Справа № 2-1509

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня  2010 року                 Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючої судді               Чебан В.М.

при секретарі               Гладчук А.Д.

з участю представника позивача -   Бацей Т.М.

з участю представника відповідачки  ОСОБА_2 - ОСОБА_3

з участю представника Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ – Андрущака А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом  публічного акціонерного товариства комерційний   банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, де третьою особою виступає Шевченківський відділ державної виконавчої служби Чернівецького міського Управління юстиції про звільнення майна з-під арешту

в с т а н о в и в:

              Позивач  в особі Чернівецької філії  «Приватбанку» звернувся до суду з позовом до відповідачів  про звільнення майна з-під арешту, посилаючись на те, що 09.07.2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ( Позивачем) та ОСОБА_5 ( Відповідачем -2) було укладено кредитний договір № e / V071639, згідно з яким Позивач надав Відповідачу-2 кредит в розмірі 30000,00 Долларів США.

              В забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором Позивач та ОСОБА_6 (Відповідач-3) уклали договір іпотеки № e/V071639-1 від 09.07.2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_6 (Відповідач-3) надала в іпотеку належне їй нерухоме майно, а саме: квартиру, яка складається з двох житлових кімнат, загальною
площею 39,80 кв.м., в тому числі житловою площею 25,00 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1. Майно належить ОСОБА_6  на праві власності на підставі договору обміну квартир посвідченого Четвертою Чернівецькою державною нотаріальною конторою, 18 грудня 1995 року за реєстровим № 2ДС-851, зареєстрованим в Чернівецькому державному обласному бюро технічної інвентаризації 24 січня 1996 року в реєстрову книгу №51.

            15 вересня 2009 року державним виконавцем Мельником О.Г. Шевченківського відділу державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці про стягнення заборгованості на користь ОСОБА_2  на суму 75000 грн., накладено арешт на вищевказану квартиру, яка належить на праві власності ОСОБА_6 (Відповідачу-3.)

            Вищезазначене обтяження державного виконавця Мельника О.Г. зареєстровано в Єдиному  реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за № 26062297 від 29.01.2010 року,  (запис 2).

           Згідно Інструкції «Про проведення виконавчих дій» №74/5 від 15.12.1999р. та ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження», для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставне майно може бути звернено у разі: - виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника
коштів; - коли   вартість   предмета   застави   перевищує   розмір   заборгованості   боржника заставодержателю.

           Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про заставу» право застави виникає з моменту укладання договору застави.

           В даному випадку, по-перше: право застави у ПриватБанку виникло, як зазначено вище, - 09.07.2007 року, а рішення суду, постанова про накладення арешту, акт опису та арешту майна були винесені у 2009 році, тобто пізніше ніж було укладено договір іпотеки; по-друге: станом на 29.01.2010 року заборгованість Відповідача-2 перед ПриватБанком складає 27104,95 Долларів США, що значно перевищує вартість предмету іпотеки. Крім того, згідно ст. 14 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна вищий пріоритет на заставлене майно має ПриватБанк.

            А тому, позивач вважає, що державна виконавча служба не має правових підстав для звернення стягнення  на заставлене майно на користь стягувачів, які не є заставодержателями.

    Просять постановити рішення, яким звільнити з-під арешту, накладеного 15.09.2009 року Старшим державним виконавцем Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ Мельником О.Г. на квартиру, яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею 39,80 кв.м., в тому числі житловою площею 25,00 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_6 на праві власності на підставі договору обміну квартир посвідченого Четвертою Чернівецькою державною нотаріальною конторою, 18 грудня 1995 року за реєстровим № 2ДС-851, зареєстрованого в Чернівецькому державному обласному бюро технічної інвентаризації 24 січня 1996 року в  реєстровій  книзі  №51.

           Представник позивача  в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та дала пояснення аналогічні викладеним в позові. А також пояснила, що з серпня 2009 року відповідач ОСОБА_6 ніяких проплат банку не робив. Однак на даний час позивач з відповідачем ОСОБА_6 досягли домовленості, що позивач має намір перекредитувати відповідача ОСОБА_6 на інших умовах, у зв’язку з чим необхідно повторно укладати договір іпотеки у нотаріуса, а існуючий арешт на квартиру їм заважає. Внести зміни в існуючий договір вони не бажають. Просили задовольнити позов.

            Відповідач ОСОБА_5 та представник відповідачки ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги визнали та просили їх задовольнити.

           Представник  Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ  в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, вважаючи, що дії державного виконавця  щодо накладення арешту на спірну квартиру відповідали вимогам. А саме, згідно ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» - за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника та оголосити заборону на його відчуження. А тому в даному випадку державний виконавець просто забезпечив позов стягувачки ОСОБА_2

            Представник відповідачки ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, вважаючи, що обставини, викладені в позові,  нічим не підтверджені. Так, посилання позивача на те, що заборгованість ОСОБА_5 в розмірі 27104,95 грн. значно перевищує вартість заставленого майна не відповідає дійсності. Відповідно до п. 12. договору іпотеки Е/V 071639-1 від 09.07.2008 р. сторони визначили, що вартість  Предмету іпотеки складає 176750 грн., що на день оформлення цього договору за офіційним курсом НБУ складає 35000 доларів США.  Відповідно ж  до ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», на яку посилається позивач, звернення стягнення на заставлене майно для задоволення стягувачів, які не є заставодержателями, можливе коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

          Крім цього, за будь-яких обставин вважають, що у позивача відсутнє порушене право. Наявність арешту вказаної квартири боржника жодним чином не позбавляє ПАТ КБ «ПриватБанк» права на першочергове задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. А відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» право на  виключення майна з-під арешту належить лише особі, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. Разом із тим, позивач не заперечує, що майно дійсно належить боржникові - ОСОБА_6, тому підстави для задоволення вказаного позову відсутні.  Просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

           Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

           Судом встановлено , що 09.07.2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ( Позивачем) та  відповідачем ОСОБА_5  було укладено кредитний договір № e / V071639, згідно з яким Позивач надав Відповідачу - ОСОБА_5   кредит в розмірі 30000,00 доларів США. (а.с. 6-8)

            В забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором Позивач та ОСОБА_6 (Відповідач-3) уклали договір іпотеки № e/V071639-1 від 09.07.2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_6 (Відповідач-3) надала в іпотеку належне їй нерухоме майно, а саме: квартиру, яка складається з двох житлових кімнат, загальною
площею 39,80 кв.м., в тому числі житловою площею 25,00 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1. (а.с. 9 - 11)   Зазначена квартира належить ОСОБА_6  на праві власності на підставі договору обміну квартир посвідченого Четвертою Чернівецькою державною нотаріальною конторою, 18 грудня 1995 року за реєстровим № 2ДС-851, зареєстрованим в Чернівецькому державному обласному бюро технічної інвентаризації 24 січня 1996 року , чого в судовому засіданні не заперечувала представник позивача.

          15 вересня 2009 року державним виконавцем Мельником О.Г. Шевченківського відділу державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці, а саме, на виконання виконавчого листа , виданого Шевченківським районним судом 9 вересня 2009 року,  про стягнення заборгованості на користь ОСОБА_2 на суму 75000 грн., накладено арешт на вищевказану квартиру, яка належить на праві власності  відповідачці ОСОБА_6 (а.с. 32-33)

           17  березня 2010 року позивач - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»  в звернувся до суду з позовом до відповідачів  про звільнення майна з-під арешту, а саме, про звільнення майна з-під арешту вищевказаної квартири.

            Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» право на
виключення майна з-під арешту належить лише особі, яка вважає, що майно, на яке
накладено арешт, належить їй, а не боржникові. Таким чином, тільки така особа  може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення його з-під арешту.

            Разом із тим,  судом встановлено, що майно, а саме спірна квартира АДРЕСА_1,  належить відповідачці ОСОБА_6, а не позивачу, чого в судовому засіданні не заперечував сам представник позивача, а тому  підстави для задоволення вказаного позову відсутні.  

            Відповідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.08.76 року №6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються як на праві власності на описане майно, так і на праві володіння ним.

             В даному випадку позивач не є ні власником , ні володільцем майна, а саме спірної квартири, яку він просить   звільнити з-під арешту.

             За наведених обставин, в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

            Керуючись ст.59 Закону України «Про виконавче
провадження», ст.ст.10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

              В задоволенні позовних вимог  публічного акціонерного товариства комерційний   банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 , де третьою особою виступає Шевченківський відділ державної виконавчої служби Чернівецького міського Управління юстиції, про звільнення майна з-під арешту – відмовити.

               Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці.

             Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                         Суддя: