " призначена допомога по безробіттю. За період з 29.09.2004р. по 23.09.2005р. вона отримала такої допомоги в сумі 1010грн.78коп.. Однак в подальшому при перевірці було встановлено, що відповідачка перебуває на обліку та зареєсрована в державному реєстрі як приватний підприємець, тому не мала права на отримання допомоги по безробіттю. У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги.
Представник відповідача позов не визнав, вважаючи його не обгрунтованим, оскільки відповідачка, хоча у вказаний період і була зареєстрована у виконкомі Слов'янської міської ради як приватний підприємець, фактично підприємницькою діяльністю не займалась та доходів у цей період не отримувала, тому мала право на отримання допомоги по безробіттю.
Вислухавши доводи позивача, відповідача, дослідивши надані докази суд приходить до переконання, що даний позов підлягає задоволенню.
Так в суді з вірогідністю встановлено, що 22 вересня 2004року ОСОБА_1 звернулась до Слов'нського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, як шукаюча роботу. При цьому вказала, що звільнена з останнього місця роботи 15.09.2004р. і на цей час є безробітня. Ці обставини підтверджуються персональною карткою особи, яка звернулась до ЦЗ. /а.с.7/
29.09.2004року ОСОБА_1 звернулась з заявою до Слов'янського міського центру зайнятості про надання їй статусу безробітньої з виплатою допомоги по безробіттю, вказавши, що на цей час вона не зареєстрована як суб'кт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається./а.с. 11/
Відповідно до довідки за період з 28.12.2004р. по 12.04.2005р. ОСОБА_1 Слов'янській міський центр зайнятості виплатив допомогу по безробіттю в сумі 1010грн.78коп../а.с.6/
Позивач як на підставу своїх вимог послався на те, що ОСОБА_1 на час присвоєння їй статусу безробітньої, відповідно до п.6,ч.3 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" належала до зайнятого населення, оскільки була зареєстрована як фізична особа- приватний підприємець.
Відповідач не погоджуючись з цим, вважає, що вона не належала до зайнятого населення, оскільки не працювала, підприємницькою діяльністю не займалась, доходів не отримувала.
Вирішуючи питання стосовно того, чи відносилась відповідачка до зайнятого населення, та чи мала вона право на отримання допомоги по безробіттю, суд виходить з такого.
Відповідно до п.б ст.З Закону України "Про зайнятість населення" - в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві
2
Згідно ст. 2 названого закону, - безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Не можуть бути визнані безробітними громадяни:
а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи і організації або скороченням чисельності (штату);
б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи,
включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки.
в) які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу.
г) які мають право на пенсію відповідно до законодавства України.
В той же час суд приходить до висновку, що при вирішенні питання, які особи визнаються безробітними, відповідно до вимог ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення", стосовно фізичних осіб -підприємців, слід також керуватись Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000р. "Про затвердження порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності".
Цей Порядок, розроблений відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", визначає механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю, у т.ч. одноразової для організації безробітними підприємницької діяльності, та обчислення страхового стажу.
Так п.2.5. цього наказу передбачено, що згідно з пунктом 2.1 цього Порядку визначається та виплачується допомога по безробіттю особам, які брали участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали або займались підприємницькою діяльністю не менше 26 календарних тижнів і сплачували страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд), а саме:
особам, які забезпечували себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичним особам, які були суб'єктами підприємницької діяльності, особам, які виконували роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами.
Тобто особам, які були раніше суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно п.2 ч.2 ст.55 Господарського Кодексу України- суб'єктами господарювання є: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ст. 46 зазначеного вище Закону- Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 була зареєстрвоана у виконкомі Слов'янської міської ради, як фізична особа-підприємець 09.04.1999р.. 13.12.2005р. в Єдиний державний реєстр внесено запис щодо прийняття цією особою-підприємцем рішення про припинення діяльності. А 20.04.2006р. здійснена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності./а.с.З-4/
Таким чином зазначені вище норми та докази, свідчать про те, що на час звернення з заявою ОСОБА_1 була фізичною особою-підприємцем, тобто мала роботу та відповідно до ст.З Закону України "Про зайнятість населення", відносилась до категорії зайнятого населення, що унеможливлювало присвоєння їй статусу безробітного та виплати допоги по безробіттю.
Зазначене свідчить, що відповідачка отримала допомогу по безробіттю шляхом обману чим спричинила матерілаьну шкоду державі в в особі Слов'янського міського центру зайнятості.
За таких підстав така шкода відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України повинна бути відшкодована в повному обсзязі особою , яка її завдала.
Керуючись ст. 1166 ЦК України, ст.2,3 Закону україни "Про зайнятість населення",Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Закону України "Про державну
3
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст. ст. 10,11,58,60,209 ,212-215,218 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги прокурора м. Слов'янчська в інтересах Слов'янського міського центру зайнятості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1ідентифікаційний код НОМЕР_1, мешкаючої АДРЕСА_1, на користь Слов'янського міського центру зайнятості, пл. Жовтневої Революціі',3 нар/р 37176304900075, код платежу 50040400 отримувач ВСПУДК у м. Слов'янськ, код ЄДРПОУ 34686605 банк ГУДКУ у донецькій області МФО 834016, матеріальну шкоду спричинену незаконним отримання допомоги по безробіттю в сумі 1010 (одна тисяча десять )грн. 78коп..
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 на рахунок 31216259700004, УДК в м. Донецьк ЄДРПОУ 34686537 МФО 834016 ГУ ДКУ у Донецькій області , витрати на інформаційно - технічне забезпечення в сумі 30 грн..
Стягнути з ОСОБА_1міськфінуправління М.Слов'янська код ОКПО 24165094 банк УДК у Донецькій області МФО 834016 на р/с 3141 0537 6000 75 судовий збір у доход держави в сумі 51 грн.
Рішення може бути оскаржене позивачем в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або у порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Рішення складене в одному екземплярі в нарадчій кімнаті.