Справа № 2-а-416/10/1512
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 березня 2010 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого-судді –Куриленко О.М.
за участю секретаря – Фірко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду Київського району м. Одеси про визнання відмови безпідставною та зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу,
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати дії відповідача щодо невиплати соціальної допомоги незаконними та стягнути з Управління пенсійного фонду Київського району м. Одеси щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної песіїї за віком та провести виплату цього підвищення з 1.01.2006 року по 30.09.2009 р., посилаючись на те, що він є дитиною війни і повиен отримувати в Управлінні пенсійного фонду України в Київському районі м. Одесі надбавку до пенсії, передбачену Законом України «Про соціальний дітей війни». Однак, відповідач таку державну допомогу не виплачує, чим порушуються законні права та інтереси позивача.
Позивач у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу у його відсутність.
Представник відповідача - Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси у судовому засіданні адміністративний позов не визнав та, посилаючись на ст. 99 КАС України просив у його задоволенні відмовити.
Суд, вислухавши думку, доводи та пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини між сторонами є адміністративно-правовими та урегульовані положеннями КАС України.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та на нього розповсюджується дія закону України від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни”. Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 п. п. 1, 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту.
Згідно до ст. 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005 року встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються у 2006 році поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак, протягом 2006 року Верховною Радою та Кабінетом Міністрів України відповідних нормативно-правових актів не видавалось і положення ст.110 вказаного Закону в звзначеній частині не реалізовані.
Згідно до ст. 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” передбачено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007 встановлено, що положення ст. ст. 71 та 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” не відповідають Конституції України.
Відповідно до п. 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” і дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп2008 встановлено, що положення пунктів 36-100 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року, в тому числі п. 41 визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача щодо не вмотивованості вимог позивача про стягнення невиплаченої державної соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.05.2004 року за 2007 рік та 2008 рік включно, оскільки положення „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими обмежено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007 визнано неконституційними.
Також, Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп2008 встановлено, що положення пунктів 36-100 розділу II „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року, в тому числі п. 41 визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, на яку посилається відповідач, як на підставу своїх заперечень щодо виплати позивачу державної соціальної допомоги у 2008 році в обмеженому розмірі, також не може бути взятою до уваги, оскільки Постанову засновано на п. 41 „Про Державний бюджет України на 2008 рік”, внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року, який вже на час прийняття Постанови № 530, було визнано неконституційним рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп2008.
Кабінет Міністрів України не визначив порядку виплати 30 % надбавки до пенсії дітям війни, тобто ці пільги фактично запровадженні не були, а тому вимоги позивача щодо стягнення у 2006 році не можуть підлягати задоволенню. Крім того, оскільки з ухваленням Конституційним Судом України рішень про визнання неконституційними положень Законів України «Про Державний бюджет України» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ці норми втратять чинність і не підлягають застосуванню, то суд не має права зобов'язувати відповідача - УПФ здійснити нарахування соціальних виплат позивачеві за весь 2007 рік та за весь 2008 рік.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, право позивача на підвищену пенсію є обґрунтованим лише з 9.07.2007 року, тобто з часу визнання неконституційним положення відповідної статті Закону про «Державний бюджет України на 2007 рік».
Судом встановлено, що всупереч рішенню Конституційного Суду України УПФ у Київському районі
м. Одеси вказане підвищення позивачеві за період з 9.07.07р. по 31.12.07р. в межах бюджетного року не нараховано і не виплачувалось у повному обсязі.
Подібні відносини склалися і в 2008 році, оскільки зміни до ст. 6 Закону, що внесені п. 4І розділу 2 Закону України від 28.12.2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України 22.05.2008 року.
Згідно до ч. 2 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 року № 2017-Ш мінімальний розмір пенсії за віком не може бути нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом, а ч. 2 зазначеного Закону передбачено, що розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно законами України.
У відповідності із ст. 1 Закону України „Про обов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-1У розмір мінімальної пенсії за віком, як державної соціальної гарантії, визначається цим Законом і відповідними Законами України „Про державний бюджет” на відповідні роки.
Судом встановлено, що всупереч рішенню Конституційного Суду України УПФ у Київському районі
м. Одеси вказане підвищення позивачеві за періодз 22.05.2008 року по 9.12.2008 року не нараховано та не виплачувалось у повному обсязі.
Тому, суд приходить до висновку про необхідність задоволення частини позовних вимог про зобовязання відповідача здійснити нарахування підвищення невиплаченої державної соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.05.2004 року за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, а також з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Однак, суд погоджується з запереченнями представника відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду, який становить один рік з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Суд виходить з того, що відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами, а для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а також для захисту прав свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.
Суд вважає, що по даній справі не можуть бути застосовані положення ст. 46 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та ст.87 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, так як спір стосується не пенсійного забезпечення громадян, а щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Також суд вважає, що доказів поважності пропуску строку позовної давності позивачем надано не було.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення щомісячної державної соціальної допомоги у період з 1.01.2006р. по 23.12.2008 року слід відмовити.
Стосовно позовних вимог за 2009 рік, статтею 71 Закону України „ Про державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Однак, названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним крітерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплатзгідно із Законом України „Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Судом встановлено, що всупереч вимог закону УПФ у Київському районі м. Одеси вказане підвищення позивачеві за 2009 рік нараховувало та виплачувало не у повному обсязі, а у розмірі 10% від прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530, в наступних розмірах: з 1.01.2007р. – 19,00грн., з 1.04.2007р. – 20,30грн., з 1.10.2007р. – 20,55грн., 47,00грн. – з 01.01.2008 року, 48,10грн. з 01.04.2008 року, 48,2грн. – з 01.07.2008 року.
Тому, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про зобовязання відповідача здійснити нарахування підвищення невиплаченої державної соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.05.2004 року за період з 09.12.2008 року по 30.09.2009 року з урахуванням вже виплачених грошових коштів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 17, 19, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254, 256 КАС України, ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.05.2004 року, Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року, ст. 19 Закону України „Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії”, п. 6 ст. З ЦК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду Київського району
м. Одеси про визнання відмови безпідставною та зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу – задовольнити частково.
Визнати відмову Управління пенсійного фонду Київського району м. Одеси щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги в період з 09.12.2008 року до 30.09.2009 року відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” неправомірною.
Зобов`язати Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком з урахуванням того, що позивачу виплачувалось 10% від прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб.
В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Київського районного суду міста Одеси заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду міста Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження і одночасного направлення копії апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
C у д д я