справа  № 2-58/10

                                                            РІШЕННЯ

                                                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня  2010 року Котелевський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді          -   Цвітайла П.В.,

        при секретарі                   -    Дрижирук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Котельва цивільну справу за позовною заявою позивача – ОСОБА_1  до відповідача – ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – НАСК «Оранта», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Українська страхова компанія «Княжа», про визначення ступеня вини учасників дорожньо-транспортної пригоди;-

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1    звернувся до суду з позовною заявою до відповідача – ОСОБА_2 про визначення 50 відсоткового співвідношення вини учасників дорожньо-транспортної пригоди, обґрунтовуючи позов, тим, що він та відповідач притягнуті до адміністративної відповідальності за дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 21 квітня 2009 року на 20 км автодороги Мала Рублівка – Полтава, внаслідок якої сталося зіткнення автомобілів, внаслідок чого його автомобіль «Kia Magentis», державний номерний знак НОМЕР_1, був пошкоджений. В даний час не може отримати від Української страхової компанії «Княжа» страхового відшкодування, у зв’язку з тим, що не визначено відсоткового співвідношення вини обох учасників дорожньо-транспортної пригоди.

 У відкритому судовому засіданні позивач – ОСОБА_1  позовні вимоги підтримав повністю, просить задовольнити  їх з підстав викладених у позовній заяві і відмітив, що винними у дорожньо-транспортній пригоді вважає обох водіїв в рівній ступені вини у співвідношенні 50 %.

Відповідач – ОСОБА_2 позовні вимоги позивача визнав повністю, пояснивши суду, що також винними у дорожньо-транспортній пригоді вважає обох водіїв в рівній ступені вини.  

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – НАСК «Оранта», який діє на підставі довіреності від 19.10.2009 року (а.с. 33), ОСОБА_4, пояснив суду, що не заперечує проти задоволення позову і визачити ступінь вини у визначеному позивачем співвідношенні.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Українська страхова компанія «Княжа» в судове засідання не з’явилася, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи (а.с. 120-121), Українська страхова компанія «Княжа»  зверталася до суду з клопотанням витребувати адміністративну справу у Амур-Нижньодніпровському районному суді з приводу притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності (а.с. 106-107). Відповідно до відповіді  Амур-Нижньодніпровському районного суду за № 12701 від 30.04.2010 року, адміністративні справи стосовно ОСОБА_5 з січня 2009 року по 29.04.2010 року до суду не надходили та не розглядались (а.с. 118).  

Суд, системно дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення сторін, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – НАСК «Оранта», приходить до переконання, що позовні вимоги  позивача – ОСОБА_1  підлягають до повного задоволення з таких підстав.

Виходячи зі змісту  ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.  

Матеріалами справи встановлено, що 21 квітня 2009 року близько 18 год. 30 хв. на 20 км автодороги Мала Рублівка – Полтава сталася дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2  які 21 квітня 2009 року, керували легковими автомобілями «Kia Magentis», державний номерний знак НОМЕР_1 та «ЗАЗ 110307», державний номерний знак НОМЕР_2 дійсно на відповідній правовій підставі володіли даним автомобілями, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 6), Довіреністю від 22.05.2008 року (а.с. 30).  

Постановою судді  Октябрського районного суду м.Полтава Полтавської області від 26 червня 2009 року ОСОБА_1 підданий адміністративному стягненню на підставі ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави в сумі 340 гривень (а.с. 8).  

Постановою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 12 червня 2009 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень (а.с. 7).

Відповідно до ч. 4 ст.61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

            Виходячи із змісту вимог ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.  

01 серпня 2008 року між Українською страховою компанією «Княжа» та ОСОБА_2 було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується фотокопією поліса № ВВ/4060557 (а.с. 29).

12 січня 2009 року між НАСК «Оранта»  та ОСОБА_6  було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується фотокопією поліса № ВВ/8892086 (а.с. 122).

Згідно листа Української страхової компанії «Княжа» за вих. № 5127 від 07 жовтня 2009 року, вирішення питання щодо проведення виплати ОСОБА_7 страхового відшкодування можливе за умови визначення відсоткового співвідношення вини обох учасників дорожньо-транспортної пригоди в судовому порядку (а.с. 9-10), таку ж позицію в судовому засіданні висловив і представник НАСК «Оранта» .

Пункт 3 ч.1 ст. 1188 Цивільного кодексу України передбачає, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

  Системний аналізі матеріалів цивільної спрви, пояснень сторін, постанов про притягнення до адміністративної відповідальності від 12 червня 2009 року, від 26 червня 2009 року, дає суду підставу вважати, що винність водія ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 21 квітня 2009 року, при якій були пошкоджені автомобілі, одинакава і становить фактично 50% причини зіткнення.

При цьому, винуватість водія ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в пошкодженні своїх автомобілів  залишається безумовною, в рівній частці, так як ними порушено один і той же пункт «Правил дорожнього руху» 12.3., оскільки вони при виявленні перешкоди для руху не вчинили негайних заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки автомобілів, або безпечного для інших учасників руху об’їзду  перешкоди і у рівній мірі сприяли скоєнню дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин суд вважає, що відсоткове співвідношення вини учасників аварії    становить 50% за кожним водієм.  

    Визнання відповідачем пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Задовольняючи позовні вимоги позивача – ОСОБА_1  до відповідача – ОСОБА_2, про визначення ступеня по 50 відсотків вини учасників дорожньо-транспортної пригоди повністю, суд виходить із засад справедливості, добросовісності, виваженості, розумності відповідно до вимог ст. 3 ч. 1 п. п. 5, 6  Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача слід стягти судові витрати по сплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 1,2).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212, 214, 215, 216 ЦПК України та ст.ст. 3,  1188 ЦК України,  суд

ВИРІШИВ:

  Позов ОСОБА_1  до ОСОБА_2, про визначення ступеня вини учасників дорожньо-транспортної пригоди задовольнити повністю.  

    Визначити розмір часток вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди 21 квітня 2009 року близько 18.30 год. на 20 км автодороги Мала Рублівка – Полтава ОСОБА_1  – 50%, ОСОБА_2 – 50%.

Стягти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  судові витрати в сумі 45 (сорок п’ять) гривень 50 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Котелевський районний суд Полтавської області шляхом подання в десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя