УКРАЇНА                   

Справа №22 - 3383/2006 р.                                           Головуючий 1 - о» інстанції

Загороднюк В.І. Доповідач: Ткачук О.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року липня 26 дня.   Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області

в складі: Головуючого - судді Косогор Г.О.

Суддів: Ткачук 0.0. Ісаєвої Н.В.

При секретарі     Ісаєвої ЮС.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморского районного суду м. Одеси від 09 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом, усуненні перешкод в праві власності та виселення,             

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2003 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом, усуненні перешкод в праві власності та виселення.

Позивачка зазначала, що її померлій сестрі ОСОБА_6 належала двокімнатна квартира АДРЕСА_1 дорога у м. Одесі. Дану квартиру вона нікому не продавала, у тому числі ОСОБА_3 02 червня 1999 року. Згодом, 21 серпня 2003 року ОСОБА_3 продав квартиру відповідачкі ОСОБА_4, яка, в свою чергу, 26 серпня 2003 року продала її відповідачці ОСОБА_1.

Таким чином, внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_3, вона була позбавлена права на спадщину після смерті своєї сестри ОСОБА_6.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_2 просила визнати договори купівлі продажу   спірної квартири від 02 червня І999 року, 21 серпня 2003 року та 26 серпня 2003 року недійоними 

У березні 2004 року ОСОБА_2 доповнила свої позовні вимоги  і уточнила підстави позову, просила визнати договори купівлі-продажу спірної квартири від 02 червня 1999 року, 21 серпня 2003 року та 26 серпня 2003 року недійсними та визнати за нею право власності на квартиру у порядку спадщини.

У серпні 2004 року ОСОБА_2 доповнила свої позовні вимоги та звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру і виселенні.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали свої позовні вимоги.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_7 позовні вимоги не визнали.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 9 березня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені у повному обсязі.

На дане рішення принесена апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій вона ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції, та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_2 у позові.

Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційних скарг та заперечення на них, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційні скарга не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.З ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п. 1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ст. 48 ЦК України ( в редакції 1963 року), угода, яка не відповідає вимогам закону, є недійсною.

Задовольняючи позов ОСОБА_8, суд першої інстанції вірно віходив з того, що  ОСОБА_9 не укладала 2 червня 1999 року з ОСОБА_3 договір купівлі - продажу належної її на праваі власності квартири АДРЕСА_2, що договір було сфальсіфіковано, підпис ОСОБА_9 було підроблено.

Такій висновок суду грунтується на матеріалах справи.

Суд також вірно не взяв до уваги, доводи ОСОБА_1 про те, що вона є добросовісним набувачем спірної квартири, тому у неї не може бути витребувано це майно, оскільки квартира вибула з власності ОСОБА_9 понад її волі і згідно ст. 145 ч. 1 ЦК України (в редакції 1963 року), власник вправі витребувати це майно у набувача.

Суд перевірив усі докази, які навів позивач у підтвердження своїх вимог, а відповідачі - у підтвердження своїх заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді Справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарги відсутні доводи, які б спростовували ці висновки суду аершої інстанції.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.308,313-315 ЦПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

                      Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.    

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2006 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двох місяців з дня проголошення у Верховний Суд України.