Справа№2-778/2010р.
                                                                          РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2010 року                              м. Миргород                  

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

  головуючої судді: –  Альошиної Н.М.

   при секретарі     –  Сахненко Н.Ю.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Миргороді справу за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Миргород про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,

            ВСТАНОВИВ:

                29.04.2010 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Миргородського міськрайонного суду із вказаним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді про визнання дій неправомірними, поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та стягнення її за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року в сумі 6.429 грн. 60 коп., та зобов’язання відповідача нараховувати йому надалі соціальну допомогу при нарахуванні пенсії, забезпечивши її виплату.

              На обгрунтування позову посилався на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. У 2006 - 2007 роках така допомога йому не виплачувалась, а у 2008 - 2010 році виплачувалась у неповному обсязі тоді, як Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі чого йому повинна була бути нарахована і виплачена соціальна допомога. Відповідач в порушення вимог ст. 124 Конституції України, не здійснив нарахування та виплату зазначеної соціальної допомоги до пенсії.

          В рішенні Конституційного Суду № 10-рп/ 2008р. від 22.05.2008року зазначено, що «Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.»

          В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явився та просив в заяві розглянути позов у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача управління Пенсійного фонду України в м. Миргород в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи, про що в справі маються наявні докази.

В своїх письмових запереченнях відповідач просив розглянути справу у їх відсутності та відмовити в задоволенні позову за безпідставністю, так як зазначену соціальну допомогу нараховано відповідно до діючого законодавства.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач ОСОБА_2 має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням  НОМЕР_1   (а.с.7).

Враховуючи зазначений статус, позивач відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік  зупинено.

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  запроваджені не були.

Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Отже, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Таким чином, виходячи з вищенаведених нормативних актів, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік.  

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому ч.3 ст.28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Стосовно позовних вимог, щодо здійснення позивачеві доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотньої дії в часі не має, тому  на період до 09 липня 2007 року не поширюється  дія рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про Державний бюджет».

Виходячи з положень ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в м. Миргород Полтавської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення, щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачеві відповідні доплати. Тому задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження відповідно пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_2 - є Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді Полтавської області.

 Враховуючи вищевикладене, суд вважає управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді належним відповідачем по даній справі.

З 01 січня 2007, 2008 та у 2009 році позивачеві було нараховане та виплачувалося зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру .

          За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з підвищенням пенсії на 30% з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати.

Що стосується вимог позивача про стягнення щомісячної надбавки до пенсії дитини війни в 2008 році, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008» рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції. Встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З 01 січня 2008 року позивачеві було нараховане та виплачувалося зазначене підвищення встановленого розміру, що вбачається із розрахунку виплат допомоги дитині війни, наведеного у позовній заяві.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Разом з тим, суми підвищення дітям війни були визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Так, п.8 цієї постанови встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,1 гривні, з 1 липня – 48,2 гривні, з 1 жовтня – 49,8 гривні.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України в Миргородському районі повинно було нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність і не підлягала застосуванню.

 Отже, відповідач з 22.05.2008 року по 31 грудня 2008 року, повинен був нараховувати та здійснювати позивачеві доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачеві доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

 Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 щодо зобов’язання відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни в 2009 році суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню, виходячи з того, що ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік» не була зупинена дія ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

 Позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

Позовні вимоги, щодо зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати позивачеві ОСОБА_2 щомісячної соціальної надбавки дитині війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» при нарахуванні пенсії та забезпечення її виплати також не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів. Виходячи із змісту законодавства воно не може регулювати суспільні відносини в майбутньому.

         Позивачем ОСОБА_2 при зверненні до суду сплачено 51 грн. судового збору та 120 грн. понесених витрат на ІТЗ з розгляду справи в суді, які у відповідності зі ст.88 ЦПК України підлягають частковому задоволенню та стягненню на його  користь з відповідача в сумі 8,50 грн. судового збору та 37 грн. понесених витрат на ІТЗ з розгляду справи в суді.

         Керуючись ст.ст. 64,124,152 Конституції України, ст.ст.3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,ст.ст.10,11,88,213-215,218,294 ЦПК України, суд

 ВИРІШИВ;              

            Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Миргород  Полтавської області про поновлення пропущеного строку для звернення за захистом своїх прав, визнання дій неправомірними, зобов’язання нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни з 01 січня 2006 року по 31.12.2009року - задовольнити частково.

            Визнати відмову Управління пенсійного фонду в м. Миргороді щодо виплати ОСОБА_2 щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком – протиправною, відновивши пропущений строк звернення до суду.

            Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Миргород Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове  пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік ;  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року,

       за 2008 рік з 22.05.2008 року по 31грудня 2008 року,

       з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням проведених виплат.

            Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Миргород Полтавської області на користь ОСОБА_2 8,50 грн. судового збору та 37 грн. понесених витрат на ІТЗ з розгляду справи в суді.

             В іншій частині позовних вимог  ОСОБА_2 – відмовити за безпідставністю.

             Копію рішення направити сторонам.

             Рішення  може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подання заяви про його апеляційне  оскарження протягом 10 днів з моменту  проголошення та поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

             Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

              Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

        Головуюча, суддя           (підпис)      Н.М.Альошина.

           Оригіналу відповідає; суддя

Миргородського міськрайонного суду                           Н.М.Альошина.