КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22а-860/07 Головуючий у І інстанції - Мельник І.О.
Суддя-доповідач Глущенко Я.Б.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 серпня 2007 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Бєлової Л.В., Малиніна В.В.,
при секретарі Маркевичі Т.Л.,
за участю представників відповідача: Перешиваної Н.І., Ігнатенка С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_1, -
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2006 року ОСОБА_1. звернувся з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкаси НОМЕР_1.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2007 року заявлений позов задоволено: визнано нечинним вказане податкове повідомлення-рішення.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, ДПІ у м. Черкаси подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, які підтримали вимоги апеляційної скарги, позивача, який проти скарги заперечував, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що твердження відповідача про те, що відсутність факту сплати позивачем за придбаний вексель свідчить про відсутність витрат на його придбання, є необґрунтованими.
З таким висновком суду не можна не погодиться.
Судом встановлено, що ДПІ у м. Черкаси здійснено документальну невиїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства.
Перевіркою було встановлено, що позивач згідно з умовами договору купівлі-продажу векселів НОМЕР_2 продав АТ «Банк Велес» простий вексель №НОМЕР_3 вартістю 2560000,00 грн., кошти за який надійшли на його рахунок в сумі 2522600,00 грн.
Згідно договору купівлі-продажу векселів № НОМЕР_4 вексель №НОМЕР_3 був проданий йому ТОВ «Івто» від імені та за дорученням ЗАТ «Українське промислове страхове товариство «Континент-Поліс», за який ОСОБА_1. розрахувався шляхом передачі простого векселя № НОМЕР_5, виписаного від його імені. Кошти в сумі 2522600,00 грн., отримані позивачем 14.07.2004 року від АТ «Банк Велес», він вніс у статутний фонд ЗАТ «СК Саламандра-Дніпро» м. Черкаси.
В результаті проведеної перевірки ДПІ у м.Черкаси було встановлено, що ОСОБА_1. при визначенні інвестиційного прибутку безпідставно включив до складу витрат емітований вексель № НОМЕР_5 на суму 2522600,00 грн., що призвело до несплати податку в розмірі 13% на суму 327938,00 грн.
На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення, яке і оскаржується і позивачем.
Відповідно до преамбули Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку.
В статті 1 вказаного Закону, яка наводить визначення понять, зазначено, що обіг цінних паперів - вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.
Згідно ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Системний аналіз наведених положень законодавства дозволяє зробити висновок, що вексель є цінним папером, по відношенню до якого вчинюються правочини, пов'язані з переходом права власності. Тобто вексель є товаром, який не виключений з цивільного обігу, що спростовує доводи апелянта про безтоварність операції по розрахунках векселями.
Наведений висновок підтверджується також положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до п. 1.6 ст. 1 якого встановлено, що товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, що положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Так, судовою колегією враховується, що особливості оподаткування доходів фізичних осіб визначені саме Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» і при визначенні доходу ОСОБА_1., що підлягає оподаткуванню, саме положення цього Закону і мають бути застосовані.
Разом з тим, пунктом 1.21 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яка дає визначення термінів, але одночасно не визначає, що є товаром в розумінні цього Закону, передбачено, що інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, що не суперечать таким законам та цьому Закону у частині визначення термінів.
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» безумовно є законом з питань оподаткування, а тому жодних підстав не застосовувати визначення поняття «товар», що наведене в ст. 1 цього Закону, немає.
Враховуючи викладене, безпідставними є доводи апеляційної скарги, що операції по розрахунках векселями не мають ознак товарності.
Разом з тим, податкова інспекція, всупереч своєму твердження про безтоварність здійсненої позивачем операції, не заперечує, що позивач може включити до своїх витрат при визначенні інноваційного прибутку (збитку) вартість векселя лише у 2008 році, коли вексель буде пред'явлено до сплати, про що зазначено в акті перевірки.
Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунку.
Згідно з Положенням про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженим постановою НБУ №508 від 16.12.02 року, зареєстрованим Мін'юстом України №174/7495 від 28.02,03 року, (п 8.1) оформлення заборгованості векселем є розрахунковою операцією. Розрахунки з використанням векселів належать до розрахункових операцій (п. 9.1).
У п. 2.2. Рекомендацій, що викладені в Листі № НОМЕР_6 ДПА України, зазначено, що при видачі векселя не виникає обов'язку відображення в податковій звітності даної операції. Видача векселя повинна відбуватися після здійснення першої операції - поставки товарів, що є підставою для формування витрат векселедавця. У разі видачі векселя відповідно припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за договором та виникають зобов'язання щодо платежу за векселем. В п. 2.4 Рекомендацій також указано, що під терміном витрати слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену, (нараховану) продавцю цінних паперів, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.
Тобто позивач, отримавши вексель від ТОВ «Івто» та розрахувавшись за нього шляхом видачі свого власного векселя, правомірно сформував свої витрати, збільшивши їх на суму емітованого ним векселя.
Окрім того, відповідно до п. 2.7. Рекомендацій, обов'язку з відображення в податковій звітності емітента цінних паперів операцій з їх погашення не виникає. Виданий позивачем вексель містить зазначення дати погашення - 13.07.2008 року. З врахуванням наведеного положення, позивач правомірно сформував свої витрати саме на момент видачі векселя, а не момент його погашення, оскільки остання операція не відображається в його податковій.
Судом першої інстанції правомірно враховано, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку відповідно до пп. 9.6.6. п. 9.6. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», включається додатне значення загального фінансового результату операцій - з інвестиційними активами за наслідками звітного року.
У звітному 2004 року інвестиційний дохід позивача склав 2840508,43 грн., а інвестиційні витрати 5108200,00 грн. (з врахуванням емітованого позивачем векселя). Крім того, перенесено інвестиційні збитки попередніх звітних періодів в розмірі 278508,77 грн.
Отже, за підсумками звітного року загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами мав від'ємне значення в сумі 2545377,16 грн., що позбавляє ДПІ у м. Черкаси права на донарахування та стягнення суми податку з доходів фізичних осіб.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визначився з висновком, що позовні вимоги ОСОБА_1. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апелянта спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси залишити без задоволення.
Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
судді :