Судове рішення #986744
45/219-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2007 р.                                                                           Справа № 45/219-07

Судова колегія у складі:

Головуючого-судді - Могилєвкіна Ю.О., суддів-Такмакова Ю.В., Плужник О.В.   

                                                    при секретарі –Гудкової І.В.


за участю представників:

прокурора –Мірошниченко М.Л.

позивача – Поліщук А.С.

відповідача –Міхно О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційне подання Прокурора м. Вінниці (вх.2478Х/3-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 07.05.07 р. по справі № 45/219-07

за позовом -  Прокурора м. Вінниці  в інтересах держави - Міністерства охорони навколишнього природного середовища України в особі ДП „Державна картографічна фабрика”, м. Вінниця

до -  Товариства з обмеженою відповідальністю „Оберіг”, м. Харків

про стягнення 636567,54 грн.          


встановила:


Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.05.2007 року по справі №45/219-07 (суддя Калініченко Н.В.) відмовлено в прийнятті позовної заяви.

Ухвала мотивована з тих підстав, що на підставі ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво прокуратурою інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Так, відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурором від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою.

Однією з форм представництва, що визначено ч. З вказаної норми, є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. При цьому, відповідно до ч.5 ст. 36 -1 Закону, прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку , передбаченому процесуальним законом.

       В силу ч. 1 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами: прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частина третя вказаної норми також визначає, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

       Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.99 р. № Зрп/99 по справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

      Предметом позову, який подано прокурором, є стягнення з відповідача заборгованості на підставі договору № 174 про виконання робіт від 22.11.2006 р., укладеним між ДП "Державною картографічною фабрикою" та ТОВ "Оберіг".

      Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор зазначив у заяві як орган,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах -
Міністерство навколишнього природного середовища України. Водночас прокурор
просить стягнути кошти на користь ДП "Державна картографічна фабрика", тобто
позов фактично подано в інтересах цієї особи, яка і є позивачем по даній справі, але не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.

      Із змісту позовної заяви вбачається, що прокурором м. Вінниця штучно визначено позивачем Міністерство навколишнього природного середовища України, оскільки цей орган не є учасником спірних правовідносин за договором № 174 про виконання робіт від 22.11.2006 р., укладеним між ДП "Державною картографічною фабрикою" та ТОВ "Оберіг".

За таких підстав, місцевий господарський суд визнав необхідним відмовити прокурору м. Вінниця в прийнятті позовної заяви, оскільки позов фактично подано в інтересах самостійної особи, у прокурора відсутні повноваження на пред'явлення позову в інтересах окремого господарюючого суб’єкта.

Прокурор м. Вінниці не погодився з ухвалою місцевого господарського суду, подав до апеляційного господарського суду апеляційне подання, в якому просить скасувати ухвалу місцевого суду і направити справу на розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на те, що відповідно до вимог ст.121 Конституції України, ст. 36 Закону України „Про прокуратуру”  визначені підстави для звернення до господарського в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї ж статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Як зазначено в п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп\99 ( справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій ст.2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов’язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Пред'являючи позов в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, прокурор мотивував позовну заяву посиланням на те, що ДП "Державна картографічна фабрика" є державним підприємством, що засноване на 100% державній власності і належить до сфери управління Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та засноване з метою, створення, підготовки до видання та виготовлення картографічної та поліграфічної продукції для народного господарства, населення, наукових і навчальних закладів та оборони країни.

      Таким чином, на думку прокурора м. Вінниці, діяльність ДП "Державна картографічна фабрика" є сферою державного регулювання і Міністерство навколишнього природного середовища контролює цю діяльність, а відтак, прокурор обґрунтовано визначив позивача за вимогами про захист інтересів держави, а не штучно, як вказав у своїй ухвалі господарський суд Харківської області.

        Перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин порушення провадження у справі та розгляд справи за поданим позовом, їх юридичну оцінку та доводи апеляційного подання, в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення без змін ухвали місцевого господарського, а апеляційного подання без задоволення з наступних підстав.

       Відповідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами: прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частина третя вказаної норми також визначає, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

      Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.99р. № Зрп/99 по справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

       Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, а в пункті 2 статті 121 Конституції України зазначено, що на Прокуратуру України покладається представництво громадян або держави в суді у випадках передбачених законом.

       Таким чином, представництво прокурором інтересів держави або громадянина в суді можливе лише в межах, прямо визначених законом.

      Предметом позову, який подано прокурором, є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Оберіг”, м. Харків на користь державного підприємства    ДП „Державна картографічна фабрика”, м. Вінниця – 636567,54 грн. боргу за невиконані зобов’язання за господарським договором №174 від 22.11.2006 року, укладеного між ДП „Державна картографічна фабрика”, м. Вінниця та Товариством з обмеженою відповідальністю „Оберіг”, м. Харків

      Тобто фактично позов заявлено в інтересах ДП „Державна картографічна фабрика”, м. Вінниця, а не в інтересах держави та Міністерства охорони навколишнього середовища України.

       Як вбачається з матеріалів справи, та наданого до справи прокурором Статуту ДП „Державна картографічна фабрика” м. Вінниця (ст.3 Статуту) є самостійною юридичною особою на підставі наданих повноважень та несе відповідальність по своїх зобов’язаннях в межах належного йому майна, згідно з чинним законодавством і не несе відповідальності за зобов’язаннями держави та Міністерства охорони навколишнього середовища України і, має право самостійно укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем в суді, господарському та третейському суді.

      Тобто  прокурор м. Вінниця у поданому позові не довів, що ДП „Державна картографічна фабрика”, м. Вінниця є органом, уповноваженим державою та  від імені держави, або Міністерством охорони навколишнього середовища України здійснювати відповідні функції у спірних відносинах із відповідачем від імені держави, за господарським договором №174 від 22.11.2006 року, укладеним між ДП „Державна картографічна фабрика”, м. Вінниця та Товариством з обмеженою відповідальністю „Оберіг”, м. Харків

       На підставі викладеного, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано та без порушень норм матеріального та процесуального права відмовив прокурору м. Вінниця в прийнятті до провадження позовної заяви.

       Керуючись ст. ст. 19, 121 Конституції України, рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99, ст. 36 Закону України „Про прокуратуру”, ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. ст. 99, 101, ст. ст.105,106 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

  


                                                           постановила:


       Увалу господарського суду Харківської області від 07.05.2007 року по справі  № 45/219-07 залишити без змін, а апеляційне подання прокурора м. Вінниці без задоволення.


        Головуючий суддя                                                  Могилєвкін Ю.О.


                               суддя                                                 Такмаков Ю.В.


                                        суддя                                                  Плужник О.В.




      Повний текст постанови підписаний 30.08.2007 року.  



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація