Справа №2-а-101/2010 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2010 р. м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого: судді Агафонова С.А.,
при секретарі судового засідання: Кузьмінській В.О.
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Біла Церква про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",-
В С Т А Н О В И В:
Позивач у листопаді 2009 року звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи його тим, що відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона є дитиною війни та відповідно до ст. 6 зазначеного Закону має право на виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Однак відповідачем така допомога за 2006, 2007, 2008 рік виплачувалась у неповному розмірі. Посилаючись на ст. 3 Закону України «Про Соціальний захист дітей війни», відповідно до якої заборонено обмеження або скасування державних соціальних гарантій, на ст. 19 та 22 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007 року, та №10 – рп від 22.05.2008 року, якими визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», який призупинив дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та визнано не конституційними положення Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» в цій частині, позивач просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, зобов’язати провести виплату щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006 рік в сумі 1290,60 грн.,2007 рік – 1453,71 грн.,2008 рік – 1158, 60 грн., зобов’язати відповідача нараховувати державну допомогу відповідно до Закону України «Про захист дітей війни» в подальшому при нарахуванні пенсії.
В судовому засіданні позивач збільшив позовні вимоги, просив суд визнати дії відповідача неправомірними, відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, зобов’язати провести виплату щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006 рік в сумі 1290,60 грн.,2007 рік – 1453,71 грн.,2008 рік – 1158, 60 грн., 2009 рік – 1240,20 грн.
Відповідач, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, до суду не з’явився, надавши письмові заперечення стосовно позову, просить справу розглянути у його відсутності, а тому суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів, у відсутність представника відповідача.
Як вбачається з письмових заперечень відповідача, які приєднані до матеріалів справи, відповідач позов не визнає, просить залишити його без задоволення, зазначаючи, що позивач не має права на отримання за рахунок коштів відповідача названої щомісячної державної допомоги, так як відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення пенсій, призначених за названим законом, тобто застосувати названу норму для розрахунку підвищення пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підстав немає.. Тому вимоги позивача безпідставні, та задоволенню не підлягають.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни, отримує пенсійне забезпечення за віком згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення», що не заперечується сторонами. Відповідач всупереч вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у останні роки проводить таку виплату у розмірі меншому, ніж передбачено Законом, чим порушується право позивача на належне пенсійне забезпечення.
Відповідач просить суд застосувати ст. 99 КАС України, що встановлює річний строк для звернення до адміністративного суду з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи дану вимогу відповідача, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача в межах річного строку звернення до суду.
Оскільки позов був пред’явлений 13 листопада 2009 р., суд, відповідно до ст. 100 КАС вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо виплати допомоги за 2006 та 2007 роки.
За 2008 рік суд вважає за можливе задовольнити позов частково, а за 2009 рік задовольнити позовні вимоги повністю, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Відповідно до вимог ст.22 Конституції України забороняється звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
Відповідно до ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності повинен керуватись Конституцією та законами України, а також Указами Президента України та Постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України та законів України.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року (в редакції Закону "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 р.), дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Зміна від 28.12.2007 р. даного закону була визнана рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 неконституційною.
Виходячи з цього, відповідач, починаючи з 22 травня 2008 року, повинен був нараховувати та виплачувати державну соціальну підтримку для дітей війни у розмірі, що визначений ст. 6 зазначеного Закону в редакції, що існувала до внесення зміни від 28.12.2007 р.
Відповідно до ст.7 названого Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету і доплату до пенсії здійснює управління пенсійного Фонду України у м. Біла Церква, яке є відповідачем у справі.
Відповідно до ст.4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про державний бюджет України».
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст. 54 Закону України "Про державний бюджет на 2009 р." у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» для осіб, які втратили працездатність встановлено прожитковий мінімум з: 1 січня – 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн. з 1 жовтня – 498 грн. Розміри державних соціальних гарантій на 2008 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
За таких обставин вимоги позивача в проведенні перерахунку підвищення до пенсійного забезпечення на 30% мінімальної пенсії за віком відповідають вимогам Закону, є правомірними.
Позивачем у судовому засіданні надані докази на підтвердження своїх позовних вимог, а саме: поясненнями позивача, копією паспорта позивача, пенсійним посвідченнями позивача з відміткою про те, що позивач є дитиною війни.
Вирішуючи питання щодо вимог позивача про поновлення строку звернення до суду, суд прийшов до висновку, що даний строк, виходячи з пояснень позивача, був пропущений позивачем внаслідок незнання положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р. Суд вважає, що дана причина пропуску строку не є поважною.
Оскільки судом встановлено, що відповідач неправомірно не проводить виплату позивачу щомісячної додаткової пенсії як дитині війни в повному обсязі, то суд обґрунтовано вважає, що таку бездіяльність відповідача слід визнати протиправною та зобов'язати провести виплату додаткової пенсії позивачу за 2008, 2009 роки, застосувавши положення ст.ст. 99, 100 КАС України, починаючи з 13.11.2008 р. по 31.12.2009 р.
На підставі ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» позивач звільнений від сплати державного мита на користь держави.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 19, 22, 113 Конституції України, ст.6, 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. 4 Бюджетного кодексу України, ст. ст. 6, 9, 17, 89, 100, 158-163, 185, 186 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Біла Церква про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни" задовольнити частково.
Визнати відмову Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква щодо перерахунку щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1, як дитині війни неправомірною.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України у м. Біла Церква провести перерахунок та виплату державної соціальної допомоги "Дітям війни" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком згідно з вимогами ст. 58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» починаючи з 13.11.2008 року по 31.12.2009 року.
Від сплати держмита сторони звільнити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя С.А. Агафонов