Справа № 2-357/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

02 червня 2010 року Сквирський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Клочко В.М.

при секретарі судових засідань – Сарсенгалієвій Л.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Сквира справу за позовом ОСОБА_2   до управління Пенсійного Фонду України у Сквирському районi Київської областi про визнання дій неправомірними, зобов’язання відповідача провести автоматизованим способом перерахунок та виплату основної пенсії та додаткової пенсії за втрату здоров’я та стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що він є інвалідам 2 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, і згідно законодавства розмір його пенсії відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не може бути нижчим ніж 8 мінімальних пенсій за віком, тоді як відповідачем виплачується пенсія у значно нижчому розмірі, крім того, він також має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, розмір якої згідно Закону становить 75 % від мінімальної пенсії за віком. Але відповідач відмовився провести автоматизованим способом йому перерахунок пенсії та додаткової пенсії за втрату здоров’я, а тому позивач просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у проведенні автоматизованим способом перерахунку пенсії, зобов’язати відповідача провести автоматизованим способом перерахунок та виплату пенсії відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановивши її на рівні 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за втрату здоров’я, встановити її на рівні 75 % від мінімальної пенсії за віком, визначеного законодавством з урахуванням проведених виплат та з наступним перерахуванням у відповідності до вимог ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та стягнути моральну шкоду в розмірі 45 000,00 гривень.

У судове засідання позивач, представник позивача не з»явилися, представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за їх відсутності, заявлені позовні вимоги підтримав і просив суд визнати відмову відповідача щодо перерахунку автоматизованим способом пенсії та додаткової пенсії протиправною і зобов’язати відповідача провести автоматизованим способом перерахунок та виплатити позивачу пенсію, встановивши її розмір на рівні 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, встановивши її в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, визначеного законодавством з урахуванням проведених виплат та з наступним перерахуванням у відповідності до вимог ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та стягнути моральну шкоду в розмірі 45 000,00 гривень.

Представник відповідача до суду не з’явився, суду надано письмове клопотання відповідача щодо розгляду справи без участі їх представника та письмові заперечення на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню із слідуючих підстав.

Так, по справі встановлено, що позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з впливом аварії на ЧАЄС, що стверджується копією посвідчення, копією довідки МСЕК.

Позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ у Сквирському районі і одержує пенсію по інвалідності, яка призначена відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” /далі Закон/.

Відповідно до ст. 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії особам, віднесеним до категорії 1.2.3.4 встановлюються у вигляді: а/ державної пенсії: б/ додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Ст. 54 цього Закону, яка визначає умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2-й групі інвалідності-8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяна здоров’ю інвалідам другою групи в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Ця додаткова пенсія відповідно до положень ст. 53 цього Закону виплачується повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 Закону порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм обчислення вказаних пенсій передбачений постановою КМ України від 30.05.1997 року № 523 “Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка є чинною і положення постанови стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Крім того, КМ України було прийнято 27.12.2005 року постанову за № 1293 “Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка набрала чинності з 01.01.2006 року і якою передбачено підвищення пенсій по інвалідності потерпілим від Чорнобильської катастрофи, а також було встановлено тверді розміри пенсій в залежності від групи та причини інвалідності потерпілих, нижче яких не може бути мінімальний розмір пенсії, передбачений ч. 4 ст. 54 вказаного Закону.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача в письмових запереченнях з приводу того, що ст. 62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” делегує КМ України повноваження стосовно роз’яснення порядку застосування цього Закону, а рішення КМ є обов'язковими до виконання.

Так, надання такого права КМ України не означає, що останній при визначенні порядку застосування Закону може допустити звуження змісту та обсягу прав громадян, встановлених Законом, тобто, КМ України повинен був встановити такий порядок не порушуючи вимог Закону щодо розмірів пенсій зазначеним категоріям пенсіонерів.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Законом України від 18.02.2010 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами”, який набув чинності з 10.03.2010 року, було внесено зміни до ч. 1 ст. 15 ЦПК України, а саме те, що спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат суди розглядають у порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦПК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції  України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст. 113 Конституції України, КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України

Оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то виходячи із загального принципу пріоритетності нормативно-правових актів, суд вважає, що при вирішенні даного спору щодо визначення розміру пенсії та додаткової пенсії позивача підлягають застосуванню саме положення ст.ст. 50, 54 Закону, а не постанови КМ України, на яку вказано вище.

Так, в разі колізії між нормативно правовими актами КМ України та Законами України застосуванню підлягають саме положення Законів України, які є актами вищої юридичної сили.

Отже, враховуючи наведене суд вважає, що при визначенні розміру пенсії по інвалідності та додаткової пенсії позивачу необхідно керуватися положеннями ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Крім того, необгрунтованими є посилання відповідача на постанову КМ України  № І від 03.01.2002 року “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, оскільки вказана постанова втратила чинність відповідно до постанови КМ України від 16.07.2008 року за № 654.

Виходячи з положень ст.ст. 50, 54 Закону під час визначення розміру пенсії та додаткової пенсії позивача за основу при їх розрахунку береться мінімальна пенсія за віком.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (стаття 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсiйне страхування”)

Визначення прожиткового мiнiмуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалiзацiї державою конституцiйної гарантiї громадян i достатнiй життєвий рiвень, дає Закон України “Про прожитковий мiнiмум” вiд 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України “Про державнi соцiальнi стандарти та державнi соцiальнi гарантiї” вiд 05 жовтня 2000 року № 2017-IІI, згiдно статтi 1 якого прожитковий мiнiмум використовується для визначення, у тому числi мiнiмального розмiру пенсiї за вiком, який вiдповiдно до статтi 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсiйне страхування” встановлюється у розмiрi прожиткового мiнiмуму для осiб, якi втратили працездатнiсть визначеного законом.

Частиною 3 статтi даного Закону (в редакцiї Закону № 2505-04 вiд 25 березня 2005 року), що дiє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мiнiмум на одну особу, а також окремо для тих, хто вiдноситься до основних соцiальних i демографiчних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законi про Державний бюджет України на вiдповiдний рiк, тому інших нормативно-правових актів, які б визначали цей розмір або встановлювали інший розмір, немає.  Прожитковий мiнiмум публiкується в офiцiйних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,

А тому, суд вважає за можливе не приймати до уваги положення ч. 3 ст. 28 вищевказаного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого законодавчо визначеного мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для  відмови в реалізації повивачем його права на одержання пенсії та додаткової пенсії в розмірах, передбачених Законом “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Згідно із Законом № 231-У від 05 жовтня 2006 року доповнено статтю 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до якої у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Отже, оскільки розмір пенсії та додаткової пенсії позивача необхідно розраховувати з мінімального розміру пенсії за віком, який залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, про що вказано вище в постанові, то підставою для перерахунку пенсії позивача є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок повинен здійснюватися з дня встановлення цього мінімуму.

Ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, був  затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розмірах, що діяли у грудні місяці 2008 року – 498,00 гривень.

Зазначена стаття була змiнена Законом України “Про встановлення прожиткового мiнiмуму та мiнiмальної заробiтної плати” (далi-Закон), який набрав чинностi 04 листопада 2009 року, визначено новий прожитковий мiнiмум для особи, яка втратила працездатнiсть:

- з 01 листопада 2009 року — 573,00 гривень.

З 01.01.2010 року  настали нові зміни в розмірах прожиткового мінімуму, які передбачені:

-    Законом України “Про встановлення прожиткового мiнiмуму та мiнiмальної заробiтної плати” вiд 20.10.2009 р. N 1646-VI (стаття 1), розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатнісь з 01.01.2010 року, становить – 695.00 гривень ;

-    Законом України “Про встановлення прожиткового мiнiмуму та мiнiмальної заробiтної плати” вiд 20.10.2009 р. N 1646-VI (стаття 1), розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатнісь з 01.04.2010 року, становить – 706.00 гривень .

Відповідно до Закону України від 05.10.2006 року “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було доповнено вказаний Закон ст. 71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.

Кожного року Конституцiйний Суд України розглядає проблему, яка пов’язана з реалiзацiєю права на соцiальний захист та неприпустимiстю обмеження конституцiйного права громадян на достатнiй життєвий рiвень, чим сформулював свою правову позицiю, згiдно з якою Конституцiя та Закони України виокремлюють певнi категорiї громадян України, що потребують додаткових гарантiй соцiального захисту з боку держави.

Зокрема до них належать громадяни, яким пенсiя призначається за спецiальними Законами України.

У рiшеннях Конституцiйного Суду України зазначається, що пiльги, компенсацiї, гарантiї є видом соцiальної допомоги i необхiдною складовою конституцiйного права на достатнiй життєвий рiвень, тому звуження змiсту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законiв або внесення змiн до чинних законiв за статтею 22 Конституцiї України не допускається.

Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Вiдповiдно до норм статтi 46 Конституцiї України, громадяни мають право на соцiальний захист. Пенсiї, iншi види соцiальних виплат та допомоги, що є основним джерелом iснування, мають забезпечувати рiвень життя, не нижчий вiд прожиткового мiнiмуму, встановленого законом.

Згідно статтi 19 Конституцiї України, органи державної влади, їх посадовi особи зобов’язанi дiяти лише на пiдставi, в межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України. Законами України “Про прожитковий мiнiмум” та “Про оплату працi”, як спецiальними Законами, визначений спосiб прийняття Верховною Радою України рiшення (закону) стосовно встановлення прожиткового мiнiмуму та мiнiмальної заробiтної плати.

Крім того, встановлений ст. 95 Конституції України, ст. 38 Бюджетного Кодексу України перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а отже цей закон не може скасовувати або змінювати обсяг прав та обов’язків, пільг, гарантій, передбачених іншими законами, в тому числі і Законом “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до пункту 1.2 Положення “Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах” № 8-2 від 30.04.2002 року, відповідач у своїй діяльності повинен керуватися Конституцією України і законами України.

Безпідставними суд також вважає посилання відповідача в письмових запереченнях на відсутність коштів щодо забезпечення виплати вказаної пенсії та додаткової пенсії у розмірах, передбачених Законом, оскільки органи державної влади та місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Отже, проаналізувавши всі зазначені правові норми суд приходить до висновку, що відмова управління ПФУ у Сквирському районі Київської області про перерахунок автоматизованим способом пенсії та додаткової пенсії позивачу виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком є протиправною.

Суд, вважає, за необхідне зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Сквирському районі Київської області провести автоматизованим способом перерахунок та виплату позивачу пенсії по другій групі інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановивши її на рівні 8 мінімальних пенсій за віком виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровію, відповідно до ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановивши її на рівні 75 % від мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством з урахуванням проведених виплат, за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р.

Також, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, оскільки відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Оскільки пенсійним законодавством не передбачено стягнення моральної шкоди, то суд вважає за можливим в задоволенні позову в цій частині відмовити.

    Крім того, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині  зобов'язання відповідача на майбутнє у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, проводити, автоматизованим способом, перерахунок основної державної пенсії та розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю позивачу та виплачувати її щомісячно, відповідно до статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та до Порядку проведення перерахунку пенсій автоматизованим способом на відповідний рік, який кожного року видається Головним правлінням пенсійного фонду України, оскільки суд не може встановити обов'язки на майбутнє, без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припинені відповідачем.

На підставі ст. 4 Декрету КМ України “Про державне мито”, позивач звільнений від сплати держмита(судового збору) на користь держави.

Керуючись ст.ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 22, 23, ч. 1 ст. 24, ст.ст. 46, 55, 56, 64, 95, 113, 124 Конституції України, ст. 16 ЦК України, ст.ст. 49, 50, 53, 54, 62, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, Законом України від 04.11.2009 року “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати”, Законом України від 20.10.2009 року № 1646- VI (стаття 1) “Про встановлення прожиткового мiнiмуму та мiнiмальної заробiтної плати”, Законом України вiд 15 липня 1999 року № 966-14 “Про прожитковий мiнiмум”, Законом України вiд 05 жовтня 2000 року № 2017-IІI “Про державнi соцiальнi стандарти та державнi соцiальнi гарантiї , Законом України “Про оплату праці”, ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, постановами КМ України від 30.05.1997 року № 523 “Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи”, від 27.12.2005 року за № 1293 “Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Порядком проведення перерахунку пенсій автоматизованим способом на відповідний рік за виданням Головного правління пенсійного фонду України,  п. 1.2 Положення “Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах” № 8-2 від 30.04.2002 року,

ст.ст. 10, 60, 79, 88, 212-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного Фонду України у Сквирському районі Київської області щодо проведення автоматизованим способом перерахунку пенсії та додаткової пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України у Сквирському районі Київської області провести автоматизованим способом перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії по другій групі інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановивши її на рівні 8 мінімальних пенсій за віком виходячи з розміру прожиткового мінімуму-для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановивши її на рівні 75 % від мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, з урахуванням проведених виплат, за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р.

Звільнити сторони від сплати державного мита.

Стягнути з управління Пенсійного Фонду України  у Сквирському районі Київської області на користь  ОСОБА_2 120,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Сквирський районний суд Київської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня ухвалення рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів.

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом

Суддя:

Секретар: