Справа № 2-а-1603/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Донецьк 02 квітня 2010 року
Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді Тараньової В.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Донецьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька (далі – ПФУ) про визнання неправомірною бездіяльність, зобов’язання ПФУ нарахувати допомогу позивачу, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, -
В С Т А Н О В И В:
09.02.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про визнання неправомірною бездіяльність, зобов’язання ПФУ нарахувати допомогу позивачу, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2007 року.
Позивач у судове засідання не з’явився, суду надав клопотання з проханням розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька у судове засідання не з’явився, суду надано клопотання з проханням розглядати справу за його відсутністю, проти позову заперечує, оскільки вважає, що розмір виплаченої ОСОБА_1 соціальної допомоги „Дітям війни” був визначений на підставі законодавчих актів та згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, а також посилався на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни", крім того вважає, що позивач пропустив строк позовної давності звертання до суду, передбачений ст.. 99 КАС України.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, в особистих поясненнях котрих немає необхідності, за матеріалами справи, в порядку письмового провадження за правилами, встановленими ч. 3 ст. 122 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1 згідно з паспортом серії НОМЕР_1, виданим 30 січня 2002 року Будьоннівським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, народився ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто позивач має статус дитини війни.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права. Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Законами України «Про Державний бюджет» на 2007 та 2008 роки були встановлені певні обмеження щодо виплат підвищень до пенсії дітям війни на підставі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Так, пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими було зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни», були визнані неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
З моменту визнання норми неконституційною, вона втрачає чинність, а тому з 09.07.2007 по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року відновлено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік” надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня 48,10 гривень, з 1 липня – 48,20 грн. та з 1 жовтня – 49,80 грн.
Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права. Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішуванні даного спору у 2009 році підлягають застосуванню норми статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якими дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а ні вказана Постанова КМУ.
На день розгляду позову судом не набрав чинності закон про Державний бюджет України на 2010 рік.
Згідно зі ст. 46 Бюджетного кодексу України якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет України, витрати Державного бюджету України можуть здійснюватися лише на цілі, які визначені у законі про Державний бюджет України на попередній бюджетний період і одночасно передбачені у проекті закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданому Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою зазначеної статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач звернувся до суду з даним позовом 09.02.2010 року, що підтверджується штампом віхдної реєстрації. Клопотання про поновлення строку звернення до суду не надав, будь-яких причин пропуску строку суду не навів.
Відповідач наполягає на відмові у задоволенні даного позову в звязку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Як зазначено в п. 14 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 „Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ”, у разі відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку.
Отже суд відмовляє ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог в частині визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому доплати як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, забезпечення ПФУ нарахувати доплату як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2007 року по 08 лютого 2009 року з підстав пропуску строку звернення до суду.
Відмовляючи в задоволені цієї частини позову суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.
Закон України "Про соціальний захист дітей війни", встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 цього Закону передбачено виплату дітям війни державної соціальної підтримки, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина.
Отже, суд дійшов висновку, що право на отримання допомоги як дитини війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у позивача виникає починаючи: з 09 лютого 2009 року.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пенсійний фонд України утворений відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року, згідно зі ст. 8 цього Закону виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від від 24 жовтня 2007 р. N 1261 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики. Джерелами формування коштів Пенсійного фонду України є:
страхові внески;
кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством;
благодійні внески юридичних та фізичних осіб;
добровільні внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
інші надходження відповідно до законодавства.
Тому кошти для здійснення сплати допомоги на оздоровлення повинні бути перераховані відповідачем за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита.
Відповідно до ст. 3 Декрету КМУ „Про державне мито” із скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян, взімаєтся 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що на ден звернення позивачки до суду скадає 3 грн. 40 коп.
Сплата позивачем суми судового збору підтверджена документально.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу — відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Оскількі позов підлягає частковому задоволенню, а судовий збір був сплачений позивачем до місцевого бюджету Будьоннівського району м. Донецька, то судовий збір у розмірі 3, 40 грн. підлягає розподілу у наступному порядку: з позивача – 1 грн. 70 коп., з місцевого бюджету Будьоннівського району м. Донецька – 1 грн. 70 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 86, 88, 159, 161, 163 КАС України, суд, –
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про визнання неправомірною бездіяльність, зобов’язання ПФУ нарахувати доплату позивачу, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2007 року – задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька щодо ненарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи: з 09 лютого 2009 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи: з 09 лютого 2009 року, з урахуванням фактично виплаченого.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з місцевого бюджету Будьоннівського району м. Донецька на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 (одна) гривня 70 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя