Справа № 2-540/2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

05 травня 2010 року.                     Шевченківський районний суд м.Чернівці

в складі:                                              головуючого судді       - Дудакова С.Є.

                                                             при секретарі               -  Колосар О.І.  

розглянувши у відкртому судовому засіданні в м.Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної філії АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення не донарахованої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

    позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що 21 грудня 2007 року він був прийнятий на роботу до відповідача на посаду начальника загального відділу. 20 березня 2009 року був переведений на посаду начальника загального відділу (м.Чернівці) адміністративно-господарчого управління відповідача, а наказом № 229-п від 16 жовтня 2009 року його звільнено з роботи за п.2 ст. 41 КЗпП України.

    Вважав, що відповідач своїми діями порушив його трудові права, як під час виконання ним трудових обов»язків, так і під час розірвання з ним трудового договору в односторонньому пряну, а саме: починаючи з квітня 2009 року до вересня 2009 року відповідач в односторонньому порядку зменшив розмір його заробітної плати, виплачуючи щомісяця в середньому по 468,91 грн. та незаконно звільнив його з роботи.  

    В обґрунтування своєї правової позиції посилався на те, що його середньомісячний заробіток після відрахування всіх податків та обов»язкових платежів складав 3517,57 грн., а починаючи з квітня 2009 року, без будь-якого попередження, відповідач зменшив розмір щомісячної заробітної плати  на 468,91 грн., виплачуючи до вересня 2009 року по 3048,66 грн.

    Крім того, вважав своє звільнення з роботи по п.2 ст. 41 КЗпП України незаконним, при цьому вказував, що не відноситься до категорії працівників, вказаних в п.2 ст. 41 КЗпП України, а викладені в наказі про його звільнення з роботи обставини, щодо порушення ним умов трудового договору, не відповідають дійсності, посилаючись на конкретні обставини та випадки, які мали місце під час його роботи, які на думку відповідача, є недопустимими порушеннями з його боку.

    Вказував також, що ніяких порушень він не допускав, належним чином виконував покладені на нього трудовим договором трудові обов»язки, а після звільнення з роботи погано спить, глибоко переживає за все те, що зробив з ним відповідач. У зв»язку із звільненням з роботи він вимушений позичати гроші для того, щоб забезпечувати свою сім»ю, дії відповідача призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.  

    Просив поновити його на роботі на посаді, з якої його було звільнено, стягнути з відповідача на його користь недонараховану заробітну плату в сумі 2813,46 грн., стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 26 166,56 грн. та 10 515 грн. у відшкодування моральної шкоди.  

    В судовому засіданні позивач позов підтримав, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві, і просив позов задоволити, пояснивши, що у відповідача не було законних підстав для звільнення його з займаної посади, оскільки ті підстави, які на думку відповідача, є приводом для його звільнення є надуманими і такими, що свідчать про упереджене ставлення до нього з боку адміністрації.  

    Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали і пояснили, що через те, що позивач будучи працівником, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, своїм відношенням до виконання своїх функціональних обов»язків, скоїв ряд порушень при виконанні цих обов»язків, які дали адміністрації підстави для втрати довіри до нього, що і призвело до розірвання трудового договору по п.2 ст.41 КЗпП України. При цьому надали суду письмові пояснення та письмові заперечення, які залучені до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов обгрунтований і підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що дійсно позивач працював у відповідача з 21 грудня 2007 року по час звільнення. Звільнений він був з роботи за п.2 ст. 41 КЗпП України наказом №229-п від 16 жовтня 2009 року. Вказані обставини стверджені копіями цих наказів та трудової книжки.

Проаналізувавши надані сторонами докази (довідка про розмір заробітної плати позивача, посадова інструкція начальника загального відділу Чернівецької облфілії АКБ «Укрсоцбанк», посадова інструкція старшого архіваріуса загального відділу Чернівецької облфілії АКБ «Укрсоцбанк», договір №1-ЧФ на технічне обслуговування та ремонт систем кондиціювання, графік здійснення технічного обслуговування кондиціонерів, доповідна записка №12 позивача від 12 жовтня 2009 року, договір про надання послуг №11 від 23 липня 2008 року, акти №№1,3,4,5 прийому-передачі наданих послуг, статут Професійної спілки працівників Хмельницької обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» та робочі документи профспілки, які свідчать про те, що спілка функціонувала, проводилися збори її членів, і на зборах 1 квітня 2008 року позивач був обраний головою профкому), взявши до уваги вимоги п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» в якому вказано, що при розгляді справ про поновлення на роботі судом необхідно з»ясувати за яких підстав проведено звільнення працівника і перевіряти їх відповідність закону та п.28 згідно з яким слід мати на увазі, що звільнення з підстав втрати довіри суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, вчинив умисно чи необережно такі дії, які дають власнику, або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, та стягнення недонарахованої заробітної плати.

Крім цього, встановлено, що позивач є членом профкому, його головою, а відповідно до вимог ст.252 КЗпП України працівникам, обраним до складу виборних профспілкових органів, законодавство гарантує можливості для здійснення їх повноважень і зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вини є.

Стосовно позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди суд виходить з вимог ч.1 п.3 ч.2 ст.23 ЦК України, відповідно до якої  особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв»язу з знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушенняё глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Саме з урахуванням вказаних обставин, які є обов’язковими для наявності підстав стверджувати про необхідність відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що не підлягає до задоволення ця позовна вимога.

    Керуючись статтями 21, 41 п.2, 233, 235, 237-1 КЗпП України, ст..ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212, 367 п.п. 2, 4 ЦПК України суд, -

                                               вирішив:

      Позов задовольнити частково. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника загального відділу адміністративного господарчого управління Хмельницької обласної філії АКБ «Укрсоцбанку» з 16 жовтня 2009 року.

    Стягнути з Хмельницької обласної філії АКБ «Укрсоцбанку» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі – 26166 грн. 56 коп. та 2813 грн.46 коп. недорахованої заробітної плати за період часу з квітня 2009 року по вересень 2009 року.

    Відмовити з задоволенні позовної вимоги  про відшкодування моральної шкоди через необґрунтованість її пред»явлення.

    Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

    Рішення суду набирає чинності  після закінчкення строку на подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

    Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до палати цивільних справ апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський райсуд м.Чернівці.

                  СУДДЯ: