Справа №2-8\2010 р.    

Р І Ш Е Н  Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И    

 22 червня 2010 року.

 Ямпільський районний суд  Вінницької області

 в складі головуючого судді      Любинецької-Онілової А.Г.

   за участю  секретаря сз                           Лозінської Т.О.

   позивачки ОСОБА_2

   представника позивачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль

цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6  про усунення порушень прав землекористувача,  знесення самочинно збудованої споруди, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

     Позивачка заявила позов до відповідачів ОСОБА_4 та  ОСОБА_5 про усунення порушень прав землекористувача,  знесення самочинно збудованої споруди, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В своєму позові позивачка посилається на порушення правил добросусідства з боку відповідачки ОСОБА_4 Позивачка зазначає, що вона є користувачем суміжної із домоволодінням відповідачки земельною ділянкою по АДРЕСА_1, відповідачка є власником домоволодіння АДРЕСА_2, самовільно без законних підстав, всупереч будівельним нормам побудувала споруди літньої кухні, чим чинить перешкоди  позивачці в користуванні її земельною ділянкою. Крім цього, позивачка зазначає, що в липні 2009 року відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 споруджуючи самовільну прибудову до літньої кухні, пошкодили належну їй металеву сітку на межі  між їх земельними ділянками, чим спричинили їй матеріальну на суму 280 гривень та моральну на суму 3000 гривень шкоду. Вважаючи свої права порушеними, позивачка просить суд зобов’язати відповідачку ОСОБА_4 знести самовільні споруди літньої кухні, побудовані впритул до її земельної ділянки, стягнути із відповідачів  на її користь майнову шкоду у сумі 280 гривень та моральну шкоду у сумі 3000 гривень, а також понесенні нею судові витрати. Позивачка та її представник в ході судового розгляду заявлені вимоги підтримали і просили суд їх задовольнити із наведених у позові мотивів.

       Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також їх представники адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 позовні вимоги не визнали, заперечували їх тим, що вони прав та інтересів позивачки не порушували. Пояснили, що дійсно на території домоволодіння відповідачки є стара споруда літньої кухні, однак, на той час вона власником цього домоволодіння не була, в липні 2009 році вона самовільно здійснила добудову до літньої кухні, в вересні 2009 року рішенням Ямпільського районного суду за нею було визнано право власності на дану самовільно збудовану  споруду. Відповідач ОСОБА_5  в своїх поясненнях суду також зазначив, що  він проживає із позивачкою однією сім’єю без шлюбу в домоволодінні по-сусідству із позивачкою. Дійсно ними здійснювалося будівництво добудови до літньої кухні. Відповідачі вважають необґрунтованими доводи позивачки про пошкодження сітки, зазначили, що сітку вони не пошкодили. Крім того, вказали на те, що наявна у позивачки сітка стара, а довідку надано про вартість нової сітки.  Просили суд відмовити у задоволенні позову.

           Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Ямпільської міської ради Вінницької області ОСОБА_9 вважає позов необґрунтованим і заперечує проти його задоволення. Суду пояснив, що дійсно на території домоволодіння відповідачки має місце самочинне будівництво прибудови до літньої кухні, і позивачка неодноразово зверталася до міської ради із заявами на дії відповідачки. Комісія міської ради виходила на місце, здійснювала вимірювання земельної ділянки позивачки. Порушень не встановлено, правил добросусідства з боку відповідачки не порушено. Споруда літньої кухні відповідачки побудована із деякими відхиленнями від норм, однак ці відхилення  не порушують прав та інтересів позивачки. За самовільне будівництво на відповідачку було накладено адміністративне стягнення.  Просив відмовити у задоволенні позову.

           Співвідповідач ОСОБА_6 заявив письмове клопотання про розгляд справи без його участі, при вирішенні спору покладається за розгляд суду. До клопотання додав письмові  докази  -  копії Акту погодження в натурі меж земельної ділянки та Державного акту на право  приватної власності на землю,  із яких слідує, що належна йому земельна ділянка межує із домоволодінням відповідачки ОСОБА_4

           Судом встановлено такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

            Із досліджених судом письмових доказів  - актів комісії Ямпільської міської ради від 16.06.2009 року та 26.08.2009 року, рішення Ямпільської міської ради від 06.10.2009 року встановлено, що позивачка є користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка межує із земельною ділянкою по АДРЕСА_2 Позивачка неодноразово зверталася із  заявами до Ямпільської міської ради з приводу будівництва споруди літньої кухні відповідачкою, комісією Ямпільської міської здійснювався вихід на місце, порушень меж земельних ділянок не встановлено.

          Із оглянутої за участю спеціаліста Ямпільського РБТІ  інвентарної справи домоволодіння АДРЕСА_2, наданих співвідповідачем копії Акту погодження в натурі меж земельної ділянки та Державного акту на право  приватної власності на землю, рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 16 березня 2010 року встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 та співвідповідач ОСОБА_6 є співвласниками вказаного домоволодіння, однак, земельна ділянка та частина домоволодіння ОСОБА_6 не межує із земельною ділянкою  позивачки, межа проходить між земельними ділянками, що перебувають у користуванні  позивачки та відповідачки ОСОБА_4 Як встановлено із вказаного судового рішення – за відповідачкою ОСОБА_4 визнано право власності на 11\25 частини житлового будинку, що належав ОСОБА_11, у порядку спадкування за законом. Також встановлено, що Ямпільським районним судом  23.09.2009 року ухвалювалося рішення, яким за відповідачкою було визнано право власності  на самочинно збудовані споруди, в тому числі  літні кухні помічену літерою «В» та «в». Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 02.02.2010 р. вказане рішення скасоване, іншого рішення про визнання за відповідачкою права власності на самочинне будівництво  не ухвалювалося.  

      Із консультації спеціаліста Ямпільського РБТІ встановлено, що самочинні споруди, з приводу яких виник спір – літня кухня, зазначена літерою «В» 1985 року побудови та літня кухня, зазначена літерою «в1» 2009 року побудови.

      Із вказаних доказів, а також в ході  огляду на місці за участю спеціалістів Відділу земельних ресурсів, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю,санітарно-епідеміологічної служби та державного пожежного нагляду судом встановлено, що самовільно збудовані споруди, з приводу яких виник спір, помічені в інвентарному плані літерами «В» та «в1». Оглядом на місці встановлено, що споруди літньої кухні (побудова 1985 року та добудова 2009 року), зазначені літерами В та в1 в плані інвентарної справи  на території домоволодіння АДРЕСА_2 розташовані на відстані близько 30 см. від межі із земельною ділянкою позивачки.   Спеціалістом відділу земельних ресурсів дано консультацію про те, що  межові знаки не порушено. Ознак самозахвату земельних ділянок з обох сторін не виявлено.    Спеціалістом Ямпільської райСЕС зазначено про відсутність порушень санітарних норм. Спеціалістом держпожежного нагляду вказано на те, що споруда літньої кухні В,  1985 року побудови, не відповідає нормам ДБН, оскільки знаходиться на відстані менш як 6 метрів від житлового будинку, який розміщений на території цього ж домоволодіння. Спеціалістом держбудконтролю  вказано  на те, що згідно норм ДБН відстань для обслуговування та догляду  споруди має бути від шифера до межі 1м., а в даному випадку всього 28 см. 30.06.2009 року був складений протокол за №575 відносно ОСОБА_12 про самовільне будівництво прибудови  до літньої кухні, яка зазначена літерою в1 в плані, винесено постанову про адміністративне правопорушення   і накладено стягнення у виді штрафу.  

         Із оглянутого судом  відмовного матеріалу №696 із постановою від 23.07.2009 року про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 встановлено, що 18.07.2009 року позивачка звернулася до Ямпільського РВ ГУМВС України у Вінницькій області із заявою на дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з приводу пошкодження ними сітки на межі між їх домоволодіннями. В ході перевірки даної заяви було здійснено огляд місця події та відібрано пояснення у ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які пояснили, що  при здійсненні будівництва споруди на межі із земельною ділянкою позивачки ОСОБА_5 відчепив сітку, яка заважала будівництву,  і поклав її на територію домоволодіння ОСОБА_2.

       Із постанови № 575 від  08.07.2009 року про накладення адміністративного стягнення  встановлено, що відповідачку ОСОБА_4 визнано винною за ст.96 ч.3 КУпАП  за самочинне будівництво споруди літньої кухні  розміром 8,0 м Х 4, 0 м по АДРЕСА_2 і накладено стягнення у виді штрафу у сумі  425 гривень.

       Оцінюючи усі докази у їх сукупності, суд вважає частково доведеними обставини, на які позивачка посилається як на підставу своїх позовних вимог, виходячи із наступного.

      Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.  Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

              Судом встановлено, що частина домоволодіння співвідповідача ОСОБА_6 не межує із земельною ділянкою, яка перебуває у користуванні позивачки, а тому будь-які права та інтереси позивачки з боку ОСОБА_6 не порушені, що є підставою для відмови у задоволенні вимог до співвідповідача.

              Суд вважає доведеним, що в червні - липні 2009 року відповідачкою ОСОБА_4 здійснене самочинне будівництво споруди літньої кухні, яка зазначена літерою «в1» в інвентарному плані домоволодіння. Самочинно збудована споруда літньої кухні, зазначена в інвентарному плані літерою «В» - 1985 року побудови, тобто, до набуття права власності на вказане домоволодіння відповідачкою. Будь-яких доказів про здійснення будівництва цієї споруди саме відповідачкою ОСОБА_4,  суду не надано. А тому суд вважає недоведеною обставину, на яку позивачка посилається у своїх доводах про те, що вказана споруда побудована саме відповідачкою.

      При вирішенні позовних вимог про знесення самочинно збудованої споруди літньої кухні та добудови до неї – «в1» в 2009 році,  суд не має підстави для їх задоволення, оскільки достовірно встановлено, що відповідачка при здійсненні будівництва не порушила існуючих меж земельних ділянок, даних про те, що вказане будівництво у майбутньому порушуватиме права позивачки як землекористувача, позивачкою та її представником не було надано суду. Наявні відхилення від норм ДБН при будівництві споруди літньої кухні не порушують прав та законних інтересів позивачки, оскільки стосуються відстані, необхідної для обслуговування цієї споруди, яка повинна становити не менше 1 м, і можуть створити незручності лише для відповідачки при обслуговуванні  споруди. Наявні відхилення від норм протипожежної безпеки мають місце лише зі сторони житлового будинку, який розміщений на протилежній стороні від споруди  і не стосуються меж земельних ділянок сторін, не порушують прав та інтересів позивачки.        Крім того, відповідно до ч.7 ст.376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

         Судом не встановлено істотного порушення будівельних норм, порушень прав інших осіб або загрозу суспільним інтересам при здійсненні самочинного будівництва позивачкою ОСОБА_4 Законом не передбачене право будь-яких інших осіб, крім органів державної влади або місцевого самоврядування, заявляти позов про знесення чи перебудову самовільно збудованих споруд. Із доводів представника Ямпільської міської ради не вбачається, що цей орган місцевого самоврядування має намір вимагати знесення або переобладнання вказаної споруди. Відповідно до закону  в цьому випадку позивачка не має права висувати таку вимогу до відповідачки.

            При вирішенні позовних вимог  про стягнення матеріальної шкоди в сумі 280 гривень, заподіяної пошкодженням сітки, що розділяє території земельних ділянок позивачки і відповідачки, суд не має підстав для їх задоволення, оскільки позивачкою не доведено тієї обставини, що сітка була пошкоджена. Адже як встановлено із відмовного матеріалу та постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, дійсно відповідачі порушили межовий знак - зняли сітку, однак, будь-які дані про її пошкодження саме відповідачами, відсутні. Будь-яких інших достовірних доказів в підтвердження своїх доводів  щодо пошкодження сітки, прямого причинного зв’язку між діями відповідачів або співвідповідача та шкодою, як і наявність та фактичний розмір самої шкоди, позивачка та її представник не довели. В наданій позивачкою довідці про вартість сітки, зазначено ціну нової сітки. Однак суд не приймає дану довідку як належний та допустимий доказ, оскільки,  як пояснила позивачка в ході судового розгляду, наявну у неї сітку вона разом зі своїм чоловіком виготовили кустарним способом більш як десять років тому.  З урахуванням наведеного суд має підстави відмовити у задоволенні цієї частини позовних вимог.

         При вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у сумі 3000 гривень, суд вважає їх часткового обґрунтованими, виходячи із наступного. Встановлено, що відповідачі при будівництві споруди «в1» літньої кухні зняли металеву сітку, що служить межовим знаком між земельними ділянками, тим самим порушили  вимоги ст.96 ч.1 п. г та п.е ЗК України та права позивачки як землекористувача, а також  правила добросусідства, передбачені ст.103 цього Кодексу. На вимогу позивачки відновити межовий знак, не відреагували, про що особисто дали свої пояснення під час розгляду скарги ОСОБА_2 працівниками міліції. Дана обставина відображена у дослідженому судом відмовному матеріалі й жодним чином не спростована відповідачами та їх представниками.  З урахуванням наведеного  суд  вважає, що вказаними діями відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який також приймав участь у будівництві,  позивачці було завдано незручностей, порушено нормальний ритм її життя, спричинено моральну шкоду.  

          Відповідно до ст. 23 Цивільного Кодексу України, позивачка має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, передбачених ст.95 ЗК України.

           Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди позивачці, суд враховує характер порушеного немайнового права, виходячи із засад розумності, справедливості та виваженості, враховуючи характер та обсяг моральних страждань позивачки, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. За наведених обставин суд вважає необхідним  визначити розмір відшкодування 1000 гривень, які є справедливою компенсацією за завдану моральну шкоду, стягнувши із кожного із відповідачів в рівних частках – по 500 гривень,  внаслідок порушення межового знаку при здійснення самочинного будівництва, задовольнивши в цій частині позовні вимоги. В задоволені іншої частини  вимог про відшкодування моральної шкоди, суд вважає необхідним  відмовити, як у безпідставних.

               При розв’язанні позовних вимог про стягнення судових витрат, суд має підстави для часткового їх задоволення. Оскільки позовні вимоги задоволено частково,  судові витрати за правилами ст.88 ч.1 ЦПК України, згідно із якою якщо позов задоволено частково,  присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а тому суд має підстави для стягнення із відповідачів  171 гривню судових витрат, понесених позивачкою і документально підтверджених, по 85 гривень 50 копійок із кожного, відповідно до розміру задоволених позовних вимог та з урахуванням мінімальних ставок судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи цієї категорії.

             Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані ст.ст.95, 96, 103 ЗК України, ст.ст.22, 1167, 376 ЦК України.

             Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК  України і на підставі ст.ст. 23,  1167 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

        Позов  задовольнити частково.

        Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 500 гривень моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення межового знаку при самочинному будівництві споруди та 85 гривень 50 копійок судових витрат, а всього 585 гривень 50 копійок.

       Стягнути із ОСОБА_5 на користь  ОСОБА_2 500 гривень моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення межового знаку при самочинному будівництві споруди та 85 гривень 50 копійок судових витрат, а всього 585 гривень 50 копійок.  

       В задоволенні іншої частини позову – відмовити.

       Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження Ямпільському районному суду Вінницької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

         ГОЛОВУЮЧИЙ              підпис         А.Г.ЛЮБИНЕЦЬКА-ОНІЛОВА