Справа №2-1615/2010р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2010р.                         Галицький районний суд  м. Львова

в складі: головуючого – судді - Ванівського О.М.

          при секретарі – Яриш О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житлом та його виселення

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась в суд до ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1 та його виселення, посилаючись на те, що відповідач постійно зловживає алкоголем та систематично порушує правила співжиття чим створює неможливі умови проживання з ним в одній квартирі. Шлюб із відповідачем розірвано 3 квітня 2003р. Відповідач постійно влаштовує безпідставні сварки, застосовує фізичну силу та не дає можливість вести нормальний спосіб життя. Крім того, відповідач неодноразово притягався до адміністративної відповідальності. Така поведінка відповідача грубо порушує правила проживання в жилих будинках та квартирах.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, пославшись на доводи викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, без поважних причин, хоча належним чином про час та місце слухання справи судом був повідомлений, про причини неявки суд не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України. Відповідно до ст.169 ЦПК, суд вирішує справу на підставі наявних в ній даних чи доказів.

Суд, заслухавши пояснення позивача, показання свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, оглянувши матеріали цивільної справи №2-1261/09р. про позбавлення батьківських прав, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 116 ЖК України якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично порушують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі чи одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого житла.

Згідно ст. 157 ЖК України членів сім'ї власника жилого будинку(квартири) може бути виселено у випадках передбачених ч.1 ст.116 ЖК. Виселення провадиться в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Судом встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 проживають та зареєстровані: власник – ОСОБА_4 – 1971 р.н., дочка - ОСОБА_5 – 1992 р.н., син – ОСОБА_6 – 1994 р.н., син ОСОБА_4 – 1998р.н. Колишній чоловік – ОСОБА_2, 1968 р.н. виписаний 23.10.2009р., що підтверджується відповідною довідкою та копією паспорта відповідача(а.с.7-8).

Квартира АДРЕСА_1 приватизована, що засвідчується копією договору довічного утримання від 2 грудня 1994 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно(а.с.9-10).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 3 квітня 2003р., шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано(а.с.6).

Згідно роз’яснень даних Пленумом ВСУ в п.17 ППВС України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 р. №2, при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу.

Відповідно до вимог ст.59 ч.2 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач - ОСОБА_2 неодноразово попереджався про недопустимість вчинення насильства в сім'ї(а.с.11-20).

Згідно ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.

Стаття 116 ЖК встановлює як умову виселення осіб винних у руйнуванні або псуванні жилого приміщення, наявність фактів, які свідчать, що зазначені дії мали систематичний характер, а заходи попередження та громадського впливу щодо таких осіб виявились безрезультатними.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_2, систематично порушує правила співжиття і робить неможливими умови проживання членам його сім'ї, зокрема, колишній дружині ОСОБА_1, його дітям: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4

Вказані обставини підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_3

Крім того, заочним рішенням Галицького районного суду м.Львова від 21 квітня 2009р. ОСОБА_2 було позбавлено прав щодо його дітей(а.с.21).

Під час розгляду вище зазначеної цивільної справи судом було встановлено, що відповідач жорстоко поводився в сім'ї, застосовував фізичне та психічне насильство до ОСОБА_1 та її дітей, що підтверджується чисельними постановами про відмову в порушенні кримінальної справи, з січня 2003р. перебуває на обліку в наркологічному диспансері, а внаслідок зловживання алкоголем в нього наявні розлади психіки та поведінки.

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини.

Аналізуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10,11,31,60,209,212,214-215,218,224 ЦПК України, ст.ст.116,157 ЖК України, суд

в и р і ш и в :

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житлом та його виселення -  задоволити.

    Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1.

    Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

    Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м. Львова шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте Галицьким районним судом м. Львова за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий         (підпис)             О.М. Ванівський

Копія вірна

Суддя