Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2007 р. Справа № 47/211-07
Колегія суддів у складі:
Головуючий-суддя Могилєвкін Ю.О., судді-Такмакова Ю.В., Плужник О.В.
при секретарі-Гудковій І.В.
за участю представників:
позивача - Лебідь О.І.
відповідача - Голубничий В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги позивача та відповідача (вх.№ 2146Х/3-7;2147Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 11.06.07 р. по справі № 47/211-07
за позовом - ПФ "Знак", м. Люботин
до - ТОВ "Будмонтажцентр", м. Харків
про стягнення 4292,10 грн., -
встановила:
В листопаді 2006 р. позивач –ПФ „Знак”, м. Люботин звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням змін (доповнень) до позовної заяви, просив суд стягнути з відповідача –ТОВ „Будмонтажцентр”, м.Харків 9652,80 грн. інфляційних, 865,58 грн. річних, 338,38 грн. збитків, пов’язаних з вирішенням справи та судових витрат.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.06.2007 р. (суддя Светличний Ю.В.) по справі № 47/211-07 позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 338,38 грн. збитків, 8640,38 грн. інфляційних, 1412,61 грн. річних, 103,91 держмита, та 107,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач, виконуючи рішення господарського суду по справі № 29/17-05 припустив прострочення виконання грошового зобов”язання, в зв’язку з чим, з урахуванням вимог ст.ст. 623, 625 ЦК України, зобов’язаний відшкодувати позивачу збитки, інфляційні та річні.
Позивач з рішенням господарського суду в частині, що стосується відмови в стягненні інфляційних в розмірі 1012,42 грн. не погоджується, вважає рішення в цій частині таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення в цій частині скасувати, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в т.ч. і в означеній частині. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення помилково встановив, що періодом прострочення відповідачем зобов”язання по виконанню рішення господарського суду по справі № 29/17-05 є період з 15.03.2005 р. по 07.09.2006 р.. При цьому позивач вказує на те, що грошові кошти від відповідача до нього надійшли 29.01.07 р. та 09.02.07 р., в зв’язку з чим на його думку, стягненню з відповідача на його користь підлягають також інфляційні в сумі 1012,42 грн.
Крім того, в доповненнях до апеляційної скарги позивач вказує на необґрунтованість посилань господарського суду при винесенні рішення по даній справі, на те, що початком періоду прострочення відповідачем зобов’язання з виконання рішення господарського суду по справі 29/17-05 є 15.03.2005 р., в той час як початком періоду прострочення відповідно до договорів, що були предметом розгляду по вказаній справі є 11.07.2004 р. До того ж, на думку позивача, дата накопичення грошових коштів на рахунку відповідача не може вважатися датою здійснення розрахунків з позивачем.
Відповідач з рішенням господарського суду в частині стягнення 9452,43 грн. не погоджується, вважає рішення в цій частині таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення в цій частині скасувати, та прийняти нове, яким залишити в силі означене рішення лише в частині стягнення 1121,60 грн. інфляційних та 829,76 грн. річних. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення, не звернув уваги на те, що рішенням від 25.04.2006 р. по справі 29/101-06 з відповідача вже були стягнуті інфляційні та річні за період до 25.04.2006 р. Тобто, на думку відповідача, господарський суд виносячи рішення по даній справі безпідставно встановив, що періодом прострочення виконання відповідачем грошового зобов”язання є період з 15.03.05 р. по 07.09.06 р., та, як наслідок, здійснив подвійне стягнення вказаних сум за період з 15.03.2005 р. по 25.04.2006 р. Крім того, в обґрунтування своїх вимог відповідач вказує на те, що господарський суд також безпідставно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 338,38 грн. збитків, оскільки, на думку відповідача, вказані витрати, не є збитками у розумінні ст. 623 ЦК України.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач посилається на помилковість доводів відповідача що початку періоду прострочення зобов”язання з виконання рішення господарського суду по справі 29/17-05 є 25.04.2006 р., оскільки такою датою відповідно до вказаного рішення суду є 11.07.2004 р.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх, юридичну оцінку та доводи апеляційних скарг сторін в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної відповідача і відмови в задоволенні апеляційної скарги позивача з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Як обґрунтовано зазначає відповідач у своїй скарзі, місцевий господарський суд при прийняті рішення не звернув уваги на те, що відповідно до рішень господарського суду Харківської області від 14.02.2005 року по справі №29/17-05 та від 25.04.2006 року по справі 29/101-06 з відповідача на користь позивача за невиконання грошового зобов’язання за договорами №26 від 19.11.2001 року та №7 від 14.01.2002 року вже були стягнуті інфляційні втрати (збитки) та річні за періоди зазначені в позовних вимогах.
Подвійне стягнення за одне й те саме правопорушення, тобто за той період прострочки, за котрий вже були стягнуті інфляційні втрати та річні, до того ж подвійне нарахування на несплачені суми інфляційних втрат та річних суперечить чинному законодавству і саме ст. 61 Конституції України.
Відповідач обґрунтовано зазначив у своїй скарзі, що місцевий господарський суд помилково дійшов висновку щодо періоду прострочення відповідачем зобов'язання з виконання рішення у справі 29/17-05 від 14.02.2005 року та вказав період з 15.03.2005 року по 07.09.2006 року, а не з 25.04. 2006 року по 07.09.2006 року, в зв'язку з чим судом здійснено подвійне стягнення інфляційних та 3% річних, що порушує норми діючого законодавства.
Враховуючи викладене, розрахунок збитків від інфляції та 3% річних повинен бути проведений з 25 квітня 2006 року - дати винесення Рішення господарського суду Харківської області у справі 29/101-06 та по 07 вересня 2006 року - дати накопичення грошових коштів для виконавчої служби на рахунку банку на підставі накладеного арешту на грошові кошти відповідача за постановою виконавчої служби, а не з 15 березня 2005р. по 07 вересня 2007р. як вказано в рішенні господарського суду.
Одночасно колегія суддів вважає обґрунтованими наведені відповідачем у апеляційній скарзі твердження про те, що судом першої інстанції не був належним чином досліджений наданий розрахунок заборгованості з урахуванням індексу інфляції, виходячи з наступного.
Листом Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.97 р. рекомендовано Порядок застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, згідно якого, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, що складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожен внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються.
Оскільки позивач в наданому розрахунку інфляційних збитків використовував борг з урахуванням індексу інфляції, а не суму чистого боргу, інфляційні збитки фактично нараховані на інфляційні збитки, що не передбачено законодавством.
Таким чином, порядку застосування індексів інфляції відповідає саме контр-розрахунок відповідача, а вимога позивача в частині стягнення з відповідача суми на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів зазначений в апеляційній скарзі задоволенню підлягає.
Також, місцевий господарський суд безпідставно задовольнив позовні вимоги позивача щодо стягнення збитків в розмірі 338,38 грн.
Як вбачається з матеріалів справи (том 1-й аркуші справи 58-67), під збитками позивач розуміє надані до справи командировочні відрядження від 23 листопада 2005 року на представництво в Вищому господарському суді, авансові звіти та сплачені кошти витрачені на відрядження своїх робітників.
Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В даному випадку саме позивач повинен був довести суду, що зазначені вище витрати (збитки) були понесені саме за розглянутою місцевим господарським судом справою і, котрі стосуються заявленого позову. Будь-яких доказів, а саме ухвали Вищого господарського суду про виклик представників в судове засідання по даній справі, позивач не надав.
На підставі викладеного, відповідно до наданих сторонами розрахунків, перевірених судовою колегією, колегія суддів, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 4 ст. 103, п.п.3,4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -
постановила:
Апеляційну скаргу ТОВ "Будмонтажцентр", м. Харків задовольнити. Рішення господарського суду Харківської області від 11.06.2006 р. по справі №47/211-07 змінити. Рішення в частині стягнення інфляційних в розмірі 7518,78 грн., річних в розмірі 582,85 грн., збитків в розмірі 338,38 грн., держмита в розмірі 84,40 грн. скасувати та в позові в цій частині відмовити. В іншій частині позов залишити без змін. В задоволенні апеляційної скарги ПФ "Знак", м. Люботин відмовити. Стягнути з ПФ "Знак" (62433, м. Люботин, вул. Кринична, 37, р/р 26003011892 в АВУБ "Грант", МФО 351607, код ЄДРПОУ 30591489) на користь ТОВ "Будмонтажцентр", (61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 62-А, р/р 26002301810900 в ХЦО УАК ПІБ м.Харкова, МФО 351458, код ЄДРПОУ 23754339) –42,20 грн. держмита за подання апеляційної скарги. Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Такмаков Ю.В.
Плужник О.В.
Повний текст постанови виготовлений 23.08.2007 року.